Перейти до змісту

Донецький Аеропорт


Гість paraskaa-W

Recommended Posts

“КІБОРГИ” - ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ ЗНІМАЛЬНОЇ КОМАНДИ

НА ПРЕТЕНЗІЇ СЕРГІЯ ЛОЙКА

Ми, знімальна команда фільму “Кіборги»даємо офіційну відповідь на усі повідомлення про плагіат, які з’явилися за останні кілька днів у мережі та на телеканалах.
Ідея зйомок фільму виникла у Іванни Дядюри і Ахтема Сеітаблаєва після програми “Хоробрі серця” 19 жовтня 2014 року, героями якої були консультанти фільму “КІБОРГИ”. Передача є у вільному доступі на каналі ютуб.
У грудні 2014 року Ахтем Сеітаблаєв зустрівся із Наталею Ворожбит і запропонував написати їй сценарій до фільму
На початку 2015 року Наталя Ворожбит почала збирати матеріали і спілкуватися з реальними кіборгами, імена яких ми неодноразово називали: Євгеній Жуков (Маршал), Євгеній Межевікін (Адам), Андрій Шараскін (Богема), Олександр Трепак (Редут), Кирило Недря (Доцент).
“В березні 2015 року комбат Редут дав мені чотиригодинне інтерв’ю, в якому розповів багато історій, частина з яких увійшла до фільму. Наприклад, історія про заморожені в морозилці тіла і про пропажу одного капітана, тіло якого випадково знайшли, коли в нього задзвонив телефон”, - Наталя Ворожбит, сценарист.
“На створення образу Мажору нас надихнув музикант з Майдану. В мене він грав на скрипці, але Ахтем запропонував трубу, як більш військовий інструмент”, - Наталя Ворожбит.
“Перший драфт сценарію Наталя надіслала мені 15 липня 2015 року, а книжка
“Аеропорт” побачила світ у 3 вересня 2015”, - Ахтем Сеітаблаєв, режисер.
Пан Лойко, не бачив фільм, але вже публічно назвав його - “УГ”, чим висловив неповагу до творчої групи, а також до всіх людей, яких стосуються події в ДАП.
Як сказав Пилип Іллєнко, голова Державної агенції з питань кіно: “Історія донецького аеропорту - це історія, яка належить народу України, а не є об’єктом авторського права жодної людини”.
“Від імені всієї знімальної команди хочу сказати, що права на історію про кіборгів однозначно належать усій країні, тому не правильно привласнювати її жодній людині. Хлопці далі гинуть на сході, і все, що ми хотіли зі знімальною командою, це нагадати про них і допомогти тим, хто залишився. Людей, які самі хочуть переконатися у правильності сказаного, запрошую в кінотеатри на фільм “Кіборги””, - Ахтем Сеітаблаєв, режисер.

Link to comment
Share on other sites

Сходили с мужем посмотрели. Фильм сильный. Обязательно смотреть, обязательно!

 

Мое мнение что очень хорошо что фильм снят не по-голливудски, зато он настоящий, в нем не спецэффекты а люди, диалоги и игра актеров очень и очень. Ком в горле - да, слезы - да, улыбка - да, все есть.... Очень сильный фильм.

 

 

Зы. В нашем ватогороде был кинотеатр наполовину заполнен, что весьма неожиданно...

Змінено користувачем Nadin
  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

дочь не хочет идти..грит на военный фильм нехочу идти..

жинка тоже самое ...она такие фильмы не очень то и любит..

если не уболтаю..

то пойду сам схожу.

Link to comment
Share on other sites

  • 1 year later...

Лили Сова

волонтер

 

20.01.19 16:50

 

Опять о ДАПе... не официально

 

censor_blogs_content_big.jpg

 

 

Захожу в ФБ и....первое, что попадает в ленте:

"Заходи по вшануванню пам'ятi загиблих захисникiв Донецького Аеропорту"

На фото Порошенко, Полторак... сзади матери погибших...

 

А в голове слова

офицера, защищавшего ДАП: "Я так и не смог пробить своим

медальки..."

Киборга Мухи : "Я не знаю, що то було... Ми повинні були йти двома

бронегрупами... а залишилась тільки моя бєха... Ненавиджу всих"

Байкера, попавшего при неудачном штурме Монастыря с раненными

пацанами на сепарский Спартак и прятавшихся там без воды, еды и

медикаментов пять дней: "...все герои... а мы так, на курорте

были..."

Спартанца, которого просто клинило при воспоминаниях об

обрушении перекрытий: "...если бы я тогда не позвал его, он бы

остался жив..."

Редута на мою реплику, что нужно рассказывать журналистам,

иначе историю перепишут: "..не нужно метать биссер перед

свиньями. Мы знаем КАК это было и хватит.."

