Перейти до змісту

Мій тиждень в Горлівці.


эЛКа

Recommended Posts

Горлівка.

 

На тиждень я опинилася мешканкою Горлівки.

 

Поділюся враженнями, інформацією і емоціями.

Ще важко згадувати ті сім діб.

 

 

Ліричний відступ.)

 

Пробіглася по форумах, побачила знайомі ніки, що вони, знаю, мешкають в зоні АТО, їх помірні дописи, якісь спокійні коментарі на те, що відбувається навколо, і подумалося, що я, можливо, не так сприймаю те, що побачила і пережила там. Хз…, мені було дуже лячно,  в якусь мить мене накрив просто панічний жах там…

Але все по черзі. Розкажу що бачила і чула сама, переказів пліток не буде.

 

ПРИЇЗД.

 

Приїхала туди ранком 23.07. Розмова з таксистом додала мені цікавості і якогось очікування пригод.

Так-так, з початку все здавалося не більше ніж незвичною пригодою.

 

Таксист повідомив, що вже з ранку були чутні вибухи десь там.

 

Це «десь там» не лякало і лишало душу в спокої. Доти, доки не перетворилося на «прямо тут».

Але про це згодом.

 

Цим ранком вже на кухні за сніданком  і я на власні вуха почула як гуло і гуркотіло, але десь там.

 

Магазини , кіровський ринок біля нас, інтернет-клуб в нашому домі працювали. На полицях ще були рештки хлібної продукції – якісь булки, рогалики, старий хліб. Можна жити.

 

Сусіди у дворі дали першу інформацію: сепари розмістилися в різних точках міста з арт.зброєю.

Називалися місцеві топоніми(горлівчани зрозуміють) -  на трикотажці, на авто-ремонтному заводі, ще пару-трійку точок, назви яких я не запам’ятовувала, бо вони «десь там». А ось ці дві були поряд.

 

Квартира батьків розташована в центрі міста, на Черемушках (був такий за совка магазин –тепер теж є, але з модною назвою).

 

Ввечері цього ж дня біля 23.00 годин я почула і побачила думала що Гради.

 

З початку дуже сильний, дуже близький, але глухий звук. З однаковими паузами. ПУФ---ПУФ---ПУФ.

Я заклякла і потім миттю побігла  навшпиньки до балкону дивитися, боязко  просовуючи голову …)))

З епіцентру звуку вилітали вогняні кулі розміром десь з невеликий місяць або ж невелику  диню, ото як зараз на базарі можна купити. І швидко танули.

ПУФ –куля- розтала.

Ракети летіли в напрямку десь від мене. Стріляли з авторемонтного заводу.

Через півгодини  повторилося. Я вже не мала жодного бажання вибігати і дивитися на те.

 



П.С. подивившись на Гради на Ютубі зрозуміла, що бачила я не гради, а що -не знаю, може, міномети?

Змінено користувачем эЛКа
  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

Ситуація.

 

Вже зараз можу констатувати, що ситуація змінювалася просто в мене на очах як в тій казочці –не по дням, а по часам (с).

 

Наступного дня прийшла інформація, що жд вокзал Горлівки закриють. Поки на три дні, а там буде видно.

 

Інтернет-клуб в нашому домі ще працював і я подивилася чи є мій потяг в розкладі, чи не знятий –був. (зворотні квітки було придбано завчасно, аха).

 

Далі повідомили, що розбомбили якусь велику 2 метрі в діаметрі трубу десь на річці. Можуть зупинити фільтри, води не буде, тому запасатися водою треба встигнути. Налили все що можно було, повну ванну в тому числі.

 

Маленький магазинчик в нашому домі працював, але по обіді закрився.

Магазинчик побутової хімії працював до шостої вечора, але продавчиня попередила, що завтра зранку може відкрити його пізніше, якщо обстріли будуть.  

 

Наступного дня ані магазинчик, ані клуб  так і не відчинили. Черемушки працювали до обіда.

