Перейти до змісту

АТО. НЕПРИЄМНЕ


Theorist

Recommended Posts

"Где он взял силы, чтобы не сломаться?": история поисков убитого террористами подростка

 

Говорят, на свете нет ничего страшнее двух вещей: неизвестности и горя пережить собственного ребенка. Семье Чубенко из Краматорска пришлось пройти через оба этих испытания.

16-летний Степан Чубенко был похищен террористами в Донецке в июле 2014 года. В плену его сначала пытали, а после – расстреляли, за его патриотическую позицию. Масштабная кампания по поиску пропавшего подростка плавно переросла в не менее громкую историю с возвращением тела погибшего мальчика родителям.

Спустя полтора года после трагедии родители Степана решили установить памятник на могиле сына. Поскольку убитой горем семье во всем приходится рассчитывать лишь на себя, мама Степана, Сталина Вячеславовна Чубенко приехала заказывать надгробие в Коростышев, где сделать это можно значительно дешевле, чем на Донбассе. Она согласилась встретиться с корреспондентом "Обозревателя" и рассказать о своем ребенке. И о том, через что ей с мужем довелось пройти, чтобы вернуть сына домой.

Знаете, а я ведь до сих пор думаю – где он взял силы, чтобы пройти через то, через что ему довелось пройти – и не сломаться?.. Ведь в последние дни жизни моего сына рядом с ним не было никого, кто смог бы оценить его мужество и отказ отречься от Украины. Как не было и никого, кто смог бы его осудить, если бы он сделал все, чтобы спасти свою жизнь… Пока я искала Степу, по крупице собирала информацию – и знаю, через ЧТО ему довелось пройти. Как его пытали перед тем, как убить. Ребенка пытали… Я никому не рассказывала о том, что знаю, потому что это очень страшно.

Сталина Вячеславовна, мать убитого террористами 16-летнего краматорчанина Степана Чубенко, говоря это, уже не плачет – она действительно пытается понять. И до сих пор винит себя в том, что не смогла уберечь своего ребенка. Хоть и пыталась.

Вратарь местной футбольной команды "Авангард", КВНщик и любимец всей школы, Степан Чубенко с началом войны на Донбассе стал еще и безапелляционным патриотом. Вместе с товарищами из "ультрас" ходил на все проукраинские митинги в городе. И по-своему, со свойственным молодости максимализмом, доказывал: Краматорск – это Украина.

обстрелов помогал в бомбоубежище спускаться. Воду старикам таскал, когда город несколько недель без водоснабжения был… Ну и "партизанили" они с ребятами по-своему. Как-то прихожу домой – а в туалете – флаг "ДНР". Спрашиваю: Степа, что это? А он: ничего, просто тряпка… Уже потом я узнала, что он ходил на площадь, прикинулся своим, а когда выдалась возможность – полез и снял вывешенный флаг…

Такая активность в захваченном террористами Краматорске не могла долго оставаться незамеченной. Когда Степе начали угрожать – в конце апреля родители приняли решение увезти сына в Россию, к родителям Сталины Вячеславовны. Тогда семья Чубенко, как и большинство украинцев, верила: возобновление порядка на Донбассе – дело считанных дней. Поэтому и попросили сына оставаться у дедушки, пока все не утихнет.

Но уже 27 мая Степан без предупреждения вернулся домой. Заявил: моя родина в опасности – и я не буду отсиживаться в тылу.

В начале июля после долгих уговоров уехать из захваченного террористами города, Степа отпросился в Киев к другу. А вскоре после освобождения Краматорска он засобирался домой. Из Киева выехал 23 июля. Но решил сделать родителям сюрприз – и не сказал, когда его ждать.

Я всегда чувствовала, когда со Степой что-то приключалось. А в этот раз – ничего. Будто бы кто-то поставил между нами стену. Мы просили его ехать через Харьков. Почему он взял билеты на поезд, идущий через Донецк – я не знаю до сих пор… В Донецке его и задержали. Как потом говорили – за сине-желтую ленточку. А я еще пару дней ни о чем не догадывалась… Все думаю: а если бы почувствовала, если бы подняла шум раньше – может, Степу можно было бы спасти?..

