«У нового правительства год иммунитета. Ну дайте им попробовать, может, получится»

[ЦеDzip]

Блог Андрея Сенченко Общественный деятель, политик

 

 

Сегодня на базе винницкого «Динамо» сформирована национальная сбродная по интересам.

Сейчас продажные политтехнологические голоса начнут нашептывать нашему сердобольному обществу: «У нового правительства год иммунитета. Ну дайте им попробовать, может, получится»!

Не надо лгать самим себе – не получится.

бухов

 

Самое опасное в этой ситуации – иллюзия иммунитета в головах власть имущих: год у правительства, три с половиной у парламента и три у президента.

Никаких адекватных выводов из политического кризиса они не сделали. Цели, интересы и аппетиты основных фигурантов не изменились. Кризис продолжает разгораться.

Президент, оставшийся при своих офшорных интересах, будет и дальше пытаться по-барски править страной, как своей вотчиной, только усиливая монополизацию в политике и экономике.

«Недоношенная» правящая коалиция Блока Порошенко и «Народного» фронта, созданная в результате теневого сговора и ментально не способная сформулировать публичное Коалиционное соглашение, будет имитировать жизнеспособность, периодически нанимая за долю национального достояния своих анонимных партнеров из Оппоблока и принадлежащих олигархам депутатских групп.

Конкуренция внутри этого сообщества, нацеленного не на полноценное восстановление суверенитета Украины и ее развитие, а на масштабную коррупционную приватизацию земли и собственности, будет приобретать все более ожесточенный характер.

Правительство, от структуры до персоналий сформированное из сплошных противоречий, не способно решить главную задачу: защитить и спасти от нищеты 45 миллионов граждан страны.

Президент Порошенко, поставивший ручного премьера, и Арсений Яценюк, пожелания которого, судя по составу правительства, учтены, вместо «сборной Украины», способной защитить страну и ее граждан, сформировали «сбродную», призванную обслуживать их интересы.

Случайные вкрапления приличных людей, наивно верующих в свою миссию, картину в целом не меняют.

На сегодня, после четырех лет правления Януковича, двух лет российской вооруженной агрессии, иммунитет государства Украина, за два года «перекормленного» «Рошеном», чрезвычайно ослаб.

В реалиях необъявленной войны, экономической разрухи и полного разложения механизмов государственного управления, в условиях, когда запас прочности страны и терпения общества находятся на пределе, без скорейшего формирования новой политической элиты и иных отношений власти и общества Украина рискует исчезнуть с карты мира.

 

[hermitap]

к сожалению не верю.

[Людас]

А може вони таки спочатку будуть експерементувати на мишах, а потім на людях ? 

[Миклован]

повний песимізм

тобто без шансів...

[Людас]

повний песимізм

тобто без шансів...

 

А є хоч один потужний  фактор, що цей уряд буде успішним ? Хоча б один ? 

[Йожин з бажин]

Можно опрос сделать. Ставлю, что поработают до осени: октябрь-ноябрь 2016

[Миклован]

А є хоч один потужний  фактор, що цей уряд буде успішним ? Хоча б один ? 

 

ширка

синяки-лайт

бо синяки-хард часів завгара були неадекватні

популісти-демагоги неадекватні теж

а ось помірковані мають шанс

точніше мали б може

але так, як вони почали, порушуючи все і вся підстав для оптимізму не дає

як би не хотілось

[mick]

ширка

синяки-лайт

бо синяки-хард часів завгара були неадекватні

популісти-демагоги неадекватні теж

а ось помірковані мають шанс

точніше мали б може

але так, як вони почали, порушуючи все і вся підстав для оптимізму не дає

як би не хотілось

 

Ширка - повод для оптимизма.

Адекватные синяки - шанс для Украины.

Пафосный лжец Порошенко со своими обещаниями - самый адекватный, совсем не популист и ни разу не демагог.

Добавил: Начали они отнюдь не вчера. Чтобы увидеть это, нужно было просто держать глаза открытыми.

 

Каша подгорела и дымится.

Змінено 15 квітня, 2016 користувачем mick

[Миклован]

інші приводи для оптимізму відсутні

отже, гаплик

[mick]

інші приводи для оптимізму відсутні

отже, гаплик

 

Те, что "не інші", - надуманные. Это самонавіювання (в данном случае украинский точнее русского, потому использовал его).

