Перейти до змісту

Recommended Posts

Ви можете оголосити все що завгодно, але ви тоді станете проблемою і тоді сильні світу цього почнуть зважувати вашу проблему і якщо ви слабкі, то і відповідно проблема незначна, тому буде єдине рішення: немає вас - немає проблеми.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Ми вже стали колосальною проблемою самі для себе, бо впали так глибоко економічно, і не видно жодних натяків на здатність поточних еліт нас звідти витягти.

То може клин клином то і є наш шанс? Отямимось від плану нашої фактичної ліквідації - добре, ні - ну то й напевно негідні бути справжньою європейською державою. А африканську за суттю ніхто з провідних гравців зберігати в Європі не стане.

Link to comment
Share on other sites

Детальний аналіз чергового рошенівського гівна у яскравій  обгортці. Педрильня собі не зраджує і продовжує імітувати бурхливу діяльнісь.

 

 

 

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРО ДЕОКУПАЦІЮ

С. Дацюк

18 липня 2017, 09:35

 
 

Законопроект про деокупацію має нездоланні проблеми та вади.

12-го липня 2017-го року Громадське ТБ опублікувало неофіційний текст законопроекту "Про особливості державної політики з відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Донецької та Луганської областей України".

Давайте дуже коротко проведемо аналіз цього законопроекту.

Спочатку давайте подивимося на основну рамку законопроекту – "Ґрунтуючись на Декларації про суверенітет України та Конституції України". Отже перше ж речення вказує на те, що законопроект має повністю відповідати Конституції України. Ніде в законопроекті не сказано про те, що Конституція України не передбачає всіх нинішніх обставин війни і окупації, тому має бути уточнена чи доповнена. А раз так, то це означає, що вся Конституція визнається в нинішньому законопроекті як його нормативна база. За великим рахунком, саме ця дилема з формальної точки зору не дозволяє нам унормувати окупацію та деокупацію на законодавчому рівні.

Цей законопроект просто перераховує різні джерела норм, на яких він ґрунтується, – Декларація про суверенітет (України) та Конституція України, Статут ООН та Декларація принципів міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співпраці між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 року, резолюція 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року, Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року, IV Гаазька Конвенція від 5 (18) жовтня 1907 року, IV Женевська Конвенція 1949 року.

Про джерела законодавчих норм говорить стаття 3-тя, яка лише констатує поєднання національного та міжнародного законодавства. Водночас законопроект нічого не говорить про способи узгодження цих норм з різних джерел, не відповідає на питання, коли і яка норма національного чи міжнародного права застосовується, і що робити, коли відповідної національної норми взагалі нема, а є лише міжнародна норма. Також ніде в цьому законопроекті не сказано, як потрібно діяти, коли виникає конфлікт чи колізія між національними та міжнародними правовими нормами в ситуації війни. Нагадаю, що Конституція України в статті 9-ій та статті 18-ій щодо співвідношення норм міжнародного та національного права описує здебільшого ситуації миру, а не війни. На мій погляд, в ситуації війни має використовуватися примат національного законодавства над міжнародним, а міжнародні правові норми мають застосовуватися лише в тій мірі, в якій вони захищають інтереси України.

Давайте тепер подивимося на міжнародно-правову правомочність та конституційність цього законопроекту, яка ним самим визнається як основа.

Використання поняття "тимчасово окуповані території" є досить довільним і з юридичної точки зору безграмотним.

Міжнародне право містить термін "окуповані території". Дивіться, наприклад, "Закон Грузії про окуповані території". Поняття "тимчасово окуповані території" є політико-риторичним, а не правовим. Тобто в публічній практиці політики задля того, аби заспокоїти (чи зманіпулювати свідомістю) громадян, говорять, що території окуповані тимчасово. Але закон не повинен вміщати поняття політичної риторики в якості законодавчої норми, бо це безграмотно з правової точки зору. Якщо ж ми дуже хочемо тимчасовість задати як правову норму, то ми маємо або вказати часовий проміжок цієї тимчасовості або показати способи досягнення якості, яка описується як бажане майбутнє, що настає після певного обмеженого часу.

