війна Мінськ-2

[Agh]

США могут поддержать “хорватский” сценарий освобождения Донбасса.

Окончательная позиция Белого дома по Украине станет известна в ближайшие месяцы. Об этом в эфире Обозреватель.LIVE заявил американский политолог, директор неправительственной организации For a free Ukraine Джейсон Смарт. По его словам, президенту США Дональду Трампу требуется время, чтобы он определился с целями Вашингтона в Украине. Также политолог отметил, что позиция Трампа определит стиль работы посланника США по урегулированию украинско-российского конфликта Курта Волкера. “Надо еще посмотреть, как будет работать Курт Волкер и как будут действовать США. Еще не известно точно, что Трамп хочет сделать здесь”, – сказал Смарт. “Может быть, что Соединенные Штаты поддержат этот (“хорватский”) сценарий. Если так, тогда это прекрасно. В течение нескольких месяцев станет известно, что США хотят здесь, в Украине”, – добавил эксперт.

https://www.youtube.com/watch?v=unjmdxZUkx8

http://www.amn.com.ua/svit/schytanye-mesyatsy-v-ssha-otozvalys-na-horvatskyj-stsenaryj-dlya-donbassa/

[Citizen UA]

Пиздец! Эти ебонутые включили ссылки на Минский договорняк неизвестно кого неизвестно с кем в проект закона "О деокупации Донбасса". Про Крым ни слова. Почему только Донбасса?     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Змінено 12 липня, 2017 користувачем Citizen UA

[Citizen UA]

"Сприяння забезпеченню їх соціально-економічних проблем" - это головняк оккупанта, вообще-то, а не наш. Эта фигня называется по-другому - "торговля на крови"

 

http://picua.org/img/2017-07/12/v4t47o9mb39d1okc063bt60l7.jpg

[Citizen UA]

Ну и сладкое на закуску, как обычно. Генштаб и СБУ будут определять порядок перемещения товаров в лугандон

 

http://picua.org/img/2017-07/12/v7cdrlvcdqsecrbymgdfkeyqg.jpg

Змінено 12 липня, 2017 користувачем Citizen UA

[лєса]

ето законопроект, который будет еще неоднократно обговариваццо

и претерпевать изменения.

пусть хоть одно чтение пройдет... 

[Citizen UA]

ето законопроект, который будет еще неоднократно обговариваццо

и претерпевать изменения.

пусть хоть одно чтение пройдет... 

 

Ты сомневаешься, что пройдет? Я нет

[tom_cat]

Ті ж самі яйця "Особливий статус" тільки в профіль. І таки пропхають. Гранату вже нікому кидати.  Всі як трава....

 

http://jjoriki.com/images/papka_8/kluch_jjoriki_minsk_try.jpg

[tom_cat]

Пробіглася - не знайшла. Про амністію є щось?

[лєса]

Ты сомневаешься, что пройдет? Я нет

 

в такой редакцыи?

сомневаюсь. 

[Olegik]

План Макрона

http://news.liga.net/articles/politics/14786052-plan_makrona_i_status_donbassa_chto_eto_i_zachem_eto_nado.htm

[Euro]

Пробіглася - не знайшла. Про амністію є щось?

Є посилання на закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території"

Згадок про закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" не знайшов. Що означатиме, напевно, одночасну дію усіх трьох законів. Фактично з прийняттям цього запускається і закон про особливий стан.

 

 

 

План Макрона http://news.liga.net...em_eto_nado.htm

Феноменально 

Украина отменяет решение о блокаде отдельных районов, взамен Россия возвращает Украине контроль над всеми предприятиями, которые ныне захватила в отдельных районах.

И Меркель, и Макрон, и Порошенко согласны с этим планом. Не хватает только одного - согласия Путина. 

Ми припиняємо АТО і знімаємо блок-пости, а хуйло дає команду захарасту повернути Ахметці ключі від стадіона Шахтатр. Притому, зовнішні кордони залишаються не нашими. Не кажучи про "народную міліцію" з танками та РСЗВ на вулицях лугандону.

Думаю, такий план логічно народився у Макрона.

Змінено 12 липня, 2017 користувачем Euro

[Olegik]

Заступник голови Адміністрації Президента Костянтин Єлісєєв вважає, що період застою в "мінському процесі" закінчився.

...

далее https://ukr.lb.ua/news/2017/07/13/371425_period_zastoyu_minskomu_protsesi.html

[tom_cat]

 

 

Ми припиняємо АТО і знімаємо блок-пости, а хуйло дає команду захарасту повернути Ахметці ключі від стадіона Шахтатр. Притому, зовнішні кордони залишаються не нашими. Не кажучи про "народную міліцію" з танками та РСЗВ на вулицях лугандону. Думаю, такий план логічно народився у Макрона.