Змінено 15 квітня, 2016 користувачем mick

[ЦеDzip]

Те же, там же, и даже хуже.

На фоне войны и гибнущих каждый день бойцов и мирных жителей продолжается цирк в исполнении сытых и ненасытных уродов

[Миклован]

Те, что "не інші", - надуманные. Это самонавіювання (в данном случае украинский точнее русского, потому использовал его).

 

це була спроба знайти підстави для оптимізму

не вдалась...

[Jinx]

Пля. Дайте нам годик пораспоряжаться финансами и собственностью фирмы, порулить службой безопасности. Вы нам платите зарплату и годик не трогайте. И, да, мы ниче не обещаем, шо выйдет - то выйдет.

 

[mick]

В тему:

 

Петро Олещук

2 ч ·

 

Трохи про пропаганду.
Єдина сфера, в якій Україна досягла помітного прогресу за роки правління Порошенка - пропаганда.
Як той, хто цікавився історією пропаганди, мушу віддати належне пропагандистам, що працюють на ПП. З професійної точки зору, не з моральної.
Вони і справді можуть пояснити все, та сформулювати прийнятну для широкого загалу лемінгів версію.
Мені от дуже сподобалось останнє пояснення, чому при голосуванні за Гройсмана залучали "Відро" та інших пройдисвітів.
У цьому винна внутрішня опозиція БПП. Не захотіли вони голосувати - покликали Бєніних екс-ригів.
Ви вдумайтесь у логіку цієїє конструкції.
Ти нардеп і типу маєш чинити по совісті. Чи хоча б слухати її залишки.
І от совість тобі не радить голосувати за якогось мутного політика. І тому замість тебе кличуть проголосувати повністю відморожених депутатів. За гроші.
Але винен у цьому ти, бо не захотів лізти у лайно задарма. Не той, хто кличе заробітчан-депутатів, не наймані штики олігархів, а ти.
І піпл це все хаває.
Звісно, до Росії ще не дотягуємо, але видно - працює та ж школа технологів.

[Миклован]

ДАЦЮК:

http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/57109e6d3af8b/

 

Отже фіксуємо – в країні конституювано плутократичний режим зі слабким Президентом, нелегітимним Парламентом, непевним Урядом і несамостійним та самовпевненим Прем'єр-міністром.

Це кінець нетривалої післямайданної солідарності громади з владою. Розрив громади з владою відбувся не тільки де-факто, він тепер ще й інституціоналізований де-юре.

Тепер наявними політичними засобами політичну кризу громада вирішити не може, бо ці політичні засоби не належать більше громаді.

Це початок реакції та контрреволюційного відкату, а отже і початок кінця такої влади і початок жорсткого кінця олігархії.

До 14-го квітня 2016-го року з олігархами можна було домовлятися. Після олігархічної контрреволюції це стало неможливо.

Хоча контрреволюційний етап і протриває деякий час і може навіть призвести до посилення авторитаризму в Україні, але справжня диктатура у нас неможлива – громада за будь-яких обставин цього не допустить.

Усвідомлення цих змін у експертному і журналістському середовищі достатнє. Але цього усвідомлення не вистачає громаді загалом, аби спинити нелегітимні дії влади.

Правлячий клас так боїться парламентських перевиборів, що це просто якась психопатологія.

Перевибори це не найгірше, що зараз може бути в Україні. Найгірше, це те, що нас чекає з цього моменту, коли правлячий клас не погодився на перевибори, – соціальна апатія, соціальна депресія і подекуди – дезорієнтація. Від цих процесів втрати в суспільстві будуть набагато більші.

Не впадайте у відчай, не підкоряйтесь апатії, не дайте загнати правлячому класу себе у депресію. Уникайте самі і не транслюйте іншим дезорієнтаційного дискурсу олігархічних ЗМІ.

Правлячим класом в країні створено нову революційну ситуацію.

Революція може бути продовжена, хоча вже тепер і більш жорсткими засобами.

[Abamenkov]

Ну что, от кровопийцы кролика Сени избавились - теперь-то заживем?

