Перейти до змісту

Мы уже победили.


хозяин

Recommended Posts

 

 


Попрошу не плювати в мене.

В якому сенсі, відповідати лише смайликами та одобрямсами?

В мене немає зобов'язання погоджуватися з людиною тільки через її українське походження. Спитали щодо спроби - отримали чесну відповідь.

 

 


Найгірший.Самий-самій гірший варіант, що Путін стане тут хазяїном. Що він отримає?

Те, що колись отримали лєнін зі сталіним. Ви ж знаєте історію, тож нема необхідності в конкретизації.

 

 


Що хтось вірить в те, що Кацапстан завоює тут любов і дружбу.

Ну, якщо вас вб'є, а ваших дітей виховає на казках про любов та дружбу, то ваші онуки будуть у це вірити - що власне й сталося того разу.

  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

Ну да, Раша - пуп міра. Хто б сумнівався.

Я про те, що ніколи. Ніколи  ВЖЕ Раша не буде мати в Україні населення, яке буде її любити. Так було в Західній Україні.

Так тепер є в Центральній і Південній.

Люди голосно говорять Раша - ворог. Ми не кацапи. От про що я.

Росія отримала те чого заслуговувала - ненависть.

Рік тому таких в Україні було 500 тисяч. А сьогодні щонайменше - 5 мілбйонів.

Досягнення для Раші за рік?

Пірімога, нє?

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

 1. Ні, в тому, що я висловила припущення про перемогу Хуйла

 2.  Я народилась у Західній Україні. І власне мої рідні ніколи не були лояльні до совка.

 3. Когось вивозили в Сибір, у когось забирали церкву. Але попри все люди поверталися і розповідали своїм дітям і онукам про свої переконання, про їх сім"ю.

 4. Я не вірю в те, що в сім"ї воїна убитого під Дебальцевим на стіні повісять портрет руського Хуйла. Ніколи.

 5. Я не вірю, що в сім"ї де батьки волонтерять діти виростуть лояльними до Рашки.

 6. Маленьку Західну Україну не зміг асимілювати до кінця совок, то невже ви думаєте, що Рашка зможе асимілювати всю Україну?

Link to comment
Share on other sites

 

 


Ну да, Раша - пуп міра. Хто б сумнівався.

Раша не пуп міра.

 

 


Я про те, що ніколи. Ніколи  ВЖЕ Раша не буде мати в Україні населення, яке буде її любити. Так було в Західній Україні.

А я про те, що від багаторазового повторення цієї мантри нічого не зміниться. Достатньо запитати в себе, звідки взагалі взялася "братня любов" між нашими країнами. Ото звідти ж вона може братися знову й знову, коли дозволити кацапам перемогти.

 

 


Так тепер є в Центральній і Південній.

Ви що, гадаєте що в центральній хтось любив кацапів після голодомору та радянської військової оккупації?

:)

Місцевість України така, що ефективний партизанський спротив є можливим лише в кількох областях; фактично у західній частині. Там, де тупо степ - не сховаєшся.

 

 


Рік тому таких в Україні було 500 тисяч. А сьогодні щонайменше - 5 мілбйонів.

А ви не порівнюйте "500 тисяч", які все розуміли головою, з "5 мільйонами", до яких дійшло лише після відкритої агресії.

Ні, це добре що дійшло після відкритої. Але не порівнюйте, й не робіть висновків з таких рівнянь. ;)

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

 

 


1. Ні, в тому, що я висловила припущення про перемогу Хуйла

Припущення як припущення, чому ви вирішили що на вас хтось плюється?

 

 


 2.  Я народилась у Західній Україні. І власне мої рідні ніколи не були лояльні до совка.

А я в Донецьку, й мої також не були. Ну як, допомогло нам це?

Екстраполяції не завжди працюють.

 

 


3. Когось вивозили в Сибір, у когось забирали церкву. Але попри все люди поверталися і розповідали своїм дітям і онукам про свої переконання, про їх сім"ю.

У всіх когось вбили, вивезли або спалили церкву. У всього населення України. Й хтось дійсно повертався. Мав нащадків. Й ви допис тому описали їхню кількість цифрою "500 000". Робіть висновки.

 

 


4. Я не вірю в те, що в сім"ї воїна убитого під Дебальцевим на стіні повісять портрет руського Хуйла. Ніколи.

 


 5. Я не вірю, що в сім"ї де батьки волонтерять діти виростуть лояльними до Рашки.