Якщо ж взяти до уваги, що законопроект взагалі говорить про нормативний режим (окупації) і про політичну мету застосування норм (деокупація), то законопроект є гібридом нормативного законодавства та законодавства в сфері формулювання цілей політики. З точки зору права, такі законопроекти потрібно розділяти. Тобто має бути два законопроекти: один – про норми режиму окупації, а другий – про деокупацію і способи її досягнення через політичні цілі. Коли це намагаються поєднати, виникають колізії в політиці та в праві.

Давайте подивимося на статтю 4-ьу цього законопроекту. Там сказано "Метою державної політики з відновлення державного суверенітету над тимчасово окупованою територією Донецької та Луганської областей є: звільнення окупованих територій та відновлення конституційного ладу на всій території України..." І далі в законопроекті ніде більше не говориться про те, як буде здійснюватися це саме "звільнення", бо стаття 7-ма, де йдеться про всі органи влади, знову вміщує формулювання політики, але доволі обмеженої – там згадуються лише політико-дипломатичні заходи. Але самими лише політико-дипломатичними заходами окуповані території не звільняються.

Окрім того, стаття 9-та цього законопроекту свідомо накладає модальні обмеження на Президента. Тобто там сказано, що Президент лише "може" воювати, але не сказано, що він "повинен" це зробити в таких-то умовах. Тобто фактично стаття 9-та закладає умови для продовження нинішньої невизначеної ситуації – ні миру, ні війни. Інакше кажучи, все знову покладається на розсуд Президента. Тому не зовсім зрозуміло, навіщо приймати цей закон, який ставить за мету "звільнення території", але саме звільнення робить можливим, а не необхідним.

Більше того, так звані "Мінські домовленості", які згадуються в статті 7, не передбачають ніякого звільнення окупованих територій, бо в їх текстах ця територія не визнається окупованою. Тобто ми маємо суперечність змісту законопроекту в статті 4-ій, де говориться про звільнення окупованих територій, зі змістом статті 7-ої, де згадуються так звані "Мінські домовленості", які не містять згадки щодо окупованих територій і відповідно не передбачають ніякого їх звільнення.

Отже законопроект закладає міжнародний конфлікт, на який нам одразу ж вкажуть (і вже вказують) як наші союзники (ЄС та США), так і Росія разом з ОРДЛО. Потрібно мати сміливість називати речі своїми іменами – якщо ми виходимо з "Мінських домовленостей", то так про це і потрібно писати. Немає смислу виходити за межі змісту "Мінських домовленостей", визнаючи окупацію і проголошуючи політичну мету звільнення території, та водночас посилатися на них як такі, які визнаються діючими надалі.


Перша стаття законопроекту також містить поняття "особливий правовий режим". Це поняття є неконституційним, оскільки Конституція України містить поняття лише про один особливий правовий режим на випадок війни – це "воєнний стан", який згідно з українською Конституцією (стаття 106, пункт 20) вводить Президент України. В Конституції сказано що Президент "приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України".

Причому зверніть увагу, що Конституція не містить модальності "може" чи "має право" в цьому та в більшості випадків щодо повноважень Президента. Конституція говорить, що Президент повинен (як звичайно, як саме собою розуміється) ввести воєнний стан згідно своєї посади, а не що він може це зробити. Тільки в окремих випадках Конституція вживає модальність "може" чи "має право" щодо повноважень Президента. Наприклад, стаття 90 говорить: "...Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради...". Саме ця законодавча модальність дозволяє нинішній Верховній Раді продовжувати діяти в ситуації відсутності парламентської коаліції вже більше року, бо Президент міг би скористатися цим правом щодо розпуску Парламенту без коаліції, але не скористався.

Якщо ж законопроект говорить про якийсь інший правовий режим, ніж воєнний стан, то він має водночас пояснити, чому не може бути виконана Президентом конституційна норма статті 106, пункту 20. З правової точки зору, в нинішніх умовах відмова від збройного звільнення території означає злочин найвищої посадової особи, який покривається Парламентом. Відсутність в законопроекті згадки про це є не просто підтвердженням відсутності у влади прямої та ясної відповіді на це питання, але і продовженням замовчування цієї проблеми. Саме тому стаття 9-та законопроекту, яка вводить модальність "може" щодо обов'язків Президента, які в Конституції вказані як звичайні і де-юре зобов'язуючі, порушує Конституцію України.