Доцента: "...сейчас все киборги, а тогда под угрозой расстрела туда

загнать невозможно было"...

Это те слова, которые самопроизвольно всплыли в голове... Я их не

звала - они сами пришли...

Всплывают в памяти лица Жени, Олега, Бори.. Того парня-блондина

с голубыми, почти стеклянными глазами, на бетоне у старого

терминала..

И как через четыре месяца после ДАПа, на официальном

мероприятии тоже связанном с ДАПом, нас бросили все на втором

этаже с киборгами ребятами- колясочниками и ребятами-

ампутантами и ушли... Ушли на официальный банкет в ресторан -

журналисты, волонтеры... И мы тогда тащили ребят по лестницам

сами... И как притащившись таки в этот ресторан оказалось, что все

столы заняты: дипломаты, волонтеры, журналисты....

А тем, кто защищал этот самый ДАП, места нет.... И почему-то ни у

кого не хватило ума встать и уступить место тем , ради кого они тут

собрались...

И как я жёстко поднимала из-за столов девочек журналистов,

сажала на эти стулья ребят- ампутантов или подтягивала туда

коляски вместо стульев..

Наверное, именно в этот момент пошел МОЙ перелом...

Link to comment
Share on other sites

Volodymyr Boiko
2 ч. · 
4 роки тому, у ніч з 20 на 21 січня 2015-го, розгромною поразкою українського війська завершились багатомісячні бої за Донецький аеропорт, якими керував начальник штабу АТО Василь Грицак, більше відомий у народі як «Вася-їбанько». Видатний полководець, удостоєний президентом Порошенком звання генерала армії, Василь Сергійович організував ще чимало звитяжних перемог – безперешкодний перехід банд Гіркіна зі Слов’янська в Донецьк з наступним створенням «Донецької народної республіки», Іловайський котел, Дебальцевський котел. Але битва за Донецький аеропорт настільки оспівана штатними пропагандистами СБУ, що досі ніхто навіть не замислився – а навіщо, взагалі, було битись за напівзруйнований термінал і диспетчерську вежу? І чому «ополченці», вибивши бійців Грицака з аеропорту, не пішли в наступ далі?

Все дуже просто. Насправді 5 вересня 2014 року на переговорах у Мінську представники Служби безпеки України (а переговори з терористами, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», може вести тільки СБУ, тому, до речі, Віктор Медведчук був включений 23 грудня 2014 року до складну Тристоронньої контактної групи саме наказом тодішнього першого заступника голови СБУ Грицака) підписали секретний протокол, підтверджений меморандумом від 19 вересня, про лінію розмежування. Відповідно до цього протоколу Донецький аеропорт мав відійти «ополченцям». Але з так званих політичних міркувань оголосити про передачу української території терористам Грицак не наважився й тому тримав бійців АТО в аеропорту, аж доки «мінські домовленості» не були виконані, так би мовити, природнім шляхом. Усього тоді в Донецькому аеропорту загинуло понад 100 військовослужбовців, прикомандированих до СБУ для проведення Антитерористичної операції, і ще біля 440 були поранені.

Ось текст таємного протоколу, відповідно до якого Донецький аеропорт переходив «ополченцям»:

https://dt.ua/…/minskiy-memorandum-viddavav-doneckiy-aeropo…

«Вікіпедія» описує виконання 21 січня 2015 року Грицаком «мінських домовленостей» наступним чином:

«Протягом двох днів, не дочекавшись транспорту, під лютою загрозою смерті бійці 90 окремого аеромобільного батальйону вирішили покинути руїни диспетчерської вежі. Щоб відволікти й заставити бойовиків припинити вогонь вони викликали на себе РСЗВ Град, під залп якого вони вибігали з вежі, надалі рухаючись маршрутом «Доктора Хаоса» кіборги покинули диспетчерську вежу Донецького аеропорту. В період з 1-ї до 3-ї години ранку кількома групами новий термінал донецького аеропорту залишили ще 13 вцілілих Кіборгів. Останнім вийшов приблизно 5.30 ранку боєць 90 окремого аеромобільного батальйону з позивним «Fly». Це були останні герої, які захищали будівлі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва».

Зазначу також, що за наслідки «Антитерористичної операції» (яка, звісно ж, такою не була – насправді мала місце загальновійськова операція під проводом Васі-їбанька) президент Порошенко не несе ніякої юридичної відповідальності й, взагалі, жодним боком не причетний до проведення АТО. За всі військові злочини, загибель мирних мешканців та здачу території відповідають лише три людини, які очолювали Антитерористичний центр при СБУ впродовж 2014 – 2017 років: Василь Крутов, Василь Грицак і Віталій Маліков. У цьому, власне, і полягала причина того, що на окупованих територіях і в зоні бойових дій не був запроваджений воєнний стан, а військова операція називалась «антитерористичною» – щоби не створювати ставку Верховного Головнокомандувача, не передавати ведення бойових дій під управління Генштабу й не робити президента Порошенка відповідальним за наслідки того, що коїться на Сході України, натомість перетворити Васю-їбанька на «цапа відбувайла» .

