Перейти до змісту

сдать отца в богадельню


Recommended Posts

Парасочка,для заграницы то нормальное явление.

А по поводу досмотра у меня есть двоюродная сестра досматривает свою маму,скажу просто как она её досматривает то лучше уже дом престареоых наверное.причём муж у неё занимается бизнесом и они неплохо дивут

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

  • Replies 85
  • Created
  • Остання відповідь

Top Posters In This Topic

Когда недавно на одном книжно-светском мероприятии я встретила писательницу Кейтлин Моран, она сказала мне: «Существует массовое убеждение, что у женщины никогда не иссякнут запасы любви, заботы и внимания – мы должны отдавать все до тех пор, пока не умрем»."

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

ну тому держава не чухається щодо створення людських хоспісів, з людським ставленням,

або нерсінг хоумз, або індепендент лівінг хоумз

 

бо є ж халявна неоплачувана жіноча праця, тягати кілограмових паралізованих, рвати спину і подихати разом з ними

Link to comment
Share on other sites

ну тому держава не чухається щодо створення людських хоспісів, з людським ставленням,

або нерсінг хоумз, або індепендент лівінг хоумз

 

бо є ж халявна неоплачувана жіноча праця, тягати кілограмових паралізованих, рвати спину і подихати разом з ними

 

В Канаді у державних і навіть приватних установах нянями працюють в основному філіпінці, багато з них заробляє на постійний статус. Це навіть у цивілізованих країнах важка робота, на яку не кожен хоче іти. Є випадки знущання над пацієнтами, а одна медсестра власне вбивала старих. Її недавно посадили. Людське ставлення є, але завжди є винятки.

 

Найкраще, якщо дозволяють гроші - це найняти приватну няню-медсестру. Але якщо людина лежача чи потрібні постійні медпроцедури, в домашніх умовах забезпечити це важко. Наприклад, у хоспісах є спеціальні підйомні машини, що можуть покласти пацієнта у ванну і т.п.

Link to comment
Share on other sites

Ні,  це  не  дай Бог.  Тоді  відключка  мозку  буде  повна.  Доки  сам  себе  обслуговував, а  це  було  до  95  років,  то  жив.

Коли  я  взяла  все  на  себе - мізки  перестали  працювати.

Я  зі  Львова.  Була  в  лікаря,  питалася,  чи  є  якісь,  можливо,  програми  для інвалідів  війни.  Нема.  Мені  йшлося,  щоб  на  якийсь  період  я  могла  батька  передати  під  опіку.  Мені  було  б  так  спокійніше,  коли  н-д  їду  відпочити  на  9-10  днів.  Минулого  року  просила  синів за  півроку - узгоджували  довго  графіки,  хто  коли  теж  їде,  яка завантаженість.

Але  вдень  ніхто з  ним  не  сидів,  лише  ночували.  Вдень  сам  може  рознести  хату,  полізти  н-д  до  газу,  не  виключити  воду...

Отому  мабуть,  нічого  антигуманного  нема  в  тому,  щоб  людей,  котрі  потребують  круглодобового  контролю,  поселяти  в  пансіони.  Але  чи  то  для нас  реально?

 

Мій дід (теж ветеран війни) жив у селі, помер декілька років назад. То час від часу йому приходили всякі путівки у санаторії і мама його туди відправляла на два-три тижні. Або просто клали у стаціонар підлікуватися, прокапатися (що як мінімум тижнів два). Можливо, це варіант. У Вас фактично не життя, Вам самим потрібна як мінімум психологічна допомога.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

був експеримент про в"язницю, у стенфорді кажись

так там теж нормальні на вигляд студенти, коли потрапляли у таку усталену інституцію як в"язниця (експеремент) стали знущатись над ув"язненими

 

деякі установи сприяють знущанням, особливо, коли людина немічна, фізично слабка - ті самі знущання у будинках пристарілих, чи над дітьми доглядальники (пофіг бабло)

 

це наводить на страшну думку - що людина страшне чудовисько, якщо створити умови відповідні, і пару - немічний - наглядач таке може повилазити

мама рідна

Link to comment
Share on other sites

Прочитав сьогодні про те що в Японії цілий бізнес є прибирати помешкання де старі самотні померли і лежать місяцями.Капець просто

Там  соціальних  служб  теж  нема?  В  наш  час  телефонів,  скайпів...  таке  просто  нонсес. 

Link to comment
Share on other sites

страшный культ молодости поглотил мир.

побочно породив сначала забытье, потом постепенную потерю уважения,

а потом и открытое пренебрежение старшым возрастом.

и хамство.

и неприкрытое презрение.

и старым стало быть чуть ли не позорно.

 

извращённый мир, отупевшый до такой степени, што утратил

елементарное понимание, што там будут все.

