ценительница алей Опубліковано 9 червня , 2018 Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 (змінено) Однокурсник чоловіка помер, не дожив трохи до 60 років(рак жовчного міхура)... ну що вам сказати, це не похорони були, а ніби якийсь ювілей, за настроєм: всі веселились як могли, активно спілкувались.... не вперше таке в Німеччині спостерігаю і кожен раз дивуюсь, хоч і сама активно в усьому приймаю участь: якось так природньо в них це виходить, поєднувати смуток з розслабляючою такою невимушеною розкутістю... Змінено 9 червня , 2018 користувачем ценительница алей Link to comment Share on other sites More sharing options...
ценительница алей Опубліковано 9 червня , 2018 Автор Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 (змінено) Небіжчик був поляком, то ж на похороні було багато поляків, родичів і друзів(католиків)... дружина - німкеня, дочка 23-річна залишилася, студентка... з жінчиної сторони всі німці,католики і євангелики... друзі також різношерстні... Змінено 9 червня , 2018 користувачем ценительница алей Link to comment Share on other sites More sharing options...
ценительница алей Опубліковано 9 червня , 2018 Автор Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 Як, цікаво цей захід с інших країнах проходить? В тій же Англії(Фома, розкажи, пліз)... Може в Україні також вже є якісь інші тенденції, відмінні від минулих традицій? Link to comment Share on other sites More sharing options...
кноп Опубліковано 9 червня , 2018 Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 когда здохну..тоже не хочу шоб сильно тужили..помянули ..полялякали...и нормалёк. 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Spencer H. Опубліковано 9 червня , 2018 Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 В Канаді так само. Це називається "святкування життя". Нема таких ридань, заламувань рук, кидань у могилу ... Дивлячись які похорони, вони можуть відбуватися в один і той же день, або у різні дні (наприклад, власне похорон для найближчих, а святкування життя - у більш широкому колі). На жаль, довелося тут поховати моїх свекрів та ще деяких родичів та знайомих. Можу сказати, що чудово, що є похоронні будинки, де все, включаючи нюанси протоколу, на себе беруть професіонали. Вони і займаються підготовкою тіла (макіяж, одягання, все-все), супроводом тіла на кладовище, надають приміщення для прийомів та служби, організовують все від вибору труни чи урни для праху до квітів до сендвічів і до пам"ятника. Link to comment Share on other sites More sharing options...
ценительница алей Опубліковано 9 червня , 2018 Автор Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 (змінено) В Канаді так само. Це називається "святкування життя". Нема таких ридань, заламувань рук, кидань у могилу ... Дивлячись які похорони, вони можуть відбуватися в один і той же день, або у різні дні (наприклад, власне похорон для найближчих, а святкування життя - у більш широкому колі). На жаль, довелося тут поховати моїх свекрів та ще деяких родичів та знайомих. Можу сказати, що чудово, що є похоронні будинки, де все, включаючи нюанси протоколу, на себе беруть професіонали. Вони і займаються підготовкою тіла (макіяж, одягання, все-все), супроводом тіла на кладовище, надають приміщення для прийомів та служби, організовують все від вибору труни чи урни для праху до квітів до сендвічів і до пам"ятника.По розповідям батьків знаю, що і в Україні такі служби вже є, що все організовують і беруть на себе, небіжчика не з хати хоронять... але який там рівень сервісу, хто його знає( буду рада, ще довго з тим не стикатися напряму)... але на психоемоціональному рівні то все так і залишилося... більше того, мама розповідала, як на одному з похоронів родича чула, як бабуся зверталася до онука-підростка, щоб той обов'язково заплакав, хоч трішки, бо так має бути, інакше люди сприймуть це так, ніби він дідуся на любив, а онук пояснював, що не може плакати, не виходить...отаке Змінено 9 червня , 2018 користувачем ценительница алей Link to comment Share on other sites More sharing options...
honey flower Опубліковано 9 червня , 2018 Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 Однокурсник чоловіка помер, не дожив трохи до 60 років(рак жовчного міхура)... ну що вам сказати, це не похорони були, а ніби якийсь ювілей, за настроєм: всі веселились як могли, активно спілкувались.... не вперше таке в Німеччині спостерігаю і кожен раз дивуюсь, хоч і сама активно в усьому приймаю участь: якось так природньо в них це виходить, поєднувати смуток з розслабляючою такою невимушеною розкутістю...а кому потрібні ці ридання?Коли померла мати мого чоловіка, то так само. як ти описуєш...я сприйняла це з полегшенням, так має бути. В нас також перемішані католики з євангеликами. люди віруючі знають. що стається з тілом і душею після тимчасового перебування ту, на землі... і тому всі відносяться до цього, можна сказати ...з полегшенням, якщо людина хворіла, або була вже досить прихильного віку. В таких ситуаціях мені пригадується. як індійці ховають людей -- це для них свято і вони радіють, сміються, танцюють, а от коли людина народжується , то для них, як би мовити траур, бо їй прийдеться в житті перенести багато важких ситуацій. Link to comment Share on other sites More sharing options...
