Jump to content

Війна


Recommended Posts

І шо? На часі може статися в будь-який момент.

На часі було під-час Стамбулу, вже навить ОП через ЛОМів запустило кампанію в підтримку. Якби Борис не приїхав до Києва зненацька - ми б мали уже давно Мінськ-3.

Link to comment
Share on other sites

  • Replies 648
  • Created
  • Last Reply

Top Posters In This Topic

Top Posters In This Topic

Posted Images

9 hours ago, tom_cat said:

І шо? На часі може статися в будь-який момент.

На часі було під-час Стамбулу, вже навить ОП через ЛОМів запустило кампанію в підтримку. Якби Борис не приїхав до Києва зненацька - ми б мали уже давно Мінськ-3.

Таке враження, що пані томкет сидить у Генштабі, або працює секретарем Зелепня. Менше читайте кацапських помийок, і буде вам щастя

Link to comment
Share on other sites

З коментарів на Цензорі.

"Все союзники придерживаются одной линии - мы поставляем оружие, снаряжение, боеприпасы, чтобы помочь украинцам обороняться на своей территории, и никак не для нападения на другую территорию", - заявил Макрон на пресс-конференции по итогам саммита G7.

Link to comment
Share on other sites

Інтерв'ю з замом генсека НАТО.

По Чорному морю - НАТО втручатися не буде, радить домовлятися з кацапами і турками.

Ще цитата (хто тут вірив, що заграніца НАТО нам поможет?).

"Когда мы согласовали такое распределение задач – Альянс работает с нелетальными средствами, а союзники оказывают Украине военную поддержку – это решение было намеренным. НАТО – это организация, на которой завязаны риски, и мы должны тщательно избегать эскалации и возможности войны между Россией и НАТО, которая не пойдет на пользу никому. При всем уважении к Украине, но наша задача номер один – это защита миллиарда людей, живущих на пространстве НАТО. Но я напомню, что недавняя встреча контактной группы по поддержке Украины проходила тут, в штаб-квартире НАТО, перед министерским заседанием Альянса", - заметил он.

 

Link to comment
Share on other sites

2 hours ago, tom_cat said:

хто тут вірив, що заграніца НАТО нам поможет

Хто? Від самого початку було зрозуміло, що НАТО за нас воювати не буде. Для цього потрібно бути членом альянсу. По тій самій причині, до закінчення війни можна забути про вступ до цієї організації. Але пані томкет уперто продовжує зрадойобствувати на цю тему :)

Link to comment
Share on other sites

Тю... Та пів країни. А по зброї добре пам'ятаю фразу "дадуть все крім яо і авіаносців". реальність трохи інша.

Link to comment
Share on other sites

8 hours ago, tom_cat said:

А по зброї добре пам'ятаю фразу "дадуть все крім яо і авіаносців"

То про лендліз була фраза. Який буде працювати з вересня, якщо не помиляюся, бо так працює програма бюджетних асигнувань США. А НАТО тут яким боком? Всьо змішалося у голові томкет, коні, люді ...:fp1:

Link to comment
Share on other sites

12 hours ago, tom_cat said:

"Все союзники придерживаются одной линии - мы поставляем оружие, снаряжение, боеприпасы, чтобы помочь украинцам обороняться на своей территории, и никак не для нападения на другую территорию", - заявил Макрон на пресс-конференции по итогам саммита G7.

Макрон - дебіл. Хаймарси можуть дістати на  80 км вглиб території рашки, якщо вийдуть на кордони України. Наприклад, до Курська, чи Бєлгорода.  Це оборонна зброя, чи наступальна?

Link to comment
Share on other sites

Згадайте, як довго їх не хлтіли нам давати. І дали тільки під зобов'язання не вести вогонь по рашатериторії. Так що можуть і будуть - то дві великі різниці.

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

Давно хотів написати про це, просто часу нема збирати цифри як цей дядько з Каліфорнії.... Це сумна інфа для тих, хто все ще марить так званим ленд-лізом від старого мразматика Бідона...