Курйозною в законопроекті виглядає така обставина. Стаття 7 говорить про те, що органи сектору безпеки та оборони, інші державні органи України, їх посадові особи в Донецькій та Луганській областях реалізують право на самооборону. Це при тому, що центральна влада України згідно тієї ж статті здійснює лише політико-дипломатичні заходи, а Президент згідно статті 9 лише МОЖЕ приймати рішення про самооборону України. Це виглядає особливим цинізмом – "ви окуповані, ви і воюйте, а ми будемо здійснювати дипломатичні кроки та можливо теж колись будемо воювати". Це ганебний цинізм.

Статті 8 та 10 прямо і безпосередньо порушують "Мінські домовленості", які забороняють робити те, що там дозволяється, а саме залучати сили і засоби ЗСУ на територію ОРДЛО.

Стаття 6-та описує захист прав та свобод, соціальний захист та моніторинг правової ситуації. Ця стаття не містить жодного принципу чи умови правового та соціального захисту. Зокрема не вказано, що держава має забезпечити ситуацію, щоб хоча б соціальну допомогу не отримували вороги України. Зрозуміло, що СБУ, ЗСУ та МВС має обмежені можливості для вияснення всіх цих обставин на окупованій території, але такий принцип має бути заявлено.

Також в статті 11-ій законопроекту вживається поняття "лінія розмежування". Очевидно, під "лінією розмежування" мається на увазі встановлена в додатках до "Мінських домовленостей" лінія на карті розмежування між окупованою та контрольованою Україною територіями. Водночас вже стаття 1-ша законопроекту говорить таке: "Межі тимчасово окупованих територій" в Донецькій та Луганській областях визначаються за поданням Генерального Штабу Збройних Сил України Міністерством оборони України, яке забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Отже ми маємо ще одну принципову суперечність (між статтями 1 та 11). Згідно "Мінських домовленостей" (стаття 11-та), які мають міжнародний статус, "лінія розмежування" встановлена і не може бути змінена без заключення нових міжнародних домовленостей. А згідно статті 1-ої цього законопроекту "межі окупованих територій" визначаються за поданням Генерального Штабу ЗСУ Міністерством оборони України.

Тобто відсутність узгодження цих різних понять чи хоча б пояснення їх розбіжності в тексті законопроекту виглядає просто як злочинне недбальство розробників. Інакше кажучи, законопроект повинен дати чітку відповідь – яким чином "лінію розмежування" "Мінських домовленостей" можна проігнорувати, не ігноруючи при цьому самі "Мінські домовленості". Як на мене, то без виходу з "Мінських домовленостей" цього зробити неможливо.

Стаття 2-га законопроекту говорить про незаконність влади та свавільні зміни права власності на окупованій території, а стаття 5-та говорить про необхідність дії влади на окупованій території в рамках законів України. Ці статті є абсолютно декларативними, бо не містять ніяких санкцій під час війни чи хоча б погроз правової відповідальності після війни для суб'єктів, що порушують закони України. Ці статті законопроекту в ситуації війни мають юридично нікчемний зміст.

Загальний висновок щодо законопроекту – повністю неконституційний, суперечливий і непослідовний, мало осмислений з точки зору чітких політичних цілей, створює міжнародний конфлікт і в нинішньому вигляді безперспективний з точки зору громадської підтримки та голосування в Парламенті.

Законопроект про деокупацію має проблеми та вади, які неможливо усунути шляхом редагування. Потрібен принципово новий законопроект.

Змінено користувачем Citizen UA
Link to comment
Share on other sites

Жили были старик со старухой. У самого синего моря. Старик, правда последнее время в горы подался не то шамбалу искать, не то смысл жизни, спрятанный в железках что если правильно сложить- летают по воздуху.. Старуха за ним не рванула, бо не могла родичей, разбитые корыта и хибары вот просто так бросить ,ну рассказ не об этом. Старик футбол любил больше всего на свете, даже больше своей летающей железки и старухи. И вот собрались его любимые футболисты в красивой стране играть для удовольствия таких как он. Поехал он туда за ними. Да старуха ему приказала найти в дальних горах жриц и жрецов Умбанды Крузады , родственной их Сантории. Мол иди к ним с портретами главного врага моей страны, замыслившего ее уничтожить.Закажи смерть этому злобному карлику и спасется много людей не в чем не повинных.

А было это в год когда слуги карлика напали на страну старухи. Часть людей обманом захватили, а часть убийствами и страхом. Ну делать нечего, поехал старик в перерывах между матчами мирового чемпионата в далекий городок, где по заверениям местных его друзей жила самая знаменитая и могущественная жрица, не брезгующая кровавыми жертвами для достижения целей, если духи- Ориши давали добро.