 

Люди перестали ходити на роботу –небезпечно.

 

Весь розклад і поведінка міста підпорядковувалися до режиму обстрілів.

 

Першого мого дня там у дворі гралися діти, бабці сиділи на лавочках, був якийсь движ. Впродовж тижня картинка змінювалася на очах.

 

Діти рідшали аж до порожніх майданчиків, перехожих не побачити –дуже поодинокі, бабці на лавочках тільки після обстрілу.

Місто спустошувалося.

 

Через пару днів припинили вивозити сміття, баки були завалені відходами.(десь дорогу на сміттезвалище розбомбили чи бомбили –водії відмовлялися туди їхати).

 

Автобуси курсували тільки центром, багато маршрутів було закрито.

 

Таксі неможливо було визвати –жоден телефон диспетчерської служби не відповідав. Хоча автівки таксі їздили, але водії домовитися  на виклик, на певний час, відмовлялися. Тільки якщо попутка, тоді брали. Тільки тут і тільки зараз… -девіз таксі.))

 

УкрПошта припинила теж працювати

 

Мобільний зв’язок працював, поганенько, але все ж таки.

 

На пару годин було відключення електроенергії, потім дали. Але це нам пощастило. Бо десь поряд пальнули підстанцію, і хто був заживлен на неї лишилися без світла. Про відновлення мови не йшлося.

 

Ну і пекло, пекло обстрілів і сонця.

 

ЗМІ.

 

Оскільки в нас кабельне телебачення підключено, то можу сказати про нього.

 

Канали  1+1, Перший національний, 5-й було викинуто з сітці мовлення.

 

Були присутні ахмєтівський Україна та фірташевський Інтер, де можна було дивитися Новини з України, АіСіТіВі нестійкий сигнал був.

 

..................

далі буде.

Змінено користувачем эЛКа
  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

эЛКа, а що можете сказати про настрої місцевих? Чи правда, що навіть після обстрілу парку на минулому тижні багато хто продовжує думати, що у всьому винні українські війска?

Link to comment
Share on other sites

эЛКа, а що можете сказати про настрої місцевих? Чи правда, що навіть після обстрілу парку на минулому тижні багато хто продовжує думати, що у всьому винні українські війска?

саме так.

коли припираєш їх фактами зливаються на те, що УСІ боблять, УСІ. і закривають тему, проклинаючи просто війну.

я про ЛЮДЕЙ в кінці напишу, є і такий пунктик. і є РІЗНІ люди і там.

чюток -> дещицю

:fp1:

оце еквівалент? ;o  йо-майо.))) буду знати (с)

Не доебуйся. Из-за таких как ты такие как я не пишут на украинском. А то начнется тут сразу...

та нехай.))))) це гра така у нас. Мені байдуже, а йому приємно.)

А мои родители как раз выехали последним поездом. А потом - все, закрыли ж/д.

пощастило. реально.

як я вибиралася звідти теж напишу окремим пунктом, мо' кому допоможе.

Link to comment
Share on other sites

Сусіди у дворі дали першу інформацію: сепари розмістилися в різних точках міста з арт.зброєю. Називалися місцеві топоніми(горлівчани зрозуміють) -  на трикотажці, на авто-ремонтному заводі, ще пару-трійку точок, назви яких я не запам’ятовувала, бо вони «десь там». А ось ці дві були поряд.  

ага. значит местные понимают кто их изначально громит? или не понимают?

уточните еще раз, плиз.

 

 

всё. увидела уже выше, можете не отвечать.

Змінено користувачем Людоедка
Link to comment
Share on other sites

ага. значит местные понимают кто их изначально громит? или не понимают?

уточните еще раз, плиз.

 

 

всё. увидела уже выше, можете не отвечать.

 

Им похер, кто их громит.

Они ненавидят Украину до остервенения, до темноты в глазах.