Quote

 

 

Link to comment
Share on other sites

Латинська Америка таки повністю за хуйла

Обрадор збирається переконувати Байдена щоб припинив підтримку України

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

Історичний екскурс про свинособак іїх традиції

 
Народи не змінюються, як і люди протягом свого життя.
Прочитав збірку Володимира Січинського «Чужинці про Україну» і ще раз переконався у цьому. Кілька цитат:
«Важливим скрі¬пленням для царських (військових) сил є козаки. Московити схиляють їх на свій бік щорічними подарунками і стара¬ються втримати їх вірність найщедрішими обіцянками, щоби вони (козаки) не задумували перейти до поляків, бо разом зі своїм переходом вони можуть забрати з собою цілий нерв московського війська; цей нарід (Козаки) сильний і пе¬ревищує Московитів і військовим умінням і хоробрістью.
… Серед москалів завжди і скрізь можна знайти фальшивих свідків, бо до тої міри здеморалізовані в них поняття, що штука обманювати рахується майже ознакою високого розуму. У жовнірів Московії є у звичці жорстоко і зовсім самовільно, без поваги до осіб або обставин, бити затриманих пястуком, рушницею і па¬лицями і, запхавши їх у найгірший кут, всякими способами катувати. Особливо поводяться вони так з богатими, котрим без встиду заявляють, що кінця їх биття не буде раніш, ніж ті виплатять певну суму грошей; б’ють кожного чи йде він під багнетами добровільно чи насильно. Військо і нарід московський все виконує не через свідомість, а лише зі страху перед царськими карами. Не мають почуття гідності, неосвічені, мають вялий і тупий розум. В проханні до царя москвини підписуються зменшеними іменами, на¬приклад, замість Яків — Якушка, конче додаючи при цьому «холоп» і «подлъйшій и презръннъйшій раб».
(Й. Ґ. Корб «Diarium itineris in – Moscoviairi Perillustris», Відень, 1700 p.)
«На принятті у царя Петра І в Нарві оточення царя поводилося без совісти і стиду: кричали, свистали, ригали, плювали, лаялися і навіть нахабно плювали в об¬личчя порядних людей.
… Що можна було доброго сподіватися від людей (російських урядовців), котрі проголошують, що все роблять тільки для власної користі і ви¬годи та не звертають уваги на те, чи добре чи зле ви¬словлюються про них чужинці.
… Іноді при зносинах з росіянами допомагає лайка… За¬галом, коли маєш діло з росіянами, треба говорити з ними гостро й по грубіянськи, тоді вони уступають; коли ж по¬водитися з ними ласкаво, то від них не можна нічого до¬битися.
Єдиною школою вищого типу у Росії була т. зв. «Патріярша школа» чи гімназія в Москві. Ректором цієї школи був Теофілакт Лопатинський, що народився і вчився у Львові, всі професори були виключно з українськими і білорусь¬кими прізвищами, а навіть студенти цієї школи виключно пра¬вославні з Польщі.
… У місцевого населення у містах Галичини викликали обурення і нехіть до росіян тим більше, що шведи пово¬дилися ввічливо, тоді як росіяне по-грубіянські. Росіяне з’явилися як союзники, одначе вимагали від поляків податків, а тепер їх діставши, забирають все з домів, у яких мешкають, крадуть, відкрито роблять усякі насилля, заби¬рають усе з домів, у яких мешкають; безсовісно, навіть у час посту, коли не сміють їсти мяса, забивають худобу, тільки для того, щоби продати шкіру, а туші кидають псам, та роблять інші численні надужиття, опис котрих зайняв би надто багато місця.
… Ніжин велике торговельне місто, укріплене прекрас¬ним валом. У місті стоять дві чудові великі, восьмикутні церкви прекрасної архітектури. Серед ріжних україн¬ських достойників, як Генерального судьї, київського ми¬трополита та ін., треба підкреслити їх велику вихованість, освіту та чемність. Не тільки всі українські достой¬ники прекрасно володіють латинською мовою, але й прості монахи Київо-Печерської Лаври вільно розмовляють латинською мовою. По українських селах селяне ходять до церкви з молитовниками, с. т. усі грамотні!»
(Данський посол у Москві Юль Юст, «Спогади», 1712).
«Україна під оглядом простору рівна королівству, плодовита й щедра природою країна, межева стіна поміж культурною Европою й некультурною Азією, кочовище й входова брама для стільки азійських орд мандру¬ючих в Европу, вже тим самим заслуговує на більшу увагу. Тепер творить Україна помітну частину великої російської держави. Але як прийшла вона під Росію? Як воно прийшло до того, що незалежні козаки опинилися під московським ярмом, як це вдалося московинам окайданити козаків, що колись були пострахом турків, татар і поляків? Як це ста¬лося, що на місце конституційного, за порученого козакам гетьмана, зайняв губернатор?..