 

Якщо згадати, що конфіскація підприємств ахмета сталася у віжповідь на блокаду добровольців торгівлі на крові, то можна констатувати, що таким чином руками Макрона шоколад а) ставить раком добровольців, б) вертає ситуацію "в зад" до доблокадної і продовжує торгувати паралельно з загибеллю наших на фронті.

Війна - війною, а профіт точно за розкладом.

Отаке от....

[Euro]

Якщо згадати, що конфіскація підприємств ахмета сталася у віжповідь на блокаду добровольців торгівлі на крові, то можна констатувати, що таким чином руками Макрона шоколад а) ставить раком добровольців, б) вертає ситуацію "в зад" до доблокадної і продовжує торгувати паралельно з загибеллю наших на фронті.

Війна - війною, а профіт точно за розкладом.

Отаке от....

З самого початку вважав фактичний дозвіл владою блокування кількох залізниць, і водночас приховану неповноту цієї блокади (більшість залізничних шляхів залишалися відкритими), проявами спланованої гри. Реально справжнього блокування не відбувалося, бо усе так і їхало принаймні через коцапію, але профітів було кілька. В тому числі, фактично відбувся наброс хуйлу для дій у відповідь. От вони на рівному місці й "експроприювали" в ахметок власність, аби з'явився предмет торгу. З нами за наш рахунок!

І усі в виграші:

- блокувальники геройські блокували;

- уряд геройські боровся з "дефіцитом" вугілля в опалювальний сезон;

- захарасти грабували наших олігархів (на святе спокусилися!);

- рішучий Петро під цим приводом героїчно активізував свою дипломатичну діяльність.

Вміти треба!

Змінено 14 липня, 2017 користувачем Euro

[Olegik]

"Ставит под вопрос особый статус и амнистию": законопроект о реинтеграции Донбасса вызвал негодование в РФ

https://censor.net.ua/news/447839/stavit_pod_vopros_osobyyi_status_i_amnistiyu_zakonoproekt_o_reintegratsii_donbassa_vyzval_negodovanie

[tom_cat]

З самого початку вважав фактичний дозвіл владою блокування кількох залізниць, і водночас приховану неповноту цієї блокади (більшість залізничних шляхів залишалися відкритими), проявами спланованої гри. Реально справжнього блокування не відбувалося, бо усе так і їхало принаймні через коцапію, але профітів було кілька. В тому числі, фактично відбувся наброс хуйлу для дій у відповідь. От вони на рівному місці й "експроприювали" в ахметок власність, аби з'явився предмет торгу. З нами за наш рахунок!

І усі в виграші:

- блокувальники геройські блокували;

- уряд геройські боровся з "дефіцитом" вугілля в опалювальний сезон;

- захарасти грабували наших олігархів (на святе спокусилися!);

- рішучий Петро під цим приводом героїчно активізував свою дипломатичну діяльність.

Вміти треба!

Ну, тут я з Вами категорично не згідна. Нічого Педро не дозволяв. А заблокували леше кілька шляхів - бо розрахунок був, що підніметься обурене населення або принаймі ветерани. А виявилося, що нарід знову перейшов в режим "моя хата з краю" і підтримка була тільки моральна. Банально не стало людей.

 

Ну а потім, коли ситуація після побиття набула ширшого розголосу і почала накалятися - Педро, як природжений схемщик, вирішив її осідлати і ще профітів і моральних і матеріальних нарубати. Зараз же, по плану Макрона, ситуація просто повертається до доблокадного стану. Але знову шоколадом буде подана, як перемога....

[Euro]

 

 

заблокували леше кілька шляхів - бо розрахунок був, що підніметься обурене населення або принаймі ветерани.

Напевно в когось з блокувальників були такі помилкові очікування, бо там були різні люди. 

В решті історія колись може і розкриється. Але інакше ніж договорняком важко пояснити спокійне і тривале споглядання наших силовиків - яких тут просто море, на тімуровщіну блокувальників в зоні розмежування, куди взагалі важко потрапити в обхід блок-постів. А через блок-пости потрібні дозволи. Тим не менш вони великими групами туди потрапляють і весело перекривають серед зими стретегічні шляхи переміщення енергетичного вугілля. Як мешканцю зони просто поруч, неадекватність ситуації одразу впала мені в очі.

[Citizen UA]

Инсайды. Втулить Минский договорняк в закон - инициатива Петрушки. Что и не удивительно - поц остался верен себе

 

 

Необъявленная война
Сергей Рахманин 
 
Чтобы победить в войне, необходимо, для начала, назвать ее по имени. 
 
И не просто с трибуны, а в нормативном акте. Чтобы слова "война", "агрессия", "оккупация", "захват территории" из средств манипулирования, пиара, шантажа или маскировки превратились в юридические факты, влекущие за собой соответствующие правовые, политические и военные последствия.
.
Первая осторожная попытка сделать это была предпринята украинскими властями на четвертом году фактической войны. И завершилась фальстартом. Совет национальной безопасности на неопределенный срок отложил рассмотрение законопроекта "Об особенностях государственной политики по восстановлению государственного суверенитета Украины на временно оккупированной территории Донецкой и Луганской областей".
 