 

Не сразу поехал, по началу не послушался к требованиям старухи. Да злобный карлик сам в ту страну прилетел с официальным визитом и его портреты смотрели на нашего старика со всех газет и журналов на уличных раскладках... - И тут меня достала моя старуха! привыкла что все в жизни происходит по ее веленью! сказал старик и накупивши гору газет и вырезав гору фоток тщедушного президентиика совсем почти незнакомой ему страны.

 

Жрица, мощная темнокожая женщина, в шелковом платье с кружевами и вся в золотых украшениях, долго курила сигару разглядывая фотки из прессы. Сыпала на них пепел, сдувала его и наконец смела полной рукой их на пол, выпуская струю дыма прямо в оторопевшего старика.
- Вот что тебе сделали эти три актера??? ты же не из шоубизнеса??? Как он могли тебе и твоей старухе навредить? Что тебе пользы в их смерти? и кого из них убить хочешь? Высоким громким голосом кричала великая жрица.
- Да какие актеры? это вождь огромной страны что напала на маленькую, организовал поток лжи, уже часть земель своими обьявил, сейчас его люди стреляют в защитников этой маленькой страны, там все кровью залито и горят дома жителей!
Закатила жрица глаза и раскачиваясь на кресле что то пела непонятное, закашлялась и глядя на старика долго хохотала.
- Да какой вождь? эти люди своей жизнью не управляют, не то что какой то там страной. Там все лживое и показное, все как мираж растает. А страна, где живет твоя старуха, у самого синего моря, не такая уж маленькая и беззащитная! А страна, которая напала - не такая уж сильная! Показывая ладонями как большой пузырь из мыла растет и растет и как бабахнет разлетевшись на кусочки! И ничего от него кроме пятна на земле не останется! так что не горюнься, старик, ступай куда планировал , будет у твоей старухи праздник и у всех ее земляков после испытаний и горя! А про актеров - забудь, несчастные они люди. Лучше помолись за них вот тут нашим и своим духам, когда мы их славить танцуя будем. Присоединяйся!

 

http://kiczune.livejournal.com/46328.html#comments

Link to comment
Share on other sites

 

Париж закликав Росію виступити із засудженням заяви ватажків бойовиків "ДНР" про заснування "держави" Малоросія.

Про це заявили у вівторок в МЗС Франції, передає "Інтерфакс-Україна".

"Ми закликаємо Росію засудити цей факт, який представляє собою порушення Мінських угод і зрада духу переговорів в нормандському форматі", - йдеться в заяві МЗС Франції.

У ньому наголошується, що "Франція залишається прихильна принципу повного відновлення суверенітету і територіальної цілісності України в її визнаних міжнародним співтовариством кордони".

У МЗС Франції також закликали Росію "посилити дії, щоб покласти край цьому конфлікту"

http://www.pravda.com.ua/news/2017/07/18/7149918/

Link to comment
Share on other sites

 

Спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер прибуває з візитом до України 21 липня.

Про це у п'ятницю ввечері повідомляє Reuters.

Згідно з інформацією, протягом тижневого відрядження Волкер відвідає Київ, схід України, потім Францію, Бельгію, Австрію та Великобританію.

В Україні спецпредставник Держдепу має провести переговори з офіційними особами, членами моніторингових місій та "тими, хто постраждав від російської агресії".

Він також зустрінеться з офіційними особами Європейського Союзу, НАТО та ОБСЄ.

http://www.pravda.com.ua/news/2017/07/21/7150242/

Link to comment
Share on other sites

ну если чувак минские не читал, то кто ему я :) ?

А ти читав ? Ну тоді кілька питаннь . Для розминки.

Які в мінських папірцях є зобов'язання Росії як сторони конфлікту ?

Чи згадується вона там як сторона конфлікту взагалі ?

Коли мають бути вибори на цих територіях згідно до цих угод ?

До чи після встановлення контролю за кордоном ?

Чия там має бути прокуратура ? Суди ? Міліція ?

Кого амністують згідно до цих парірців?