honey flower Опубліковано 9 червня , 2018 Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 когда здохну..тоже не хочу шоб сильно тужили..помянули ..полялякали...и нормалёк.не здохнуть, а умірать...ти говорив вже з рідними і близькими на цю тему? Link to comment Share on other sites More sharing options...
Patriot Опубліковано 9 червня , 2018 Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 Хоронили тещу, порвали 3 баяна. Как в анекдоте. Не люди, похороны это не праздник и не светская вечеринка, и присутствовать на них должны только те, кому умерший близок был, это горе, трагедия на самом деле.А еще некоторые на кладбищах на могилах тоже столы разворачивают, выпивают, ужос. Link to comment Share on other sites More sharing options...
ценительница алей Опубліковано 9 червня , 2018 Автор Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 (змінено) Хоронили тещу, порвали 3 баяна. Как в анекдоте. Не люди, похороны это не праздник и не светская вечеринка, и присутствовать на них должны только те, кому умерший близок был, это горе, трагедия на самом деле.А еще некоторые на кладбищах на могилах тоже столы разворачивают, выпивают, ужос.Що значить, порвали 3 баяна , всі "ізридались" так сильно? Ну а на рахунок того, щоб на кладовищах жерти і пити, то взагалі отстой, звичайно,тут і обговорювати нема чого.... а от з тими риданнями складно те все, з одного боку звичацно велика туга за втраченою людиною, навіть якщо і намучились з нею, але сама така безальтернативність розставання назавжди вже вибиває з колії дуже сильно, що іноді багато хто дійсно втрачає контроль над собою, і це здається нормальним і органічним, до цього у нас всі звикли і навіть чекають, так би мовити... а от у буржуїв якось геть інакше: ще на самому кладовищі можуть сльозу стряхнути з вій, а от в ресторані потому ніби нічого і не було, ніби небіжчик десь вийшов в іншу кімнату і повернеться згодом Змінено 9 червня , 2018 користувачем ценительница алей Link to comment Share on other sites More sharing options...
Patriot Опубліковано 9 червня , 2018 Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 (змінено) Що значить, порвали 3 баяна , всі "ізридались" так сильно?Угу. Это анекдот такой есть, если что. Змінено 9 червня , 2018 користувачем Patriot Link to comment Share on other sites More sharing options...
honey flower Опубліковано 9 червня , 2018 Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 Хоронили тещу, порвали 3 баяна. Как в анекдоте. Не люди, похороны это не праздник и не светская вечеринка, и присутствовать на них должны только те, кому умерший близок был, это горе, трагедия на самом деле.А еще некоторые на кладбищах на могилах тоже столы разворачивают, выпивают, ужос.є різні ситуації... є непередбачена смерть молодої людини, то це є шок для близьких і рідних... але якщо людині вже було багато років і хворіла --- то це є певне полегшення ...знала одну жінку. якій було вже за 90. то вона вже говорила, що їй надоїло( дочка була важко хвора і вона боялась, що з нею щось станеться)... через певний проміжок часу,вона таки вмерла ...у ві сні. Всеодно було шкода, бо якісь приємні моменти життя залишились у пам"яті... але ніхто не вічний на цій землі. Link to comment Share on other sites More sharing options...
ценительница алей Опубліковано 9 червня , 2018 Автор Report Share Опубліковано 9 червня , 2018 (змінено) є різні ситуації... є непередбачена смерть молодої людини, то це є шок для близьких і рідних... але якщо людині вже було багато років і хворіла --- то це є певне полегшення ...знала одну жінку. якій було вже за 90. то вона вже говорила, що їй надоїло( дочка була важко хвора і вона боялась, що з нею щось станеться)... через певний проміжок часу,вона таки вмерла ...у ві сні. Всеодно було шкода, бо якісь приємні моменти життя залишились у пам"яті... але ніхто не вічний на цій землі.Так от що і цікаво в них, що все так само проходить, без сліз і стонів, не тільки коли помирає літня людина чи яка довго хворіла, а і з молодими так само)) Якось років 10 тому була присутня на похоронах батька однокласниці моєї дитини, вони тоді ще в початковій школі були, малявки... її батько загинув на місці аварії, на автобані..... і те ж саме - ніхто не плакав/не ридав, ні жінка його, ні діти, ні батьки... це було на кладовищі, в ресторані у них я тоді не була(туди запрошують тільки близьких і родичів)... але в школі, пару днів потому, як розповідав син, однокласниця себе також абсолютно нормально вела, ніби нічого і не сталося... і не подумайте ,що там якась сім'я недружна була, ні: все було ок, гарний молодий чоловік, інженер, спортсмен, завжди так зворушливо опікувався дітьми і сім'єю... я тоді вперше таке побачила, у мене був культурний шок Змінено 9 червня , 2018 користувачем ценительница алей Link to comment Share on other sites More sharing options...