 

Сталина Вячеславовна до сих пор недоумевает: почему те, кто задерживал ее сына, не позвонили ей или ее мужу? Почему никто не подумал о том, что парень – несовершеннолетний, и ответственность за него несут родители? Почему "новые хозяева города" практически сразу же отправили Степана рыть окопы в расположенном неподалеку поселке? Почему спустя несколько дней издевательств ребенка жестоко убили? Почему взрослые вооруженные мужчины, имеющие своих детей и якобы спасающие население Донбасса от фашистов (?!) действовали их методами? Почему они решили, что могут распоряжаться чужой жизнью, не ими данной, пытать, издеваться? Почему ребенок, который родился, вырос в Украине, любит свою родину и не предал ее, не достоин жить на земле? Почему не подумали, что будет с родителями и людьми, которым он дорог? Почему?..

 

Но о том, что Степы уже нет в живых, семья Чубенко узнает не скоро. Когда оказалось, что сын пропал, родители отправились в Донецк. Они дневали и ночевали у захваченного террористами здания СБУ, куда тогда, летом 2014-го, свозили всех пленных. Когда же добились встречи с "руководством республики" и узнали, что Степана отправили на работы в Горбачево-Михайловку – отправились искать сына там.

Когда мы приехали в поселок – нам сказали, что Степа "сбежал во время минометного обстрела". Правда, разные люди рассказывали совершенно разные истории об этом "побеге": то он сам сбежал, то с какой-то девушкой… Мы целыми днями ходили везде, где только можно. Мы показали фотографию сына, наверное, каждому жителю поселка. Спрашивали, не видели ли они этого мальчика. В ответ – либо молчание, либо вопрос "а он у вас за кого?". Никто ничего не сказал… Один из командиров "ДНР" собирал всех пленных, при нас спрашивал, не видел ли кто Степу. Все лишь опускали глаза. Мой муж их тихонько просил, чтобы, если знают хоть что-то о судьбе нашего ребенка, связались с нами, когда окажутся на свободе – объявления с нашими контактами были буквально на каждом столбе. Никто не позвонил…

 

Отчаявшись от бесплодных поисков, семья Чубенко обращалась даже к экстрасенсам. Многие из них говорили: ваш сын жив – от его фотографии идет тепло. И лишь одна женщина, увидев фото милого паренька с пронзительно-голубыми глазами, практически впала в истерику со словами "Не могу… Там очень страшно! Его расстреляли! Уходите!"

В поисках сына Сталина Вячеславовна добралась до самого Захарченко. После этого "чиновники ДНР" перестали бегать от убитой горем матери и наконец взялись искать Степана.

А в конце сентября Сталине Чубенко позвонили. Сказали, что нашли ее ребенка. Что знают, где он похоронен – и 3 октября проведут эксгумацию. "Я тоже буду там – чего бы мне это ни стоило", - решила женщина.

Это была пятница… Помню, как стояла, пока они раскапывали землю – и все думала: а вдруг это ошибка? А вдруг там похоронен кто-то другой?.. И даже когда копатели добрались до тела и развернули целлофан, в который был завернут мой сын – я еще не верила. Видела, что на теле одежда моего ребенка – а мозг сверлила мысль: а вдруг кто-то одел Степкину одежду на кого-то другого?.. Тело уже начало разлагаться… Но рост, комплекция, то, что еще не тронул тлен, не оставляло места надеждам… Убийцы не побрезговали ни кроссовками(Степа был без обуви), ни вещами "идеологического врага", но, видимо, очень боялись безоружного 16-летнего патриота, если связали ему за спиной руки скотчем...

 

Тем не менее, тело Степана матери отдали не сразу. Прошел месяц, прежде чем Сталина Вячеславовна смогла забрать сына домой. К тому времени то, что останки принадлежат именно Степе, уже подтвердила экспертиза ДНК, проведенная в Ростове-на-Дону. Кстати, именно эта экспертиза стала причиной диких слухов о том, что террористы прислали голову Степана родителям отдельно – дескать, забирали ее для экспертизы. Сталина Вячеславовна эти слухи опровергает.

Степу мы забирали 6 ноября. Сказать, что это было тяжело – ничего не сказать. Представьте, прошел месяц с момента эксгумации. Все это время тело моего сына пролежало в выключенном холодильнике… Но знаете, даже такая определенность была лучше, чем предшествовавшие ей месяцы неизвестности. Когда ты садишься есть – и не можешь проглотить ни кусочка, потому что думаешь о том, ел ли хоть что-нибудь твой ребенок… Когда ты ложишься в кровать – и не можешь сомкнуть глаз, думая о том, есть ли у твоего сына на чем прилечь, чем укрыться… Да и сейчас почти каждую ночь я вместе со Степой в последние минуты его жизни".