Я не обговорюю питання чужої віри. Вірити можна в мавок, наприклад. Не вірити можна в те, що українці та кацапи будуть один в одного стріляти.

Віра  :pleasant:

 

 


6. Маленьку Західну Україну не зміг асимілювати до кінця совок, то невже ви думаєте, що Рашка зможе асимілювати всю Україну?

Ну, історія доводить, що так - за умови військової перемоги.

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Я оптимістка. Я не можу не вірити в нашу перемогу і в те, що все буде добре тому, що воюють люди яких я люблю і чекаю.

І накше я б зійшла з розуму від розпачу.

Кожен день я повторюю для себе ми стали сильніші. 

Ну якось так.  Ну пафосно. Але як умію.

Link to comment
Share on other sites

 

 


Я оптимістка. Я не можу не вірити в нашу перемогу і в те, що все буде добре тому, що воюють люди яких я люблю і чекаю.

Ну ви ж можете розглядати гіпотетичну ситуацію перемоги хуйла, як самі запропонували? От ми її й розглядаємо.

 

 


Кожен день я повторюю для себе ми стали сильніші. 

Хіба з цим хтось сперечається?

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Я, наприклад, теж розраховую на перемогу України й сподіваюся на повне знищення РФ як країни.

Це мені не заважає тверезо розглядати інші варіанти.

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Ви що, гадаєте що в центральній хтось любив кацапів після голодомору та радянської військової оккупації?

 

ще й як.

скільки я слухав від криворізьких/херсонських/інших , що рускіє братішкі і ми проти них воювати ніколи не будемо, а я - свідоміт, нацик і укр.

Взагалі теперішній патріотизм - це не від інтелектуального прозріння, а від вмивання кров'ю.

 

Місцевість України така, що ефективний партизанський спротив є можливим лише в кількох областях; фактично у західній частині. Там, де тупо степ - не сховаєшся.

 

 

неправда. партизанщина якраз НЕможлива лише в сіхдних регіонах.

Те ж Полісся (Сумщина ,Чернігівщина, Київщина, Житомирщина) набагато придатніші для партизанщини в силу густого заліснення ніж ЗУ (крім безпосередньо Карпат).

 

 

А я в Донецьку, й мої також не були. Ну як, допомогло нам це?

Екстраполяції не завжди працюють.

 

працюють при дотриманні правил.

 

Ваші рідні в Донецьку були представниками більшості? Чи може представниками пасонарної меншості ,яка тупо давала в морду ваті ,поки інертна більшість чухалась?

Link to comment
Share on other sites

Для меня "мы победили" - это когда официально отменят мобилизацию по причине ненадобности и не будут пугать введением ВП, когда будет безвизовый режим с ЕС, когда доллар будет по 8, ладно, пусть по 15... При том, к своему стыду, уже готов смириться с "временно оккупированными территориями" - ну не вижу я, что у нас есть сейчас силы их вернуть, но всё больше посещают мысли о сохранении того, что осталось. А то что происходит сейчас... По ощущениям, мы ещё не добрались до дна.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

 

 


ще й як. скільки я слухав від криворізьких/херсонських/інших , що рускіє братішкі і ми проти них воювати ніколи не будемо, а я - свідоміт, нацик і укр.

Коли слухали, сто років тому?

Ну ви все ж таки вчитайтеся в те, що я пишу, будь-ласка. Наприклад, ви адресували мені мою ж тезу щодо інтелектуального прозріння.

 

 


неправда. партизанщина якраз НЕможлива лише в сіхдних регіонах. Те ж Полісся (Сумщина ,Чернігівщина, Київщина, Житомирщина) набагато придатніші для партизанщини в силу густого заліснення ніж ЗУ (крім безпосередньо Карпат).

Тим не менш, особливого спротиву радянській окупації там, нажаль, не було.

 

 


працюють при дотриманні правил.

Саме про це й мова. Нажаль, яскраво антирадянську позицію сім'ї пані Вільвєтти неможна екстраполювати на всю країну. Навіть попри помірковану позицію (вона не чекала на саме військову агресію).

 

 


Слава Україні.!

Героям Слава.

 

 


Для меня "мы победили" - это когда официально отменят мобилизацию по причине ненадобности и не будут пугать введением ВП, когда будет безвизовый режим с ЕС, когда доллар будет по 8, ладно, пусть по 15...

Для мене "ми перемогли" буде після відновлення територіальної цілістності України. Інше просто не так називається. Якщо агресор хотів все, а отримав шматок - це не "ми перемогли", це "ми втрималися".