Юрий с ФУП Опубліковано 10 червня , 2018 Report Share Опубліковано 10 червня , 2018 На похоронах тещи порвали два баяна и такое бывает. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Кадра Опубліковано 10 червня , 2018 Report Share Опубліковано 10 червня , 2018 чудово, що є похоронні будинки, де все, включаючи нюанси протоколу, на себе беруть професіонали. Вони і займаються підготовкою тіла (макіяж, одягання, все-все), супроводом тіла на кладовище, надають приміщення для прийомів та служби, організовують все від вибору труни чи урни для праху до квітів до сендвічів і до пам"ятника.це послуги для тих у кого бабліща нємємряно,а простим людям таке недоступно Link to comment Share on other sites More sharing options...
Кадра Опубліковано 10 червня , 2018 Report Share Опубліковано 10 червня , 2018 а кому потрібні ці ридання?Коли померла мати мого чоловіка, то так самону за свекрухою ридати не личить, таки да.та і одна справа коли іде з життя старенька дуже хвора людина,а інше... тиждень тому наше містечко сколихнула жахлива трагедія -розбилась на авто молода сімейна пара,хоча чоловік живий, в реанімації досі, але дуже в тяжкому стані,а от дружина його і маленьке річне дитя загинули.не змогла себе змусити піти на той похорон..уявила матір тієї дівчини... 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
SvitLana Опубліковано 10 червня , 2018 Report Share Опубліковано 10 червня , 2018 Так от що і цікаво в них, що все так само проходить, без сліз і стонів, не тільки коли помирає літня людина чи яка довго хворіла, а і з молодими так само)) Якось років 10 тому була присутня на похоронах батька однокласниці моєї дитини, вони тоді ще в початковій школі були, малявки... її батько загинув на місці аварії, на автобані..... і те ж саме - ніхто не плакав/не ридав, ні жінка його, ні діти, ні батьки... це було на кладовищі, в ресторані у них я тоді не була(туди запрошують тільки близьких і родичів)... але в школі, пару днів потому, як розповідав син, однокласниця себе також абсолютно нормально вела, ніби нічого і не сталося... і не подумайте ,що там якась сім'я недружна була, ні: все було ок, гарний молодий чоловік, інженер, спортсмен, завжди так зворушливо опікувався дітьми і сім'єю... я тоді вперше таке побачила, у мене був культурний шокН-да, дійсно дивно. Тоді зрозуміло чому їм до спини наша війна, якщо своїх легко відпускають, то за наших тим більше переживати нічого.Але чому тоді оголошують жалоби за збитими літаками чи після терактів ? не послідовно якось Link to comment Share on other sites More sharing options...
Patriot Опубліковано 10 червня , 2018 Report Share Опубліковано 10 червня , 2018 (змінено) Если мне человек пофиг был, мне будет пофиг на похоронах, буду думать только о выпивке и пирожках. Если не пофиг, для меня это будет крайне не приятным мероприятием, а если это еще и родственник, то это будет трагедией, хоть болел, хоть не болел. Говорю не про 80-100 летних, с теми уже понятно, что может и пора. Змінено 10 червня , 2018 користувачем Patriot Link to comment Share on other sites More sharing options...
Patriot Опубліковано 10 червня , 2018 Report Share Опубліковано 10 червня , 2018 Если вы можете доказать, что есть жизнь после смерти, тогда отношение к похоронам можно изменить несколько. Хотя не старых людей все равно жалко. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Spencer H. Опубліковано 10 червня , 2018 Report Share Опубліковано 10 червня , 2018 це послуги для тих у кого бабліща нємємряно,а простим людям таке недоступно Де? В Канаді? Link to comment Share on other sites More sharing options...