Сталина Вячеславовна уже знала, что ее сына расстреляли, когда на ее мобильный телефон начали звонить неизвестные. Говорили, что знают, где находится парень, что он жив-здоров и за несколько тысяч гривен они берутся вернуть его домой. Как потом установили правоохранители, один из звонков был сделан из колонии.

Сейчас мама Степана Чубенко знает: ее сына пытали и убивали трое боевиков батальона "Керч". Правда, пока ответить за содеянное рискует только один из убийц, который ожидает суда в донецкой тюрьме. Сталина Вячеславовна даже ездила к нему на очную ставку. Узнав, что заключенного практически не кормят – собрала для него передачу.

Меня спрашивали: ты с ума сошла – кормить этого урода? К тому же, неужели ты думаешь, он станет есть то, что ты ему передашь? Нет, конечно, я так не думала. Мне просто хотелось, чтобы он вспомнил о последних часах жизни моего ребенка… Я даже думала сказать ему, когда его увижу, что с его детьми все хорошо – что они "сбежали во время минометного обстрела"… Убийца бы понял, что я имею в виду. И может быть, выдал бы себя, перестал отпираться…

Двое других убийц сейчас скрываются в Крыму. Сталина Вячеславовна говорит – поначалу готова была бы разорвать их голыми руками. Сейчас же не желает им смерти.

 

осле смерти нашего сына мой муж снял крестик. Злится на Бога, позволившего сотворить такое с нашим ребенком. А я наоборот в вере обрела успокоение. И только вера удерживает меня от желания увидеть смерть тех, кто убил Степу. А вдруг насильственная смерть стала бы для них искуплением грехов? Но посадить их просто необходимо. Сына мне это не вернет – но, может быть, спасет жизни тех, кого они еще могут убить…

Когда Сталина Вячеславовна говорит о сыне – она редко делает это в прошедшем времени. Уверяет: до сих пор чувствует поддержку сына. Не забывают о Степе и его друзья. К примеру, в честь его дня рождения ребята самостоятельно организовали футбольный турнир памяти Степана Чубенко. А сама Сталина Вячеславовна не так давно за собственные деньги опубликовала небольшой тираж книжечки, куда вошли стихи – как написанные самим Степой, так и посвященные ему.

Степа не был ангелом. Он и пошалить любил. И переживать нам за него приходилось нередко. Но он был очень добрый. Очень живой… К нам до сих пор приходят Степкины друзья самого разного возраста – и все говорят, что им с ним было очень интересно. Он очень любил детей. Они с ребятами из "ультрас" взяли под опеку детский дом – Степа там часто бывал с друзьями. А своей девушке однажды заявил: "Юлька, вот поженимся – одного ребенка своего родим, а двоих – усыновим…"

Хоронили Степу 8 ноября .По странному совпадению это случилось как раз в Международный день КВН... У меня отобрали возможность устроить для сына шикарный выпускной, отгулять большую свадьбу. Все, что у меня осталось – это возможность собрать всех его друзей на прощальную панихиду, на которой было очень много людей, пришедших разделить наше горе.

 

 

Я все время думаю: не может же быть так, чтобы Степа погиб напрасно? Может, его смерть нужна была для чего-то? Может, своей гибелью он хоть на немножечко приблизил тот момент, когда на украинскую землю вернется мир?..

P.S. Как сообщил "Обозревателю" один из учредителей ордена "Народный герой" Андрей Боечко, не так давно Степан Чубенко был номинирован на эту награду. И, если будет на то воля украинцев, жестоко убитый мальчик пополнит ряды народных героев. Посмертно.

 

http://m.obozrevatel.com/society/78496-gde-on-vzyal-silyi-chtobyi-ne-slomatsya-istoriya-poiskov-ubitogo-terroristami-podrostka.htm

Link to comment
Share on other sites

В цей день 2014 у бою з терористами, що атакували МВС в Маріуполі загинув Віктор Саєнко —начальник ДАІ МВС Маріуполя

Підполковник МВС, отримав три вогнепальні поранення, які були смертельними. Залишилася дружина та 3 синів. Нагородж.орд«За мужність» III ст.