Змінено користувачем Людас
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

https://politerno.com.ua/papers/problemy-z-minskom-tse-vershyna-ajsberga-chy-vyvede-volker-z-gluhogo-kuta-myrnyj-protses/

“Проблеми з Мінськом – це вершина айсберга”
 
У той же час один з експертів, близький до проблематики контактної групи в Мінську, куди більш скептично дивиться на перспективи Мінського процесу.
 
“Всі говорять про протиріччя між Росією і Україною в трактуванні Мінських угод, – каже експерт. – Україна наполягає на повному припиненні вогню, виведення в Росію важких озброєнь сепаратистів в рамках виведення іноземних військ, передачі контролю над кордоном і тільки після цього обіцяє подумати над реалізацією політичної частини Мінська. У Росії ж рівно інший алгоритм – спочатку політична частина (вибори, амністія, зміни до Конституції) і тільки потім – передача контролю над кордоном. Але ці протиріччя лише вершина айсберга. Припустимо навіть, що якимось чином Захід зможе переконати Київ прийняти російське трактування і реалізувати політичну частину. Але тут же виникає купа проблем, про які в Мінських угодах взагалі не йдеться. Меншою мірою це стосується економічних питань. Якщо Україна реалізує політичну частину, то, думаю, Росія швидко дасть команду повернути Донбас в гривневу зону, а підприємства – колишнім власникам. Ці заводи самій Росії не потрібні. Тут все більш-менш зрозуміло. Куди менше ясності з питанням безпеки. Ключове питання – що робити з озброєними підрозділами “ДНР/ЛНР”? Їх хоч і перейменували в “народну міліцію”, існування якої передбачено Мінськими угодами, але зрозуміло, що це ніяка не міліція, а повноцінні армійські корпуси, з важким озброєнням. Що з ними робити? Якщо їх роззброїти, то абсолютно очевидно, що Україна (принаймні при нинішньому керівництві), тут же введе війська на території з “особливим статусом” і з цим статусом покінчить протягом 24 годин, щоб не було записано в Конституції. Будуть арештовані всі, хто так чи інакше був пов’язаний з сепаратистами і оголошена амністія в цьому не допоможе. Якщо ж армійські корпуси сепаратистів залишити як є, то це буде означати, що ВСУ на дану територію зайти не зможуть, а значить український суверенітет над ними буде лише номінальним. Далі. У мінських угодах записано, що суди і прокуратура формуються місцевими органами влади. Але в якій мірі вони підкорятимуться Києву? Чи матиме право, наприклад, генпрокурор України віддати наказ затримати кого-небудь на територіях з особливим статусом чи ні? Чи можна буде оскаржене рішення місцевих судів в порядку касації у Верховному суді України? Загалом, багато питань, відповідей на які немає. Можна констатувати, що навіть теоретична можливість реалізації на практиці Мінська-2 проглядається тільки в двох випадках. Перше – згоду Києва на легалізацію в українській юрисдикції територій, якими він реально управляти не буде. Друге – зміна влади в Україні на таку, під контроль якої Кремль був би готовий повернути Донбас не тільки де-юре, але і де-факто. І якщо другий варіант – поки що гіпотетичний, то по першому мені взагалі важко уявити якої степені і тотальності тиск повинен здійснитись на українську владу, щоб вони на такий сценарій погодилися”.

 

Змінено користувачем Euro
Link to comment
Share on other sites

загадка: кацапы в бумажках не фигурируют, а санкции за не выполнения этих бумажек - есть :nose3:

 

Никакой загадки. Естественное желание европидаров вкупе со Штатами и рыбку съесть ... 

Змінено користувачем Citizen UA
Link to comment
Share on other sites

а может вообще санкции отменить? В минских же у кацапов нет никаких обязательств :nose3:

Лучше минские отменить, а санкциями въебать по-полной. Но это большее из зол. Если бы сразу после захвата Крыма так поступили бы западные "миротворцы", то никакого Лугандона не было бы.

Змінено користувачем Citizen UA
Link to comment
Share on other sites

А ти читав ? Ну тоді кілька питаннь . Для розминки.

Які в мінських папірцях є зобов'язання Росії як сторони конфлікту ?

Чи згадується вона там як сторона конфлікту взагалі ?

Коли мають бути вибори на цих територіях згідно до цих угод ?

До чи після встановлення контролю за кордоном ?

Чия там має бути прокуратура ? Суди ? Міліція ?

Кого амністують згідно до цих парірців?