[ЦеDzip]

та шо ж это за йопт   

 

Вице-премьер Вячеслав Кириленко.

 

 

 

Вице-премьер-министр Украины

с 14 апреля 2016 года

Глава правительства: Владимир Борисович Гройсман

Президент: Петр Алексеевич Порошенко

 

Министр культуры Украины

2 декабря 2014 года — 14 апреля 2016 года

Глава правительства: Арсений Петрович Яценюк

Президент: Петр Алексеевич Порошенко

 

Вице-премьер-министр Украины

27 сентября 2005 года — 4 августа 2006 года

Глава правительства: Юрий Иванович Ехануров

Президент: Виктор Андреевич Ющенко

 

4-й Министр труда и социальной политики Украины

4 февраля 2005 года — 27 сентября 2005 года

Глава правительства: Юлия Владимировна Тимошенко

Президент: Виктор Андреевич Ющенко

Змінено 15 квітня, 2016 користувачем ЦеDzip

[Марта]

[Agh]

Редактор Economist назвав Яценюка катастрофою і не покладає великих сподівань на Гройсмана

На запитання журналіста про те, чому інвестори з оптимізмом сприйняли відставку Яценюка, Лукас відповів: "Він був катастрофою на посаді прем'єр-міністра. Добре, що пішов".Редактор The Economist водночас зауважив, що у нового глави Кабміну є перевага, що вся увага переключиться на президента Петра Порошенка.

На думку Лукаса, останній "є частиною проблем української політики, а не частиною вирішення цих проблем".  "Вам потрібні нові політики, які порвуть зв'язки з нинішньою групою олігархів. І вам потрібен серйозний генеральний прокурор, який не тільки зловить велику рибу в невід, але і приготує її", - підкреслив журналіст.

Він також додав, що не надто сподівається на Гройсмана."Сподіваюся помилитися, але у мене немає великих сподівань щодо Гройсмана", - зазначив Лукас.Також відомий журналіст розповів, що для Заходу "переконливі промови" Порошенка "звучать зловісно" і довіра до нього падає."Всі дуже нетерплячі щодо Порошенка. Він багато говорить, виступає з емоційними, переконливими промовами, захищаючи українські інтереси, говорить про боротьбу з корупцією, і про необхідність сильних інститутів, і про багато інших речей. Але для нас це звучить зловісно. Джо Байден, віце-президент США, не раз підкреслював, що вам треба врешті щось робити. Однак оскільки Порошенко не хоче вступати в конфронтацію зі своїми друзями-олігархами, оскільки він готовий втручатися в роботу правосуддя, довіра Заходу до нього падає істотно", - підкреслив Лукас.

http://tsn.ua/politika/redaktor-economist-nazvav-yacenyuka-katastrofoyu-i-ne-pokladaye-velikih-spodivan-na-groysmana-631331.html

[злой]

Получив Гройсмана-экономиста, предлагавшего на  пост минздрава замполита российского, я подумал... а чем мне был плох Яценюк, герой  чеченской войны.....

[Citizen UA]

Продублирую сюда, пожалуй. Лучше и не скажешь

 

С. Дацюк

 

Виступ в Парламенті новообраного Прем'єр-міністра показав наступне: 1) аналізу і розуміння помилок попереднього Уряду нема; 2) змістовних інновацій не запропоновано; 3) натомість була обіцянка функціонера – "Я вам покажу, що таке управління державою", протиставлена всьому попередньому управлінню державою, – "за 24 роки нашої незалежності, всі ті, хто не один раз був при владі, у виконавчій владі, не змогли дати успіх країні, яка є надзвичайно багатою".

Звідки ж візьметься цей успіх у нового Прем'єр-міністра без аналізу ситуації, без усвідомлення проблем, без пропозиції інновації? Тут залишається дійсно лише вірити в геніальну спонтанність його управлінських кроків, які призведуть до збагачення країни.

Але що це буде за збагачення, чиє це буде збагачення? Тільки олігархів. Адже без особливої стратегії протидії олігархічному збагаченню, без справжньої податкової і тарифної реформи на користь середнього класу, без дерегуляції діяльності малого та середнього бізнесу, без спеціального стимулювання підприємницької інноваційної ініціативи громадян це просто неможливо.