Миклован Опубліковано 11 червня , 2018 Report Share Опубліковано 11 червня , 2018 менталітети різніі тут навряд чи щось комусь вдасться змінитиі навіщо Link to comment Share on other sites More sharing options...
ценительница алей Опубліковано 13 липня, 2018 Автор Report Share Опубліковано 13 липня, 2018 (змінено) Та мабуть таки дуже різні менталітети.... його дружина повідомила нас в понеділок, що в суботу (тобто завтра святкує свій День народження)... ще і два місяці не пройшло... у нас поминки зазвичай в цей час проводять...Ну не знаю, можливо у євреїв(вона німецька єврейка) все якось інакше...То ж не розраховуєте завтра, а можливо і післязавтра, на мою компанію :-) Змінено 13 липня, 2018 користувачем ценительница алей Link to comment Share on other sites More sharing options...
ценительница алей Опубліковано 13 липня, 2018 Автор Report Share Опубліковано 13 липня, 2018 Мабуть тему потрібно змінити на: " завтра будемо на поминках по-єврейськи"... :') Link to comment Share on other sites More sharing options...
Святослав_ Опубліковано 14 липня, 2018 Report Share Опубліковано 14 липня, 2018 (змінено) Можу сказати, що чудово, що є похоронні будинки, де все, включаючи нюанси протоколу, на себе беруть професіонали.В нас теж давно так само. Все "під ключ" роблять профі. Маю надію склеїти ласти тоді. коли в нашому невеликому місті буде послуга кремації. У великих начебто ця послуга вже діє. Щоб були присутніми лише кілька найближчих родичів, розвіяний попіл, над вказаним місцем. І все. Але чому тоді оголошують жалоби за збитими літаками чи після терактів ? не послідовно якосьЕмоції їм потрібні. будь-які, в будь-якій комбінації. Змінено 14 липня, 2018 користувачем Святослав_ Link to comment Share on other sites More sharing options...
Patriot Опубліковано 14 липня, 2018 Report Share Опубліковано 14 липня, 2018 Маю надію склеїти ласти тоді. коли в нашому невеликому місті буде послуга кремації. Зачем? Это не природно, а вдруг ваша душа тоже сгорит или не попадет куда надо? Изначально когда Бог создал человека он не предусматривал его сжигание после смерти, это уже придумали люди. Странное у вас желание однако. На счет дней рождений, если умирает близкий человек, а у члена семи в этом месяце день рождения - отмечать не принято, пусть и с осадком? Link to comment Share on other sites More sharing options...
Святослав_ Опубліковано 14 липня, 2018 Report Share Опубліковано 14 липня, 2018 (змінено) За кремацією майбутньє. Зроблю фото одного лише кладовища нашого невеличкого містечка, і все стане зрозуміло.Той цвинтар майже зжер територію неосяжного поля, і стрімко розростається могилами, як ракова пухлина.Скоро хліб сіяти ніде буде. За душу не турбуюсь - піде шляхом реінкарнації туди, куди треба. Стосовно реакції бога спитайте про це індусів. Змінено 14 липня, 2018 користувачем Святослав_ Link to comment Share on other sites More sharing options...
Patriot Опубліковано 14 липня, 2018 Report Share Опубліковано 14 липня, 2018 (змінено) Я понял, вы себя сами в огонь ада засунуть решили, в буквальном смысле слова. По другому я это не понимаю.Индусы, дикари, варвары, людоеды для меня не авторитет. В реинкарнацию особо не верю, наукой не доказано. Хотя какие то там Ламы вроде что-то там писали. Змінено 14 липня, 2018 користувачем Patriot Link to comment Share on other sites More sharing options...
Святослав_ Опубліковано 14 липня, 2018 Report Share Опубліковано 14 липня, 2018 Все міксом збовтали: індусів, людожерів, науку, релігію. Варто сказати. що буддистські та індуїстські народи переважають йудохристиянські і кількісно, і якісно. А кремація в них - нормальний стан речей. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Миклован Опубліковано 14 липня, 2018 Report Share Опубліковано 14 липня, 2018 "Когда подохну я, Меня не хороните Возьмите мое тело И в спирте утопите. В ногах и головах Поставьте мне бочонок, Тогда червям могильным Не жрать моих печенок" (с) Link to comment Share on other sites More sharing options...
Гість Хома Опубліковано 14 липня, 2018 Report Share Опубліковано 14 липня, 2018 Зачем? Это не природно, а вдруг ваша душа тоже сгорит или не попадет куда надо?А що думають індуси з Варанасі? Link to comment Share on other sites More sharing options...
Recommended Posts