 

Мне было сказано открытым текстом:

- Мы будем счастливы умереть, если это за Россиию.

 

Сказано было "мирными" пенсіонерами.

Автоматов им никто не давал за неимением таковых, а то б взяли с радостью.

  • Upvote 1
  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites

ага. значит местные понимают кто их изначально громит? или не понимают?

уточните еще раз, плиз.

 

 

всё. увидела уже выше, можете не отвечать.

все одно відповім.

розуміння залежить від мізків кожної окремої людини.

агрументи прості -сепари пуляють не в містян, а в нац.гвардію (там не говорять армія, чи українці -на тій стороні у них "нац.гвардія"), а нац.гвардія відповідає обстрілом по місту.

от і все. а сепарам то навіщо бомбити нас? )))) отака куйня, малята.

Link to comment
Share on other sites

это ж писец, в жару не вывозят мусор, воды помыться нет, там эпидемии сейчас лютовать начнут

стоп. вода є. поки я там була.

просто попередили, що можуть вимкнути, бо щось з трубою

водосховище розраховано на кілька тижнів.

схоже, з нього і подають воду.

Link to comment
Share on other sites

«Прямо тут»  - Обстріли

 

Дуже швидко стає зрозумілим, що з «десь там» нам не пощастило.

 

Бомбили прямо тут. Бомбили наш центр регулярно і кожного дня.

 

Гуркотіло двічі –тричі на день.  Деколи зранку, деколи до обіду, деколи після обіду, деколи ввечері.

 

Від усвідомлення цього зробилося дуже незатишно і липкий страх оселився в серці.

 

На вулицю намагаєшся не виходити, як тільки починається обстріл –наростання гуркоту і гучний вибух –біжимо усі від вікон під несучу стіну в коридорчику. Отак там і стоїмо поки не затихне.

 

Спали ми вдома. Я взагалі спала, поки не дізналася, що багато хто спати ходить до підвалів.

Нам з підвалом не пощастило –він непридатний був для використання, там стояла вода і сморід.

Найближчий, яким пропонували користуватися, знаходився в школі, до якої ще треба було дійти через поляну-пустир, аха…)

Поки дочимчикуєш, чи вб’є-поранить, чи бомбування скінчиться.

 

Ніччю нічого не чули, хоча було, що бомбили і о 5-ій ранку. Не чули і слава богу.

 

Але звістки приходили жахливі.

 

Розбомбили парк, є жертви, дітки.

Потім самий центр на Побєде. Зупинку біля магазину Мелодія.

Там загибло багато людей, бабці, що торгували своєю городиною біля зупинки.

 

Снаряд потрапив також в супермаркет АТБ –величезна діра -27 загиблих (так казали).

 

Далі по прямій від Побєди –Пушкинська. Ракета в будинок. Усі балкони в друзки. Наче теж є загиблі і поранені.

 

Третя ракета лягла по тій самій  прямій на Кірова –в общагу,  і далі ракета змела три лотки на Кіровському базарі.

 

Це вже було так близько до нас, що звук розривів був невимовно гучний і тріск просто огортав все навколо,- затискали руками вуха.

Тоді я відчула якийсь тваринний  страх. І прийшло розуміння що звідси треба тікати світ за очи.

 

Цей обстріл був об 11-ій годині, а о 15.0 я зробила фото. (поганенькі і малоінформативні)

 

п.с.Ще прийшла інфа з інету про те, що саме в районі Черемушек сепари чи то створили свою штаб-базу, чи то збираються часто саме на Нестерова, тому отвєтка може прийти в будь-який момент. Ага, як раз до нас.

Але чесно кажучи, ніяких штабів і зборів сепарів на Нестерова я не бачила.

 

 

Вверху на карнизі даха вгадується слід від ракети. Ударною хвилею знесені облаштунки балаконів і скло. Дому, що навпроти, теж дісталося від хвилі.