Ініціатива громадян – цей найпотужніший ресурс громади – блокується "олігархічним консенсусом", несолідарним елітаризмом правлячого класу, відсутньою вертикальною мобільністю, невизнанням правлячим класом інших мотивацій, ніж мотивації збагачення та влади. Цю ситуацію неможливо змінити з позиції Уряду.

Соціальне вирівнювання не може в країні статися без ґрунтовної багатоаспектної і довготривалої урядової програми за підтримки більшості правлячого класу. Такі процеси не бувають спонтанними, який би геній їх функціонально не просував.

Українці не можуть отримати солідарне багатство, якщо олігополію в економіці не буде знищено, а політичний вплив олігархів на владу не буде подолано. Підтримка олігархічними групами в Парламенті нового Прем'єр-міністра робить його самовпевнені і декларативні слова марними сподіваннями. Він не зможе вирватися ані з-під впливу Президента, ані з-під впливу олігархів, хай навіть він має такі ілюзії. Новий Прем'єр-міністр не є домінантним політиком, він психологічно не здатен подолати опір олігархів і саботаж реформ чиновниками.

Залишається констатувати вже очевидне – 14-го квітня 2016-го року стався контрреволюційний переворот, коли виправдовуючись війною правлячий клас відмовився від ідеалів Майдану та інституціоналізував "олігархічний консенсус".

 

 

 

Основною причиною нинішньої політичної кризи, як уже було детально описано, є протиріччя між вимогами української громади під час Революції Гідності щодо публічної та солідарної політики та "олігархічним консенсусом", до якого частина правлячого класу вдалася на догоду власним плутократичним мотиваціям та під тиском російської агресії, яка саме на ці мотивації і була розрахована.

Але характер протікання та тривання цієї політичної кризи були зумовлені декількома обставинами: 1) закладена в Конституції двоїстість виконавчої влади (Президент-Прем'єр-міністр), яка унеможливлює не тільки ефективне управління країною, але навіть і "справедливий" поділ між ними корупційний потоків; 2) значний вплив Президента на Парламент (фракція БПП та наявність непублічного "олігархічного консенсусу", який дає можливість Президенту впливати на олігархічні групи в Парламенті), традиційний для України і антиконституційний за своїм змістом; 3) практично відсутній вплив Парламенту на Президента, який в разі одночасного звинувачення у корупції Президента та Прем'єр-міністра дає більше можливостей для заміни Прем'єр-міністра, ніж для імпічменту Президента.

Серйозною проблемою української Конституції відтак є відсутність Віце-Президента. Адже саме наявність Віце-Президента дала б Україні можливість саме зараз піти на одночасні парламентські та президентські перевибори.

Заміна відносно незалежного від Президента старого Прем'єр-міністра на залежного від Президент нового Прем'єр-міністра є по суті спробою подолання конституційної владно-структурної проблеми політичними засобами.

Втручання в цей процес олігархів призвело до затягування кризи, бо значну частину часу йшов торг не за реформаторського Прем'єр-міністра, а за підтримку олігархічних парламентських груп залежного від них Прем'єр-міністра.

Цей процес призвів до закінчення першого етапу української Революції Гідності.

Дозвольте сумно поздоровити нас з власним "18-им брюмера".

Завжди буває момент, коли можна точно зафіксувати розрив влади і громади і перехід влади до авторитаризму.

Колишнього Кривавого Президента обрали від безнадії. Але деякий час на нього було в суспільстві певне сподівання.

18 березня 2011 року одна відома журналістка погодилася на роботу в АП, і журналістська та експерта спільнота оцінила це як зраду. Ці події були тоді відображені в моїй статті "Це вже війна". Саме тоді відбувся розрив суспільства з владою.

Так само і 14-те квітня 2016-го року – новий розрив суспільства з владою.

Ще до цього дня була хоча б удавана солідарність влади з суспільством. Але після цього дня стало ясно – влада більше, навіть позірно, не буде зважати на суспільну думку і суспільні настрої.