 

требующий 25-летних суперпрофи с 18-летним стажем работы, причем

15 из них - на руководящих должностях...

 

глобальный вывих нравов.

и еще один ракурс деградацыи... 

  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

страшный культ молодости поглотил мир.

побочно породив сначала забытье, потом постепенную потерю уважения,

а потом и открытое пренебрежение старшым возрастом.

и хамство.

и неприкрытое презрение.

и старым стало быть чуть ли не позорно.

 

извращённый мир, отупевшый до такой степени, што утратил

елементарное понимание, што там будут все.

 

требующий 25-летних суперпрофи с 18-летним стажем работы, причем

15 из них - на руководящих должностях...

 

глобальный вывих нравов.

и еще один ракурс деградацыи...

 

Лєса, а ведь єто "нормальное" состояние человечества.

Когда, в какие века люди жили до 148 лет?

Погибали от чумі, мамонтоф, грюнвальдццких битв, отсутствие полезного "пелицелилла".

Повторю, нажаль, єто естественное состояние разумного(?) животного. Забітие слабіх и больніх.

И єто если забіть про безумній мир, про общество стремительно несущееся в писту.

Культ молодіх біл всехда. Цинизма біло меньше.

Link to comment
Share on other sites

 

 


глобальный вывих нравов. и еще один ракурс деградацыи...

Дітей  змалечку  треба  привчати  до  поваги  до  старших,  особливо  до  мами,  бабці. 

Пам ятаю,  як  мене  мама  привозила  до  бабці,  то  просила  поцілувати  бабці  руку.  Мені  то  страх  як  не  подобалося,  але  зараз  я  розумію,  що  то  був  елемент  отого  закладення  в  голову,  що  стара  людина - то  апріорі  вже повага.

 

Якщо  чоловік  може  дозволити  собі  написати  "стара  дурепа", то  відразу  показує,  з  якої  родини  походить.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

 

 


про общество стремительно несущееся в писту.

 

я, собссно, об етом и песалло.

 

 

 

 


Культ молодіх біл всехда. Цинизма біло меньше.

 

не всегда.

например, у мусульман другое отношение к старшым.

у нас тоже раньше было.

пока секас не стал открыто пропагандироваццо, как смысл жызни.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

В свій час цю чашу випив до дна. Було навіть гірше - додавались психіатрія та одержимість. Мене спас від дурдому ланцюжок на двері в кімнату мами. Що і тобі раджу зробити...

Link to comment
Share on other sites

В свій час цю чашу випив до дна. Було навіть гірше - додавались психіатрія та одержимість. Мене спас від дурдому ланцюжок на двері в кімнату мами. Що і тобі раджу зробити...

Якщо  то  до  мене,  то  в  мене  в  квартирі  дверей  нема. Хіба  що  у  туалеті.  Але  то  не  допоможе.   :)

Link to comment
Share on other sites

Shpylka,

Ну, вот нам не удалось в этом году папу (79 лет) забрать.

Летал и мой муж тремя самолетами в эти дебри СНГ, и мой сводный брат.

Уперся: никуда не поеду, я еще жить хочу.

Пятиэтажка давно без отопления.

Сидит с одним обогревателем - очень холодно. Газа тоже нет.

Муж успел починить водопровод, сантехнику, так папа еще далеко не все дает делать.

Звоню вчера дочери, мол, надо бы ехать теперь вдвоём мужу и зятю, может вдвоем заберут.

Наслушалась, что зятю, мол, оно вообще не надо.

 

Держит там этого папу то, что он может прошвырнуться по всем своим старым работам - студенты с ним здороваются, сотрудники терпят.

Здесь такой тусни я ему не обеспечу.

Очень тяжело переношу всю эту ситуацию.

Только вот то, что вас почитала и поддерживает.

Змінено користувачем kasia
  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

Держит там этого папу то, что он может прошвырнуться по всем своим старым работам - студенты с ним здороваются, сотрудники терпят.

Те, що я казав. Пускають коріння та бояться без нього залишитися. Бо оте все дає їм відчуття потрібності.

Але ж, йопт, це самообман. Чим йому ота "потрібність" допомогла? Може, в хаті тепліше стало чи хтось з отих "коренів" полаштував водогін та сантехніку?

Змінено користувачем Jinx
Link to comment
Share on other sites

В мене батькові 83. 15 років тому таки витягнув до нас до Львова. Дуууже важко влаштувався і напрацьовував коло спілкування. Дякую Богу, що хоч частина родини тут є...
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Shpylka,

у вас во Львове заведует психиатрической клиникой Александр Фильц.

Вы к нему сходите поговорите.

Наверняка помогут и посоветуют.

И может в больницу сможете класть иногда.

Старческие дела - это таки по части психиатрии у нас в стране.

Змінено користувачем kasia
Link to comment
Share on other sites


×
×
  • Створити...