 

 

Доктор , вже доба пройшла. Язика в сраку затягнуло ? Пардон, за моє хамство. Я селюк , а не пиздун як ти.

  • Upvote 1
  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites

ну они, грубо говоря, нам ничего не должны...

А где речь о том, что должны? Хотя, это как посмотреть. Будапештский меморандум, то-се... К слову сказать, это не мы, а пресловутый "запад" своими перезагрузками и гешефтами с Хуйлом вырастил этого монстра.

Link to comment
Share on other sites

А поконкретнее?

да легко.

 

Вот первый перл:

 

Більше того, так звані "Мінські домовленості", які згадуються в статті 7, не передбачають ніякого звільнення окупованих територій, бо в їх текстах ця територія не визнається окупованою. "

:fp1:

логически бред.

1. Непризнание территорий оккупированными вовсе НЕ означает,, что там нельзя проводить войсковую операцию

2. В згаданной статье 7 ссылка на Минские идет ТОЛЬКО на безпековие положення, а не на дацюковские фантазии про статус

 

еще один

Статті 8 та 10 прямо і безпосередньо порушують "Мінські домовленості", які забороняють робити те, що там дозволяється, а саме залучати сили і засоби ЗСУ на територію ОРДЛО.

 

ляпнуть и-иксперт ляпнул, но привести статьи минских домовленностей, где запрещено в принципе использование ВСУ в лугандоне постеснялся B-)

К тому же "сданное Широкино" и ЯБП как бы наглядно демонстрируют неприменение ВСУ :D

 

Ну и все остальное у Дацюка в том же аспекте, многословие, рассуждения ни очем ну и зрада, как же без нее..

Змінено користувачем Doctor
Link to comment
Share on other sites

Жидковато.
 

да легко.
 
Вот первый перл:
 
Більше того, так звані "Мінські домовленості", які згадуються в статті 7, не передбачають ніякого звільнення окупованих територій, бо в їх текстах ця територія не визнається окупованою. "
:fp1:
логически бред.
1. Непризнание территорий оккупированными вовсе НЕ означает,, что там нельзя проводить войсковую операцию
2. В згаданной статье 7 ссылка на Минские идет ТОЛЬКО на безпековие положення, а не на дацюковские фантазии про статус

 
Абы что ляпнуть. Какая в 3,14 войсковая операция? К чему ее сюда приплетать? Лугандон  первым же пунктом "Комплекса мер..." назван "отдельными районами Луганской и Донецкой областей Украины", а не оккупированной территорией. От каких оккупантов освобождать, от украинских?

1. Незамедлительное и всеобъемлющее прекращение огня в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины и его строгое выполнение, начиная с 00 ч. 00 мин. (киевское время) 15 февраля 2015 года

 

П 11 с примечаниями. Там нет никаких ВСУ, а есть "народная милиция" для "поддержания порядка" в Лугандоне

еще один

Статті 8 та 10 прямо і безпосередньо порушують "Мінські домовленості", які забороняють робити те, що там дозволяється, а саме залучати сили і засоби ЗСУ на територію ОРДЛО.

 

ляпнуть и-иксперт ляпнул, но привести статьи минских домовленностей, где запрещено в принципе использование ВСУ в лугандоне постеснялся  B-)

К тому же "сданное Широкино" и ЯБП как бы наглядно демонстрируют неприменение ВСУ

Змінено користувачем Citizen UA
Link to comment
Share on other sites

 

 


Абы что ляпнуть. Какая в 3,14 войсковая операция? К чему ее сюда приплетать? Лугандон первым же пунктом "Комплекса мер..." назван "отдельными районами Луганской и Донецкой областей Украины", а не оккупированной территорией. От каких оккупантов освобождать, от украинских?

 

вообще-то  - это "географический" термин. Точно обозначен в Минске-1

Link to comment
Share on other sites

вообще-то  - это "географический" термин. Точно обозначен в Минске-1

 

Что значит географический? Территориально-админстративное деление к географии относится постольку-поскольку. А в минске-1 он вообще никак не обозначен.Там есть "отдельные районы Донецкой и Луганской областей"

 

Административное деление Украины В административном отношении территория Украины де-юре (согласно Конституции) включает 27 регионов — 24 области, Автономную Республику Крым и 2 города, имеющие специальный статус (Киев и Севастополь). ... Крупные города Украины разделены на городские районы.
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...