Два місяці, поки тривала політична криза, йшов торг. Між ким і ким? Спочатку між БПП і НФ та фракціями, які відмовилися від підтримки "олігархічного консенсусу" – "Батьківщина", "Самопоміч", "Радикальна партія". Потім такий торг почався між БПП і НФ та олігархічними групами в Парламенті. Тобто 206-ть представників так званої Парламентської Коаліції (БПП і НФ) торгувалися з 51-м представником поза Коаліцією (олігархічні групи в Парламенті) за посаду оператора олігархічного консенсусу (офіційно Прем'єр-міністр).

Реально створено так звану "ширку" – БПП, НФ плюс олігархічні парламентські групи. Тобто в дійсності в Парламенті тепер існує лише ситуативна більшість. Парламентська Коаліція стала фальшивою.

Ситуативна більшість Парламенту означає деінституалізацію Парламентської Коаліції. Тобто фактично 14-го квітня 20216-го року відбулася антиконституційна дія народних депутатів, які голосували за Уряд.

Офіційно парламентська більшість складається з політичної сили з нульовим рейтингом (НФ) та політичної сили, що стрімко втрачає рейтинг (БПП). Це означає, що Парламентська більшість (фальшива Коаліція) не є легітимною в суспільстві.

Окрім деінституалізації Парламентської Коаліції відбулася фактично денонсація Коаліційної Угоди, яка перетворилася на набір формальних гасел, які більше не можуть виступати основою для змістовної урядової програми.

Текст Коаліційної Угоди не став предметом публічного аналізу та обговорення, структура так званої Коаліції змінена зі значними порушеннями норм закону, легітимність та законність обрання нового Уряду сумнівна.

Чому так важливо в кризові моменти скрупульозно дотримуватися закону, особливо в Парламенті?

21 квітня 2010 року в українському Парламенті в диму, під рев сирен, під головуванням закритого парасольками спікера були прийняті Харківські угоди, прямим наслідком яких згодом стала окупація Криму Росією. Тоді теж здавалося, що законність парламентських рішень це проста формальність, яка не була дотримана.

Після Революції Гідності в Парламенті було багато рішень, які не у всьому відповідали закону.

От і 14-го квітня 2016-го року теж в Парламенті було безліч порушень закону.

Коли закон в Парламенті може бути порушений?

Відповідь проста – коли на це погоджується правлячий клас і його хоча б пасивно підтримує суспільство. Тобто, коли такі порушення закону є легітимними в суспільстві.

В Україні відсутня традиція заміру легітимності до прийняття важливих парламентських рішень – правлячий клас ігнорує якісь інші соціологічні дослідження, окрім власних рейтингів.

Саме тому наслідки від нелегітимних помилкових рішень для правлячого класу завжди несподівані.

Що б у цьому разі означало непогодження правлячого класу з фальшивою Парламентською Коаліцією, з фальсифікованим обранням нового Уряду? Це б означало вихід з Парламенту всіх опозиційних фракцій. Але у нас знову ж таки немає такої традиції. Тому вся парламентська частина правлячого класу буде нести відповідальність за події 14-го квітня 2016-го року. І ця відповідальність буде мати характер жорсткої люстрації за ознаками підтримки незаконного подовження існування Коаліції і незаконного обрання Уряду.

Виступ в Парламенті новообраного Прем'єр-міністра показав наступне: 1) аналізу і розуміння помилок попереднього Уряду нема; 2) змістовних інновацій не запропоновано; 3) натомість була обіцянка функціонера – "Я вам покажу, що таке управління державою", протиставлена всьому попередньому управлінню державою, – "за 24 роки нашої незалежності, всі ті, хто не один раз був при владі, у виконавчій владі, не змогли дати успіх країні, яка є надзвичайно багатою".

Звідки ж візьметься цей успіх у нового Прем'єр-міністра без аналізу ситуації, без усвідомлення проблем, без пропозиції інновації? Тут залишається дійсно лише вірити в геніальну спонтанність його управлінських кроків, які призведуть до збагачення країни.

Але що це буде за збагачення, чиє це буде збагачення? Тільки олігархів. Адже без особливої стратегії протидії олігархічному збагаченню, без справжньої податкової і тарифної реформи на користь середнього класу, без дерегуляції діяльності малого та середнього бізнесу, без спеціального стимулювання підприємницької інноваційної ініціативи громадян це просто неможливо.