 

CiBul5CWEAEC4uf.jpgCiBul7XXAAQa2VY.jpg

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

Від снайперського пострілу загинув Народний Герой України, ,майданівець, "кіборг" - український боєць з позивним "Ромео" Володимир Шумейко. 1988 року народження.

Ucxa3hXCPNE.jpg

Link to comment
Share on other sites

Масштабы бедствия в ходе взрыва на артиллерийском складе в Сватово в 2015 году

http://rian.com.ua/images/101016/40/1010164036.jpg

В результате детонации боеприпасов на территории складов ракетно-артиллерийского вооружения сектора "А" в г. Сватово уничтожено оружие, боеприпасы, материальные ценности особого назначения в виде ракет и боеприпасов — 3109 т на сумму 104,822 млн. грн., а также 80 т инженерных боеприпасов на сумму 2,559 млн. грн.

Также потеряно 48 единиц вооружения и военной техники на сумму 23,76 млн. грн., из них ракетно-артиллерийского вооружения — 20 единиц на сумму 22,724 млн. грн.:

- одна боевая машина 9А52 "Смерч",

- четыре транспортно-заряжающие машины 9Т234 к БМ 9А52 "Смерч",

- семь боевых машин 9П140 "Ураган",

- восемь транспортно-заряжающих машин 9Т452 к БМ 9П140 "Ураган".

Кроме того взрывами и пожаром уничтожено 22 единицы автомобильной техники на сумму 0,647 млн. грн.,

6 единиц инженерной техники — на сумму 0,389 млн. грн.,

169 единиц стрелкового оружия — на сумму 0,254 млн. грн.,

77 артиллерийских приборов и прицелов на сумму 0,772 млн. грн.,

2 тонны инженерного имущества на сумму 1,68 млн. грн.,

что причинило тяжкие последствия материального характера на общую сумму 134,237 млн. грн.,

а также повлекло гибель одного гражданского лица, трех военнослужащих Вооруженных Сил Украины и получение 20 лицами телесных повреждений различной степени тяжести.

Кроме того в результате взрыва потеряно 1025 реактивных снарядов калибра 220-мм для РСЗО "Ураган"

и 16 реактивных снарядов калибра 300-мм для РСЗО "Смерч".

Стоимость последних при продаже в Азербайджан в 2005-2006 гг. составил 20 тыс. долл. за единицу.

Экспортная цена потерянной боевой машины РСЗО "Смерч" достигала нескольких миллионов долларов.

Link to comment
Share on other sites

Росіяни переносять війну в небо: Тактика ударних безпілотників ворога на Донбасі

http://patrioty.org.ua/other/rosiiany-perenosiat-viinu-v-nebo-taktyka-udarnykh-bezpilotnykiv-voroha-na-donbasi-119837.html

 

===========

 

Ми наближаємось до розуміння війни ХХІ ст., а як з цим боротися? Голівуд вже давно дав підказку в своїх фантастичних фільмах про боротьбу людей з інопланетянами.

Link to comment
Share on other sites

В районе Широкино боевики применили крупнокалиберную артиллерию

 

Ситуация в зоне проведения АТО остается сложной, за прошедшие сутки противник 31 раз обстреляли позиции украинских военных на Донбассе, сообщает пресс-центр штаба АТО на своей странице в «Фейсбук» в понедельник утром.


Продолжаются обстрелы Авдеевки и ее окрестностей. Ночью боевики били по укреплениям Вооруженных сил Украины в районе этого населенного пункта из крупнокалиберных пулеметов, гранатометов и минометов 82 мм калибра.

Из такого же оружия незаконные вооруженные формирования обстреляли украинские подразделения под Красногоровкой. Там же они открывали огонь из зенитных установок.

«Наиболее сложным положение прошлой ночью было на мариупольском направлении, в частности в районе Широкино. Обстреляв несколько раз наши опорные пункты у этого поселка из гранатометов, пророссийские бандформирования ударили по украинским защитникам из мощных артиллерийских систем калибра 152 мм», - говорится в сообщении.

Вблизи Новотроицкого противник использовал 82-мм и 120-мм минометы. Неподалеку Павлополя вел огонь из противотанковых ракетных комплексов.

На протяжении прошедших суток зафиксировано пролетов пяти вражеских БПЛА, два из которых направлялись с территории РФ.

На Луганщине вечером было относительно тихо. Однако уже под утро боевики обстреляли из стрелкового оружия и гранатометов украинские позиции вблизи Счастья и Сокольников.