 

http://s37-temporary-files.radikal.ru/719f32c60e9b414cbd03a6e153058cfe/-1991939327.jpg

 

Дім, що навпроти.

http://s35-temporary-files.radikal.ru/1d6e65d123d2405683616c93744afb1a/-1991939327.jpg

 

Зверніть увагу, що на вікнах, де наклеєно хрести зі скотча чи паперу, скло таки вціліло.

До речі, таких наклійок по центру я бачила майже в кожному домі.

 

А це друзки на землі.

http://s37-temporary-files.radikal.ru/f3b277623f5046309d5e289723f3b014/-1991939327.jpg

Змінено користувачем эЛКа
  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

це лірика.

пусте місто. це біля 12 пополудні. здається вулиця Гагаріна.

 

http://s36-temporary-files.radikal.ru/4777a1b19e1546ebb16e218b266c7e9c/-1991939327.jpg

 

Площа Побєди. ні души. вже 28.07.

 

http://s36-temporary-files.radikal.ru/a0a2ff2af734462d97e7f4ed42980ff5/-1991939327.jpg

 

Плятський флаг (нє прапор, нє ) на тій же площі.

 

http://s36-temporary-files.radikal.ru/34d5c07d19dd408f82e37b708b295ece/-1991939327.jpg

Змінено користувачем эЛКа
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Сепари…

Про них зовсім небагато скажу, бо бачила здалека і майже не спілкувалися.

 

Блок-пост біля Кочегарки (зупинка така)з шин і з прапорами Раші і ДНР-у на сухих кострубатих гілках від дерева.

 

Далі зовсім недалеко від нього, на майданчику чи то прокуратури, чи то суду за парканом бачили дві пушки і великий тягач під брезентом, люди в камуфляжі.

Постійно в тому районі курсував якийсь клоунський, бездарно розмальований під камуфляж  відкритий  джип. Як раз заїжджав за той паркан.

 

І одного разу у сепаратського патруля, який намалювався на Кірова після обстрілу там, запитали як пройти на потрібну вулицю. 

Відповіли що не знають.

 

Тобто, ці найманці не орієнтуються в місті, значить чужі.

 

«Моя» ракета.

 

Це була остання крапля, після якої я втратила і мужність, і стійкість і мене накрило чи то жахливою панікою, чи то пак, панічним жахом.

 

Обстріл застиг мене на вулиці Горького 29.07., коли я йшла до автовокзалу аби узнати як можна поїхати з міста.

 

З початку прогуркотіло близько з автовокзалу  кудись від мене.

А потім… потім я почула як наростає звук до автовокзалу –чи то отвєтка, чи то так треба.

Цей звук лунав як раз до мене, він ставав ближчим і гучнішим, він просто наближався туди, де я находилась.

 

Я спромоглася тільки зробити пару кроків до дерева і притулитися до нього, закрити очі і трохи присісти, скукожитись.

Воно пролетіло низько  над головою і бахнуло за моєю спиною.

 

Різануло барабану перепонку в лівому вусі, боляче. Потім дало в спину і вліпило в дерево. Потім відчула запах …ммм… дитячих пістонів (були такі на стрічечці для іграшкових пістолетів).

 

Бистро очухалася і побігла  в дім, що він стояв поруч, забігла до під’їзду. Сама, там нікого.

 

Відчуття повної  безпорадності і усвідомлення що від тебе нічого не залежить.

 

Постояла, вийшла у двір –вже з’явилися люди з домів, побігли дивитися куди влучило,  я щось почала казати, мене завели до підвалу в інший дім, де вже сиділи люди. Розказали, що всі підвали відчинені, якщо обстріл –ховайтеся в будь-якому домі.

На сходах ватна червона ковдра, стільчики-табуретки, якийсь картон.

 

Посиділа і пішла додому, повністю задавлена страхом і безвихіддю. Дома тихо поплакала. Певно, була істерика.

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Втеча

 

Мій заздалегідь придбаний квіток на потяг мені не знадобився.