Ініціатива громадян – цей найпотужніший ресурс громади – блокується "олігархічним консенсусом", несолідарним елітаризмом правлячого класу, відсутньою вертикальною мобільністю, невизнанням правлячим класом інших мотивацій, ніж мотивації збагачення та влади. Цю ситуацію неможливо змінити з позиції Уряду.

Соціальне вирівнювання не може в країні статися без ґрунтовної багатоаспектної і довготривалої урядової програми за підтримки більшості правлячого класу. Такі процеси не бувають спонтанними, який би геній їх функціонально не просував.

Українці не можуть отримати солідарне багатство, якщо олігополію в економіці не буде знищено, а політичний вплив олігархів на владу не буде подолано. Підтримка олігархічними групами в Парламенті нового Прем'єр-міністра робить його самовпевнені і декларативні слова марними сподіваннями. Він не зможе вирватися ані з-під впливу Президента, ані з-під впливу олігархів, хай навіть він має такі ілюзії. Новий Прем'єр-міністр не є домінантним політиком, він психологічно не здатен подолати опір олігархів і саботаж реформ чиновниками.

Залишається констатувати вже очевидне – 14-го квітня 2016-го року стався контрреволюційний переворот, коли виправдовуючись війною правлячий клас відмовився від ідеалів Майдану та інституціоналізував "олігархічний консенсус".

Сталося те, що ми вже бачили за часів Кривавого Президента, – відмова влади від опертя на всезагальну легітимність, вивищення неконституційної соціальної групи над іншими представниками правлячого класу (замість "Сім'ї" тепер так звана "стратегічна сімка"), блокування вертикальної мобільності і використання регіонального домінування у владі.

Чому черги не стоять на посади міністрів, як це сказав Президент? По-перше, тому що цих черг не видно ні в АП, ні в Парламенті. По-друге, тому що вертикальна мобільність після Революції Гідності так і не була розблокована.

Черги на пости міністрів на стоять тому ж, чому черги не стояли в спецрозподільники СРСР. Черги не можуть стояти крізь бар'єр вертикальної мобільності, бо бар'єр відсікає черги. Направду в Уряд за нинішнього стану Парламенту можуть попасти лише ті, хто допущений до олігархічного консенсусу.

Однією з ознак відсутньої вертикальної мобільності є кадрування влади за регіональною ознакою – саме так діє патронажно-клієнтельна система регіональних кланів. Попередня політична практика довела – регіональне домінування у владі погано закінчується для країни. Тому прихід "вінницьких" до влади це руйнування регіональної рівноваги. Ми вже це бачили на прикладі "донецьких", але схоже цей досвід не має значення для правлячого класу.

Знищена в Україні вертикальна мобільність за часи Кривавого Президента досі не відновлена. Блокована вертикальна мобільність має дуже руйнівний потенціал в революційні часи. Щоб знизити цей потенціал – правлячий клас має загнати суспільство в депресію. Що власне зараз і відбувається.

..................

Отже фіксуємо – в країні конституювано плутократичний режим зі слабким Президентом, нелегітимним Парламентом, непевним Урядом і несамостійним та самовпевненим Прем'єр-міністром.

Це кінець нетривалої післямайданної солідарності громади з владою. Розрив громади з владою відбувся не тільки де-факто, він тепер ще й інституціоналізований де-юре.

Тепер наявними політичними засобами політичну кризу громада вирішити не може, бо ці політичні засоби не належать більше громаді.

Це початок реакції та контрреволюційного відкату, а отже і початок кінця такої влади і початок жорсткого кінця олігархії.

До 14-го квітня 2016-го року з олігархами можна було домовлятися. Після олігархічної контрреволюції це стало неможливо.

Хоча контрреволюційний етап і протриває деякий час і може навіть призвести до посилення авторитаризму в Україні, але справжня диктатура у нас неможлива – громада за будь-яких обставин цього не допустить.

Усвідомлення цих змін у експертному і журналістському середовищі достатнє. Але цього усвідомлення не вистачає громаді загалом, аби спинити нелегітимні дії влади.

Правлячий клас так боїться парламентських перевиборів, що це просто якась психопатологія.

Перевибори це не найгірше, що зараз може бути в Україні. Найгірше, це те, що нас чекає з цього моменту, коли правлячий клас не погодився на перевибори, – соціальна апатія, соціальна депресія і подекуди – дезорієнтація. Від цих процесів втрати в суспільстві будуть набагато більші.