Интерфакс-Украина

Версия для печати  http://obkom.net.ua/img/print.gif

23 Мая 2016 09:05

Link to comment
Share on other sites

18 хв, але воно того варте!

 

https://www.youtube.com/watch?v=ES52o1qf4hg

Еге ж, британець розтер ногами популярні казки нашої влади про те, що вони створили потужну ефективну армію, і співвідношення наші/москалі змінюється на нашу користь. Діагноз - голова гниє, і знизу нічого не зробиш.

 

Він теж не бачить реальних причин кацапам зупинятись до перемоги над нами, що ставить хрест на петіній мінській стратегії. Брит взагалі не бачить у нашої верхівки бажання перемогти.

 

Добра аналітика, але до мас це не скоро дійде.

Link to comment
Share on other sites

В Алчевске установили памятник главарю бандформирования “Призрак” Алексею Мозговому

Анонсированное на 14:00 открытие памятника главарю бандформирования “Призрак” Алексею Мозговому состоялось с большой задержкой. Как сообщают местные жители в социальных сетях, в 15:30 памятник все еще не был открыт.

Сторонник боевиков “Новороссии” представитель «Фонда помощи Новороссии» Глеб Корнилов на своей странице в социальной сети “В контакте” сообщил, что “информация о возможном сносе оказалась просто слухом или вбросом украинских провокаторов”.
 
В оккупированном боевиками "ЛНР" Алчевске все-таки установили памятник покойному комбригу "Призрака" Алексею Мозговому.

Фотографиями с открытия поделились пользователи социальной сети, пишет Луганский Радар.

Напомним, уроженец Сватовского района Луганской области, «комбриг» террористической бригады «Призрак» Алексей Мозговой был убит 23 мая 2015 года на трассе Перевальск – Луганск вместе с шестью сопровождающими. Автомобиль, в котором перемещался Мозговой, был подорван при помощи взрывного устройства, а затем обстрелян из пулеметов. Боевиков похоронили в городе Алчевск.
 
http://informator.lg.ua/wp-content/uploads/2016/05/00434.jpg

Link to comment
Share on other sites

 

 


Сьогодні у другій роті Айдару двоє загиблих. Їхали на машині і підірвалися на міні. Вічна пам'ять хлопцям.

 

Где именно погибли ?

 

В новостях говорили что за сегодня двое военных погибли в разных местах в зоне АТО.

 

То есть с этими двумя уже получается четверо погибших за сегодня ?

Link to comment
Share on other sites

Порошенко заявил о готовности помиловать российских ГРУшников

Президент Украины Петр Порошенко готов подписать помилование осужденным ГРУшникам Евгению Ерофееву и Александру Александрову, когда такие документы ему поступят

Об этом Президент заявил на саммите ООН в Стамбуле, передает «ТСН».

Link to comment
Share on other sites

 

 


Президент Украины Петр Порошенко готов подписать помилование осужденным ГРУшникам Евгению Ерофееву и Александру Александрову, когда такие документы ему поступят

просто или в обмен на кого-то?

Link to comment
Share on other sites

Погиб дядя Коля. Вчера. Докучаевск. Штурмовая рота батальона «Айдар». Был бой. Положили штук 20 сепаров. Но и с нашей стороны оказалось не без потерь… Гнали так гадов, что зашли им в тыл километра на три. Наехали на минный шлагбаум… Противотанковые. Передние колеса прошли, а задние нет. Без шансов. Николай Кулиба родом из Ровенской области. Прошел на этой войне все, что только можно.И вот. Перемирие... Вечная память.

П.С. Завтра с дядей Колей прощаются сослуживцы на передке. А в четверг должно быть прощание на Майдане. Давайте соберёмся и достойно проводим Воина. Слава Герою!!!

 

13256072_1167016956684025_52185614921668

Link to comment
Share on other sites

Ніби ж вже не відправляли останнім часом :X  

 

Росія знову направила на Донбас автоколону з так званою "гуманітарною допомогою".
Про це повідомили в прес-службі МНС РФ.
"О 04:00 мск більше 100 автомобілів з гуманітарною допомогою вийшли з Донського рятувального центру МНС в селищі Ковальовка Ростовської області в бік російсько-українського кордону", - йдеться в повідомленні.