 

 


ну не вижу я, что у нас есть сейчас силы их вернуть

А це тому, що їх зараз й нема. Власне тому війни, що закінчилися перемогою учасника, що був відверто слабшим на початок конфлікту, тривають довго.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

 

 


Коли слухали, сто років тому? Ну ви все ж таки вчитайтеся в те, що я пишу, будь-ласка. Наприклад, ви адресували мені мою ж тезу щодо інтелектуального прозріння.

 

ні, я адресував вам тезу, що голодомор і розстріли не завадили масовій братській любові в центральній/східній Україні

 

Свідомітом і укром я був ще півтора роки тому, літом 2013 наприклад. Зараз з цією ж метою використовується евфемізм "вишиватник", бо за "свідоміта" від свого ж східняка можна в голову дістати.

Link to comment
Share on other sites

 

 


ні, я адресував вам тезу, що голодомор і розстріли не завадили масовій братській любові в центральній/східній Україні

(позіхаючи)

Ви адресували мені мою власну тезу щодо успішності пропагандистської роботи оккупаційної влади, чи мали на увазі що українці масово полюбили кацапів відразу опісля розстрілів?

 

 


Свідомітом і укром я був ще півтора роки тому, літом 2013 наприклад

Це круто, просто мова про ті часи, коли по нашій землі бігалі війська муравйова та іншої кацапської наволочі. Власне тому й було запропоновано вчитатися в мій допис, щоб оце ми один одному не доводили одні й ті ж тези години півтори-дві.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Если говорить о военной конфронтации. Я думаю, что аппетиты путина были далеко не в тех границах, которые сейчас имеет домбабве и лугандония. План поглощения Украины он готовил давно и вбухал в него кучу ресурсов, поэтому даже крым это для него отнюдь не приз в данных условиях, а чемодан без ручки. Я не ношу розовых очков и отлично понимаю, что все еще далеко не закончилось, но тем не менее ситуация вряд ли измениться так как хотелось бы гномам из кремля.

А вот сможем ли мы победить сами себя, сможем ли провести реформы и стать по настоящему приятной страной, вот тут блин большой вопрос и ответа лично у меня на него нет.

 

Плюсану. 

Главный враг внутри. 

Link to comment
Share on other sites

 

 


Плюсану.  Главный враг внутри. 

Да нет, снаружи.

А то, о чем пишет хозяин - это не враги, а наша собственная безалаберность.

Разница, вообще-то, существенная.

Link to comment
Share on other sites

Да нет, снаружи.

А то, о чем пишет хозяин - это не враги, а наша собственная безалаберность.

Разница, вообще-то, существенная.

 

Правильною буде теза, що всередині країни - і вороги, і неорганізованість, неосвіченість, відсутність державницького досвіду.

Link to comment
Share on other sites

 

 


Правильною буде теза, що всередині країни - і вороги, і неорганізованість, неосвіченість, відсутність державницького досвіду.

Так, з поправкою на те, що не просто вороги - а частки отого великого зовнішнього ворога.

От тоді буде все як в аптеці, без плутанини.

Link to comment
Share on other sites

 

 


А то, о чем пишет хозяин - это не враги, а наша собственная безалаберность.

 

А какой дракон опаснее,  тот что пожирает нас изнутри, или тот который снаружи? 

Link to comment
Share on other sites

 

 


А какой дракон опаснее,  тот что пожирает нас изнутри, или тот который снаружи? 

Во-первых не дракон, а глист на стероидах. Во-вторых - он, собственно, один.

Не двое их.

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Для меня "мы победили" - это когда официально отменят мобилизацию по причине ненадобности и не будут пугать введением ВП, когда будет безвизовый режим с ЕС, когда доллар будет по 8, ладно, пусть по 15... При том, к своему стыду, уже готов смириться с "временно оккупированными территориями" - ну не вижу я, что у нас есть сейчас силы их вернуть, но всё больше посещают мысли о сохранении того, что осталось. А то что происходит сейчас... По ощущениям, мы ещё не добрались до дна.

Касательно "сохранении того, что осталось" - это как раз тот случай, когда нужно очень быстро бежать для того чтобы оставатсья на месте. Наши войска на Донбассе сейчас тем и занимаются, что пытаются сохранить остальное.

Link to comment
Share on other sites

Я полностью поддерживаю Комашку. Рано расслабляться. Локальные победы над кацапами у нас были и раньше, сами по себе они ничего не значат. Важно довести дело до конца и ни в коем случае им не верить.

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...