Не впадайте у відчай, не підкоряйтесь апатії, не дайте загнати правлячому класу себе у депресію. Уникайте самі і не транслюйте іншим дезорієнтаційного дискурсу олігархічних ЗМІ.

Правлячим класом в країні створено нову революційну ситуацію.

Революція може бути продовжена, хоча вже тепер і більш жорсткими засобами.

 

Змінено 15 квітня, 2016 користувачем Citizen UA

[ЦеDzip]

Получив Гройсмана-экономиста, предлагавшего на  пост минздрава замполита российского, я подумал... а чем мне был плох Яценюк, герой  чеченской войны.....

 

Оказывается у Вовки нет высшего образования 

 

 

В 1994 году Владимир окончил Винницкую среднюю школу № 35. В старших классах, в возрасте 14 лет, начал трудовую деятельность, работая слесарем[2] на МП «Школьник».

 

В августе 1994 года в возрасте 16 лет назначен коммерческим директором частного малого предприятия «ОКО», а с ноября 1994 года — на должность коммерческого директора ЧП «Юность»[2] — предприятия своего отца.

 

В 1994—2005 годы Гройсман работал на руководящих должностях в коммерческих структурах.

 

В 2003 году окончил Межрегиональную академию управления персоналом по специальности «Юриспруденция».

 

В феврале 2010 года окончил Национальную академию государственного управления при Президенте Украины, став магистром по специальности «Управление общественным развитием» и специализацией «Управление на региональном и местном уровнях».

Змінено 15 квітня, 2016 користувачем ЦеDzip

[лєса]

[Agh]

А магистр это не высшее?

[лєса]

 

 

В августе 1994 года в возрасте 16 лет назначен коммерческим директором частного малого предприятия «ОКО», а с ноября 1994 года — на должность коммерческого директора ЧП «Юность»[2] — предприятия своего отца.

 

слоган-то кокой!

[Agh]

В украинской вики лучше: "У 1994 році закінчив Вінницьку середню школу № 35. Вчився посередньо"  

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Змінено 15 квітня, 2016 користувачем Agh

[Agh]

Новоназначенный министр социальной политики Андрей Рева:

"Вы не задумывались, как Иисусу Христу удалось накормить пятью хлебами 5 тыс. человек? Я задумался и сделал для себя открытие: он исходил из того, что в этой толпе не все были голодные. Точно зная, кто голоден, Иисус делил хлеб только между теми, кто в этом нуждался. Это был первый пример адресной помощи."

[mc5]

Новоназначенный министр социальной политики Андрей Рева:

 

"Вы не задумывались, как Иисусу Христу удалось накормить пятью хлебами 5 тыс. человек? Я задумался и сделал для себя открытие: он исходил из того, что в этой толпе не все были голодные. Точно зная, кто голоден, Иисус делил хлеб только между теми, кто в этом нуждался. Это был первый пример адресной помощи."

хорошо шо єтот дебил не добрался до "Взгляните на птиц небесных: они не сеют, не жнут, не собирают в житницы, а Отец ваш Небесный кормит их. А вы намного ли отличаетесь от них?".

пс. хотел исчо написать много куйни, но сдержусь.

[Silentio]

Иммунитета??? :weep:

 

Да там такая волчанка, что за два-три месяца организьм к самоликвидации приведет

Змінено 15 квітня, 2016 користувачем Silentio

[лєса]

Новоназначенный министр социальной политики Андрей Рева:

 

"Вы не задумывались, как Иисусу Христу удалось накормить пятью хлебами 5 тыс. человек? Я задумался и сделал для себя открытие: он исходил из того, что в этой толпе не все были голодные. Точно зная, кто голоден, Иисус делил хлеб только между теми, кто в этом нуждался. Это был первый пример адресной помощи."

 

 

ето серьезно? ето не хвейк?     

 

хорошо шо єтот дебил не добрался до "Взгляните на птиц небесных: они не сеют, не жнут, не собирают в житницы, а Отец ваш Небесный кормит их. А вы намного ли отличаетесь от них?".

пс. хотел исчо написать много куйни, но сдержусь.