28.07. я мала поїхати. Але в зону бойових дій потяг не прийшов взагалі.

Десь підірвали міст і жд полотно. Це нам розповів автоматник, що він зустрів нас на жд.вокзалі.

 

Сама будівля вокзалу була просто закрита на замок, не працювала.

Вже другу чи третю добу потяги по Горлівці не ходили. Жоден телефон довідки жд вокзалу не працював, як і автовокзалу.

 

Отримати притомну інформацію, офіційну, було просто нізвідки.

 

Люди допомагали один одному, передаючи деяку інфу.

 

Так, мені дали телефони горячої лінії фонду Ахмєтова, який евакуював, вивозив бажаючих з Горлівки до Красноармійську 29.09. з автовокзалу о 9.00 ранку.

Ось вони:

095-199-74-81

050-620-29-15

063-117-89-01

 

Але я ще вередувала і намагалася найти потрібний мені варіант.

 

Одразу скажу, що часників не розглядали, бо автівкою їхати куди небезпечніше аніж, наприклад, рейсовим автобусом.

 

Сусіди по дому розказали, що діти виїхали 29 з автовокзалу до Слов’яногорську, а звідти вже до Харкова.

 

Ще можна, але про це я дізналася вже виїхавши, що багато хто виїжджав від «України» –там автобуси рейсові до Маріуполя забирали тих, хто чекав на них.

 

Також, можна виїхати, якщо будуть автобуси, з автовокзалу, тільки прийти туди біля 6-ої ранку.

 

Ми так і зробили, виїхала я 30.07. з автовокзалу о 7-ой ранку рейсовим автобусом  Єнакиєво-Горлівка-Маріуполь-Бердянськ.(вже було пофіг куди, аби тільки вирватися звідти).

Квіткив не було в касі, тому  просилися у водія –він брав всіх. За гроші, але ціна така сама як в квітках. Все притомно. Від горлівки до маріуполя 70 грн.

 

Яка зараз ситуація з виїздом –важко сказати. Казали, що останні дні випускають, потім –хто зна як буде…

 

Минали блокпости сепарів. Перевіряли паспорти, але якось в’яло.

 

На другому блокпості на віїзді з Горлівки був цирк.

Не можу не розповісти.)))

Перевірили паспорти так-сяк. Потім зайшла до салону чи то дівка, чи то хлопець. Голос низький і почалося…)

Сеанс пропаганди.

Попередила, що вони воюють за ДНР і свободу )хмм… Що вони перевіряють паспорти, а от як ми доїдемо до постів нацгвардії, то там нам буде!

Вони нас за людей не вважають, ми для них пил і сміття, блохи. Якщо хто має родичів, що воюють за ДНР –забудьте як їх звати, забудьте що вони є, бо буде таке погане із вами, і з ними.

І взагалі, на тих  блокпостах нас будуть щемити і принижувати. Майже знущатися.

 

Чекали ми недовго.

Волновахський район.

І ось він Український прапор на блокпості. В мене знову сльози. Не можу втримати і все тут. Як наче повернулася в інше життя.

 

А цей блокпост пропустив нас, навіть не заходячи в автобус. І другий так само.

 

І тільки на в’їздв в Маріуполь перевіряли паспорти у всіх чоловіків. Перевіряли і багаж у декого.

 

Жодного слова в наш бік поганого. Жодного хамства чи погроз. От так і розумієш, де правда, а де пропагандистська брехня.

 

Наші хлопці в Маріуполі

 

http://s34-temporary-files.radikal.ru/ade7c6e2af5c4549980c236dcdab9156/-1991939327.jpg

 

Ми вийшли із автобуса. насолоджувалися повітрям і Україною.

 

 

http://s37-temporary-files.radikal.ru/cbb268792b5e4aedbb3eeb71129270f6/-1991939327.jpg

Змінено користувачем эЛКа
  • Upvote 5
Link to comment
Share on other sites

З Маріуполя потягом на Київ.