Link to comment
Share on other sites

Волонтера -добровольця Володимира Панкевича з Рівненщини засудили до чотирьох років позбавлення волі


10 травня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області засудив до чотирьох років позбавлення волі за ч.1 ст.263 КК України за незаконне зберігання зброї військовослужбовця-добровольця 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», відомого на Рівненщині волонтера і активіста - 31-річного Володимира Панкевича.


Не зважаючи на молодий вік, Володимир був помітним громадським і політичним діячем у місті Дубно Рівненської області. ВІН ОДИН З ПЕРШИХ ВОЛОНТЕРІВ ДУБНА, які почали возити допомогу на схід нашим бійцям, коли там все тільки розпочиналося і влада не знала як назвати все що там відбувалося. Він їздив власним транспортом, який після чергового ремонту знову ладнував для поїздки на передову із наступною партією волонтерської допомоги. На початку війни його часто можна було побачити у місцевій військовій частині, коли там відбувалася ротація. Діставав із-за кордону дефіцитні тоді бронежилети, кевларові каски - і все віз бійцям. А потім і сам пішов служити у батальйон «АЙДАР» як ДОБРОВОЛЕЦЬ. У нього підписаний контракт до закінчення АТО. У війську Володимир - з 7 березня 2015 року. Займався аеророзвідкою з допомогою безпілотників.

Володимир має запальний характер, яро бореться за власні переконання, один із найбільш відомих на Рівненщині борців із корупцією державних службовців та безпощадний критик міськогокерівництва. Активний учасник протестних акцій. Постійно надавав допомогу усім, хто звертався до нього в скрутну хвилину, однак наразі й сам опинився у досить складній життєвій ситуації.

І от його посадили. ТЮРМА ВІДІБРАЛА НА ЧОТИРИ РОКИ У АРМІЇ ОБСТРІЛЯНОГО БІЙЦЯ, у дружини - чоловіка, у батьків - сина. Де тут логіка???

 

http://antikor.com.ua/foto/articles_foto/2016/05/23/104928.png
 

Змінено користувачем Андрей_Одесса
Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

Російські окупанти вкотре здійснили криваву провокацію на Донеччині

http://www.mil.gov.ua/assets/images/resources/21339/3673952b6a8c8b5dd95df73a29049973c708328b.jpg

9 червня, російські окупаційні війська, які перебувають в окремих районах Донецької області, звинуватили сили АТО у провокативних обстрілах житлових районів Донецька, Макіївки, Ясинуватої та Докучаївська: «...Обстрелы были заблаговременно спланированы и носили провокационный характер. Стрельба велась с различных направлений несколькими артиллерийскими и минометными подразделениями 58 и 128 бригад ВСУ, расположенных в районе населенного пункта Авдеевка».

Українська сторона Спільного центру контролю і координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін глибоко стурбована тим, що мирні мешканці тимчасово окупованих територій вкотре стали розмінною монетою в інформаційно-пропагандистській кампанії ОРДО. Співгромадяни висловлюють глибокі співчуття постраждалим родинам та запевняють, що вогонь українськими військовими по житлових кварталах не ведеться, навіть у відповідь!

Про це добре відомо ворогу, а тому він нерідко облаштовує свої позиції саме у житлових зонах населених пунктів, звідки веде прицільний вогонь по українських позиціях. Це неодноразово засвідчували місцеві жителі. Кадри розбитої триповерхової будівлі по вулиці Електронна, 28 у Донецьку були чи не першими свідченнями наслідків нічного обстрілу в мережі Інтернет.

Доклавши чимало зусиль, завдяки небайдужості жителів міста, яким вже набридли цинічні вчинки та нахабна брехня російських окупантів, було встановлено наступне:

1. Місце влучання — внутрішня частина будівлі. Міна потрапила під козирок балкону. Як видно на світлині, сусідський балкон цілий, а вікна зліва побиті. Таким чином, можна стверджувати, що снаряди летіли під кутом відносно вікон.

2. Траєкторія польоту більш полога, аніж навісна — отже, очевидно, що постріл було зроблено з невеликої відстані.

3. Боєприпас — 82-мм міна, адже майже всі вікна залишилися у рамах — їх лише побито осколками.

4. Приліт — північно-східний напрямок, ймовірно з території промзони Гірняк — району скотомогильника.

5. Відстань до будинку — близько двох кілометрів.

Зазначене дає усі підстави стверджувати, що російські окупанти намагалися імітувати обстріл сил АТО з населеного пункту Піски.