Змінено користувачем tom_cat
Link to comment
Share on other sites

Ваші  дописи  і  тут  і  на  ФУПі  нижче  всякого  плінтуса.  Тут  таке  не  зовсім  проходить. 

 

Про свої дописи краще думайте. Бо  їх читати без сміху неможливо.

Link to comment
Share on other sites

Порох цілеспрямовано здав ДАП по домовленості з хуйлом

Не стоит на него навешивать больше чем должен. Ему хватает за что ответ держать.

ДАП держали до упора, пока его с землёй не сровняли и там не было что и где защищать.

Link to comment
Share on other sites

ДАП, согласно координатам линии разграниченя, зафиксированным в Минском договорняке находился на стороне орков. И гавнокомандующий Петрушка планомерно его слил, попутно попиарившись. 

Link to comment
Share on other sites

Да. Ще на якихось переговорах до падіння ДАПу хуйло обмовилося про аеропорт, типу Порошенко абещал...

В цю канву добре лягають безконечні перемир'я, оголошувані Порохом, під час яких мотороли підсували свої блокпости і закоплювали нові участки аж до того моменту, коли наші мусіли їздити в ДАП з одним рожком до автомата і дозволяти бійцям гіві і мотороли обшукувати особовий склад і груз.

Так що ДАП разом з кіборгами був зданий Пецею цілеспрямовано та свідомо і їх смерть і на його совісті.

Link to comment
Share on other sites

Ще на якихось переговорах до падіння ДАПу хуйло обмовилося про аеропорт, типу Порошенко абещал...

 

Да-да. Хуйло неправду не скажет. Хуйлу можно верить!  :lol2:

Змінено користувачем krunv
Link to comment
Share on other sites

«А раптом я завтра помру? Так хоч якась пам'ять залишиться»…

Від кадрів, які на свій мобільний телефон зняв боєць 93-ї ОМБр Олексій Болдирєв з позивним Малиш, до горла підступає ком.

Січень 2015 року. Донецький аеропорт, точніше, те, що від нього залишилося. Терористи гатять по українським військовим з танків та артустановок, намагаючись зрівняти з землею понівечений обстрілами термінал, де тримають оборону наші захисники. Де Кіборги протримаються 242 дні.

Чотири роки тому, 18 січня, внаслідок боїв було знищено Путилівський міст вже окупованого Донецька. Бойовики заявили, що нібито взяли летовище під свій контроль. Але до того, як звідти вийде останній український солдат, залишалося ще чотири дні. Чотири дні пекла...

А Малиш загинув у грудні 2015 року. Його БМП підірвалася неподалік Опитного. Кадри, які він зафільмував, увійшли до відеохронік студії Babylon'13, присвячених обороні Донецького аеропорту.

Відео: 93-тя ОМБр Холодний Яр
Фонд «Повернись живим»

 

Please wait.. Loading
Link to comment
Share on other sites

Мы ничего не забудем

Автор: Юрий Бутусов

Годовщина подрыва наших бойцов в новом терминале Донецкого аэропорта сегодня вспоминается, как подобает: торжественный и скорбный караул у Министерства обороны, портреты погибших воинов, приглашены все родные и близкие, звон колокола, память, президент с супругой, руководство МО и ВСУ...

Так и положено. Так и должно быть. И хорошую традицию заложил президент. Так надо вспоминать все скорбные даты войны, всех наших героев.

650x432.jpg

Это правильное решение.

За четверо суток боев 17-20 января 2015-го в Донецком аэропорту погибло 60 украинских воинов, большинство - в помещении, где была последняя линия обороны...

Но жизнь из разных слоев состоит. И среди тех, кто достойно вспоминал сегодня погибших были те, на совести которых были и их смерти. Те, кто вопреки просьбам и даже письменным обращениям к президенту волонтерских организаций, вопреки звонкам погибавших в новом терминале бойцов не принял решения о своевременном отходе, кто не помог эвакуации погибших.