… В кінці XVIII ст. російський уряд, як відомо, розпочав кольонізацію Чорноморських степів, здобуття котрих коштувало велику кількість українських жертв протягом бага¬тьох століть. Цю кольонізацію Москва переводила за по¬міччю закликаних ріжних чужинців, даючи їм приві¬леї, пожички, реманент, звільнюючи від податків і т. д. Подібні привілеї мали також росіяни, що зліталися сюди зі всіх кінців Московщини. Натомість російський уряд зовсім від¬мінно ставився до українців. Вони не тільки не мали подіб¬них привілеїв, але мусіли платити великі податки. Крім того, російська адміністрація ставилася до них з великим підозрінням, бож це були переважно козаки, бувші запоріжці і «мазепинці», що вміли шанувати волю, відстоювали свою політичну і культурну незалежність та людську гідність».
(Йоган Христіян Енґель, «Історія України й українських козаків, як теж Галичини й Володимирії», Halle, 1796).
«Козаки не мають нічого спільного з росіянами. Їхні звичаї, навпаки, спосіб життя, їжі, війни — цілком відмінні, коли не брати під увагу загальних схо¬жостей, які завжди існують між межуючими народами. Козаки є далеко гарніші, вищі, активніші, зручніші, вигадливіші й особливо далеко чесніщі за росіян, менше звиклі до рабства. Вони щирі, відважні й говорять сміливіше. Їх зверхність менш одноманітна і тавро, що їх накладає рабство, їх ще не цілком споганило та не дало скарлуватіти… Козаки жорстокі й криваві, але тільки в розгарі військової дії, росіянин є з природи холоднокровно-безпощадний».
(Шарль Франсуа Масон, «Секретні спогади про Росію», 1802).
«Природа у своїй творчості та свободі могутніша, ніж тиранство… Геній незалежності ходить-блукає поміж нещасними останками українських козаків. І може бути, що недалекий час, як враз з кримськими та кубанськими татарами, під проводом нового Пугачова, українські козаки змінять обличчя Росії».
(Ґарон де Кульон, «Політичні досліди над старою і новою польською державою», Париж, 1795 p.).
«Відраза Українців до Москалів, їхніх гнобителів, є така велика, що це можна назвати ненавістью. Ця ненавість радше зростає ніж слабшає. За те Українці ніколи більше не симпатизували з Поляками, як від часу, коли визволи¬лися з-під їхнього панування. Найгіршим словом, яким пятнує Українець Поляка, є «безтолковий Поляк», тоді як Москаль в уяві Українця завжди «проклЯтий»…. Українці дуже погані російські патріоти. Властива Мос¬калям любов і обожання царя є для Українців цілковито чужі і незрозумілі. Українці слухають царя, бо інакше не можуть, але його владу вважають чужою й накиненою… Коли ви не хочете образити Українця, то не смієте гово¬рити йому про завойовання України Московщиною, бо Украї¬нець свідомий того, що його батьківщина заключила союз з Московщиною, яка зі свого боку обманула Україну. Нема найменшою сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться й Україна стане знову вільною і незалежною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є на¬ція з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріял для будови української держави лежить готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матєріялів велику незалежну Українську Державу»!
(Й. Ґ. Коль «Die Ukra¬ine, Kleinrussland», 1841).
«На Чернигівщині населення як і всі українці, вважають москвинів за своїх гнобителів, утискачів, за ворогів їх свободи… Українці мають зовсім інший контакт з життям та природою, як москвини.
Українські села є незвичайно великі і роз¬логі, хати стоять по можливости вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій овочевий садок з чис¬ленними яблунями, грушками, сливками та черешнями. На¬глядний доказ, що ці села в білшости належать вільним людям. Великий контраст для порівняння з тульськими (мос¬ковськими) селами, в яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти. Даремно шукати у всіх сторонах Великоросії і у всіх тих селах, які через кріпацтво були поневолені у своїм вільнім змаганню праці, якусь управлену культуру овочів. Великоросові вистарчає буряк та капуста замість овочів і він їсть їх так, як ми овочі з руки — як ми яблуко чи грушку».
(Й. Г. Блязіюс, «Reise durcfi Ukraine» (1844)).
«В Европі існує нарід, забутий істориками — нарід Ру¬синів, 121/2 міл. під російським царем і 2 1/2 міл. під Австро-Угорською монархією. Нарід цей такий же численний, як нарід Еспанії, втричі більший за чехів і рівний по кількости всім підданим корони св. Стефана. Цей нарід існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більше відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову, окрему від московської й польської, має виразну ін¬дивідуальність, за яку бореться. Історія не повинна забу¬вати, що до Петра І той нарід, який ми нині називаємо рутенами, звався руським, або русинами і його земля зва¬лася Русью і Рутенією, а той нарід, який ми нині звемо руським, звався москвинами, а їх земля — Московією. В кінці минулого століття всі у Франції і в Европі добре вміли відріжняти Русь від Московії».
(К. Делямар, «Петиція в укра¬їнській справі до французького Сенату», 1869).
Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

Зрадники в оточенні Президента Володимира Зеленського Що з ними робити Людмила Хомутовська

 

Link to comment
Share on other sites

 Share

×
×
  • Create New...