Мета таких провокацій — скомпрометувати сили АТО, зірвати виконання комплексу заходів з виконання Мінських угод щодо припинення вогню та розведення сторін, не допустити появи на території ОРДЛО озброєних патрулів Спеціальної моніторингової місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Задля цього окупанти й розгорнули з початку оголошення цієї ініціативи масовану інформаційну кампанію проти поважної міжнародної організації.

Сьогодні, 10 червня, в Донецьку та низці інших міст пройдуть «стихійні» мітинги «прихильників» незаконних збройних формувань з подальшим збором підписів під петиціями до ООН та ОБСЄ, в яких констатуватимуть, що Україна не виконує узяті на себе в Мінську зобов’язання.

Достеменно відомо, що українські громадяни, які, фактично, є заручниками терористів, братимуть участь у цьому фарсі за рознарядкою та під загрозою звільнення з підприємств, установ тощо. Розуміємо їхнє становище та не засуджуємо їх, адже «маріонеткова влада» ОРДО вже давно втратила відчуття міри та самозбереження. Цинічний обстріл в ніч на 9 червня ще раз яскраво засвідчив, що кремлівські маріонетки готові йти на будь-які жертви, нести розруху та хаос заради чергової гуманітарної подачки та прихильного плескання по щоці московських господарів. Зрештою, тільки у схиблених мізках політтехнологів «русского мира» міг визріти такий варварський задум, що завдав болю та страждання нашим співвітчизникам. Страшно, але не дивно: вони ніколи не рахувалися з життям людей, які для них виступають виключно об’єктами маніпуляцій, героями постановочних телевізійних сюжетів та засобом реалізації кривавої політики.

Варто зазначити, що українська сторона Спільного центру контролю і координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін докладає всіх зусиль для проведення об’єктивного дослідження цих подій. Перші ж результати проведеного аналізу було передано представникам СММ ОБСЄ в Україні ще до полудня 9 червня 2016 року. Також їм було передано прохання щодо перевірки та уточнення усіх необхідних деталей з метою встановлення істини. Вже сьогодні, 10 червня, черговий комплект документів, що викриває злочинні дії російських окупантів, знову було надано представникам СММ ОБСЕ в Україні.

Віталій Іванов, Українська сторона СЦКК
 

Link to comment
Share on other sites

 

 

Уже наче нарешті всіх госпіталізували (лише ще одного бійця ще шукають). По підсумках ночі:

Пс дісталось найбільше, 4-200 та 11-300. (Усі з шахти Бутівка)

Військових на щастя лише 3-300 з 128 бригади.

Link to comment
Share on other sites

Уже наче нарешті всіх госпіталізували (лише ще одного бійця ще шукають). По підсумках ночі: Пс дісталось найбільше, 4-200 та 11-300. (Усі з шахти Бутівка) Військових на щастя лише 3-300 з 128 бригади.

У зоні АТО за минулу добу загиблих серед українських бійців немає, 12 дістали поранень.

 

Про це на брифінгу 12 червня повідомив речник АП з питань АТО Олександр Мотузяник

Link to comment
Share on other sites

 

До уваги ЗМІ! Інформація про численні безповоротні втрати в лавах ЗС України упродовж минулої ночі не відповідає дійсності!

 

 

Інформація, яку оприлюднив на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook народний депутат України Євген Дейдей, щодо численних безповоротних втрат в лавах Збройних Сил України упродовж цієї ночі, не відповідає дійсності!

 

Так, за перевіреною інформацією, за минулу добу (станом на 00.00) жоден український військовослужбовець не загинув, 12 бійців зазнали поранень. Усім військовослужбовцям надається невідкладна медична допомога.

 

Також, за попередньою інформацією, (станом на 14.00 12 червня), внаслідок бойових дій, за минулу ніч втрати сил АТО складають: троє військовослужбовців поранені.

 

Варто наголосити, що в районах проведення Антитерористичної операції, на передових позиціях сил АТО немає жодного підрозділу, який не входить до складу Збройних Сил України або інших силових відомств, задіяних в АТО.

 

Міністерство оборони України вкотре звертається до журналістів з проханням використовувати інформацію, яка надається посадовими особами і структурами — уповноваженими офіційно коментувати хід проведення Антитерористичної операції, а саме: керівництвом Штабу АТО, Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України, а також Прес-центром штабу Антитерористичної операції.

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...