650x432.jpg

Стоят в одном ряду начальник Генштаба Муженко и главнокомандующий Порошенко, соболезнуют, чествуют родных и близких погибших. С политической точки зрения - все правильно. А с точки зрения человеческой и профессиональной нельзя не отметить: то, что наших бойцов в новом терминале зажали в последней комнате, то, что подорвали фугасом и они уже никак не могли этому помешать, то, что расстреливали танками, а им нечем было ответить и их некому было прикрыть - это ответственность Муженко и Порошенко, и на коленях они должны стоять перед родными погибших, и сделать все для их семей. Потому что то, что произошло в последние дни обороны нового терминала - это героизм, самопожертвование, подвиг защитников, нечеловеческие муки и невероятная стойкость - были проявлены, потому что наплевали их самые главные начальники на все предупреждения и просьбы, потому что управляли боем не как надо на войне, а по-идиотски, наплевав на людей, потому что сам Муженко, несомненно, с ведома своего шефа, приказал до конца сидеть в абсолютно безнадежной обстановке, и не дал приказ на отход, даже когда там уже не было никакого смысла сидеть в развалинах под огнем со всех сторон.

И очень подло сегодня выглядит, как примазываются к памяти героев те, кто на своих должностях отвечали за то, чтобы жизни этих отличных бойцов по возможности сберегли, чтобы боевые задачи выполнялись грамотно, чтобы бить врага, а не подставлять своих под расстрел.

Ничего не сделано для того, чтобы сделать выводы из трагедии, чтобы наказать тех, кто подставил людей, чтобы такое больше не повторилось.

650x432.jpg

Читайте на Цензор.НЕТ: Хроника обороны нового терминала Донецкого аэропорта 13-21 января 2015 года

Вот отрывок из рассказа пулеметчика Станислава Стовбана о последних днях в Донецком аэропорту: "Ситуация была странная, потому что мы уже просто выживали, а командование говорило: "Держитесь, все будет хорошо, к вам приедет подкрепление". Мы объясняли, что здесь некуда ехать, потому что одни развалины. И ребята приняли решение, что надо самим выходить, выносить кого можна. С 19 на 20 января выходило три группы. Одна вечером, с ней вышел Рахман. Вторая ночью, а под утро Север выходил. С нами, ранеными, остались по своей воле Толя Свирид, Игорь Броневицкий, из 80-й Славик Гавьянец и Гребенюк Артем. Игорь Зиныч умер от ранений около полуночи. Остались из тяжелых: я, из нашей седьмой роты Гавриляк Остап, водитель той МТЛБ, которая сгорела, Ваня Доберман, и из 91-й сапер Кривошапко Максим. Это четверо тяжелораненых, которые дотянули до утра.

Как мы попали в плен я уже не помню. Потерял сознание, потому что крови вытекло столько, что руки были такие белые, как простыня в больнице. Я даже на курок не мог нажимать. Ночью я еще стрелял, но тогда я уже не мог стрелять. Помню, как кто-то уколол мне 2 укола, один из них под язык. Я более или менее в себя пришел. Вижу, ходят какие-то уже не наши. Пока я был без сознания, Толя Свирид вышел к ним с предложением забрать наших раненых в госпиталь".

492x779.jpg

Читайте на Цензор.НЕТ: Битва за Донецкий аэропорт. Что произошло, причины и результаты

650x353.jpg

Сержант Анатолий Свирид остался раненым в новом терминале, его с другими ранеными некому уже было вытащить, и его слова - приговор, который когда-нибудь будет вынесен некоторым начальникам:

"Больше всего меня на войне поразила некомпетентность высшего состава, руководства. Я просто не верю, что можно быть такими бездарными. Или это специально делается, или это враги, и с ними надо разбираться. Если придется, то я пойду опять воевать, но не при данном Генштабе. Либо придется создавать из своих проверенных ребят армию и выбирать себе командиров. Хорошая песня "Пливе кача", но очень часто она звучит в Украине. Горе-генералам надо по похоронам поездить и родителям в глаза посмотреть".

Мы ничего не забудем.

Link to comment
Share on other sites

Та там вроді навить артерерії не давали наказ подавляти сепарські вогневі точки. Тіпа відведена по мінських далі досяжності пострілу. Все спецом було зроблено, щоб ДАП захопили.

Link to comment
Share on other sites

Бльо.... Бутусов прізвище правильно написати не в змозі

Брановицкий (рус) чи Брановицький (укр)

А Броневицкий то чоловік Едіти П'єхі (яку часто не відрізняють від 'ідітинах*й')

Link to comment
Share on other sites

  • 1 month later...

Як повідомляв УНН, вранці військовою прокуратурою спільно з СБУ затримано за держзраду колишнього керівника Генерального штабу Збройних Сил, генерал-полковника Володимира Заману. Поки не відомо, які саме обвинувачення йому пред'явлені.

 

https://www.unn.com.ua/uk/exclusive/1782346-eks-kerivniku-genshtabu-zamani-vrucheno-pidozru-na-80-storinkakh

Link to comment
Share on other sites


×
×
  • Створити...