Розклад був змінений, бо Авдіївку воювали, тому нас пустили на Ясиновату.

 

А там знову постріли Градів чутні.

 

Знову закляк і єдине бажання –скоріше, скоріше звідсі втекти, поїхати, хоч бігти.

 

Наш «Азов» запізнився з прибуттям на майже три години, «Донбасс» на три з половиною, стояли на станціях паралельно составами.

 

Їхали багато людей з Донецька, так само з Горлівки, з Авдіівки одна дівчина з очами, по яких видно –в неї теж була «своя» ракета і певно, не одна.

 

Я тільки дякую богу, що лишилися ми усі живі, здорові, не поранені, не скалічені і що мені не довелося побачити  вбитих, що бог рятував від таких потрясінь і випробувань.

 

Бо нервовий зрив я і так маю вже. Ледь яка емоційна хвиля де –і я вже починаю плакати…чомусь…тепер, зараз, тут…де вже не стріляють.

 

І наостанок трохи позитиву.

 

Це перший день.

Вже є тривога але ще немає усвідомлення війни і своєї незахищеності нічим і ніким.

Церква на розі Кірова і гагаріна.

Там же поряд і дитячий майданчик, але діток дуже мало.

 

http://s37-temporary-files.radikal.ru/6a36a070005a483b840537cc53aaa5e5/-1991939327.jpg

 

 

http://s37-temporary-files.radikal.ru/74fd1cc1db324dc487899149da484e58/-1991939327.jpg

 

http://s34-temporary-files.radikal.ru/1f6c0c3c941043a5abd5bcffa42254c6/-1991939327.jpg

 

 

http://s37-temporary-files.radikal.ru/8535f77842a84e71871209e08015e236/-1991939327.jpg

 

 

http://s37-temporary-files.radikal.ru/9c5394ebe1824901a9b577423fc5a214/-1991939327.jpg

Змінено користувачем эЛКа
  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Я реально рад за Вас шо вырвались. Слава Богу и Слава Украине :tu:

Дякую. Слава Україні.

 

хотіла ще про людей написати, та вже немає сил.

Та і нічого нового про них я не скажу, що вже було сказано іншими.

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

 

хотіла ще про людей написати, та вже немає сил.

Та і нічого нового про них я не скажу, що вже було сказано іншими.

 

Единственный вопрос: будут под танки кидаться безоружные или подожмут фост?

 

По моим разговорам - должны были кидаться, но тот разговор был в конце мая.

Сейчас остался кураж или уже прошел?

Link to comment
Share on other sites

Единственный вопрос: будут под танки кидаться безоружные или подожмут фост?

 

По моим разговорам - должны были кидаться, но тот разговор был в конце мая.

Сейчас остался кураж или уже прошел?

ні. не будуть.

саме таке в мене враження стійке.

який нах...кураж, коли в місті лишилися тільки старі і ті, кому немає куди їхати.

всіх цих запеклих бабць і дідів діти та онуки повиїжджали хто куди.(київ, ростов)

і вони раділи, що діти встигли вже виїхати.

вже існує там тільки одне бажання - нет войне!

вже є усвідомлення, що вони пішаки, що просто м'ясо і що треба якось рятуватися від танків і ракет, а не під танки і ракети лізти.

  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

ні. не будуть.

саме таке в мене враження стійке.

який нах...кураж, коли в місті лишилися тільки старі і ті, кому немає куди їхати.

всіх цих запеклих бабць і дідів діти та онуки повиїжджали хто куди.(київ, ростов)

і вони раділи, що діти встигли вже виїхати.

вже існує там тільки одне бажання - нет войне!

вже є усвідомлення, що вони пішаки, що просто м'ясо і що треба якось рятуватися від танків і ракет, а не під танки і ракети лізти.

 

Дякую.

 

Дух ворога починає занепадати - що є гут і ще раз гут.

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...