Пессимисты утверждают, что документ похоронен. Оптимисты — что к его рассмотрению обязательно вернутся (предположительно осенью), и после необходимой доработки он будет принят парламентом.
 
О смутном будущем проекта мы поговорим ниже. А пока — о его загадочном прошлом и неопределенном настоящем.
 
Заказчики и исполнители
 
О появлении документа, уточняющего правовой статус неконтролируемых территорий и военной операции на Востоке страны, впервые заговорили в первой половине июня. Секретарь Совбеза Александр Турчинов публично анонсировал скорое принятие закона, предполагающего "переход к новому формату защиты страны". К тому моменту в недрах СНБОУ уже был разработан концепт будущего законопроекта.
 
В некоторых СМИ тогда появилась версия: подготовка документа была личной инициативой Турчинова, и работа по его написанию началась вопреки намерениям президента. Как доказывает собранная информация, версию следует считать ошибочной. Инициатором разработки законопроекта был как раз Порошенко. Неожиданностью для президента (насколько можно судить) стало не появление документа, а предание огласке предполагаемого содержания проекта.
 
Зачем такой документ понадобился Петру Алексеевичу? 
 

Резон первый ("державницький").
Существующее правовое поле не позволяет максимально эффективно управлять военной операцией; не обеспечивает должной координации действий различных силовых структур, задействованных на Донбассе; не гарантирует необходимого взаимодействия силовиков с местными органами власти и самоуправления (в частности, с военно-гражданскими администрациями); ограничивает центральную власть в надлежащем использовании Вооруженных Сил. Требовался закон, который вводил бы единоначалие, жесткую вертикаль власти, четкую исполнительскую дисциплину и максимально учитывал интересы военных. При успешном внедрении подобного подхода Киев мог: 
 
— наконец-то восстановить полноценную украинскую власть на освобожденных землях (по факту, ее там нет, она присутствует фрагментарно и функционирует несистемно); 
 
— повысить уровень безопасности на контролируемых территориях; 
 
— приобрести ценный опыт наведения порядка, который можно будет использовать после деоккупации неконтролируемых территорий (если предположить, что кто-то всерьез задумывается о скором восстановлении территориальной целостности).
 
На вопрос, почему этими вопросами наверху озаботились только сейчас, информанты отвечали неизменным: "Лучше поздно, чем никогда".
 
К версии можно относиться скептически, но право на жизнь она, безусловно, имеет.
 
Резон второй ("имиджевый"). П
етр Алексеевич очень чуток к разного рода соцопросам. Ряд исследований общественного мнения указывает, что население хочет от власти большей определенности по отношению к войне и ОРДЛО. В Раде зарегистрированы законопроекты, закрепляющие за неконтролируемыми территориями юридический статус оккупированных. Возможно, Порошенко стремился перехватить инициативу (разработка президентского проекта гарантированно тормозила рассмотрение депутатских), желал потрафить патриотично настроенной части населения и создать очередной пиар-повод. Разработка закона могла служить не столько путем реализации стратегического замысла, сколько очередным поводом для тактической саморекламы. То, что ньюсмейкером выступил не он, а Турчинов, гаранта изрядно раздосадовало. Не зря глава государства поспешил заявить, что проект (который быстро окрестили "турчиновским") разрабатывался по его личному поручению.
 
То, что PR-инициативу у него перехватили, вполне могло охладить интерес президента к документу. Особенно, если его в самом деле, больше интересовал процесс (точнее рекламное сопровождение), а не конечный результат. 
Резон третий ("прагаматический"). 
 
Принятие закона означало бы появление новой вертикали власти, замкнутой непосредственно на президента. Глава государства и так формально контролирует происходящее на Донбассе. Но он мог быть заинтересован в появлении новой, более жесткой системы контроля, замкнутой на одного человека, им назначаемого и непосредственно ему, президенту, подчиненного. Согласно рабочему плану, вся полнота власти на Донбассе — военной и гражданской — возлагалась на создаваемый Оперативный штаб, глава которого назначался бы президентом по представлению начальника Генштаба. 
 
В настоящее время руководитель Антитеррористического центра, отвечающего за АТО, далеко не всегда указ для местной власти, МВД или, скажем, пограничников. Новая правовая реальность устанавливала бы более жесткие правила подчинения, в которых могли быть незаинтересованы, например, министр Аваков или губернатор Жебривский (которые, по имеющейся информации, не одобряют появление закона). Но эти правила точно должны были соответствовать интересам Порошенко, который, как всякий украинский президент, стремится лично контролировать все. 
 
Минус такой модели управления (для президента) заключается в том, что главе государства предстояло бы взять на себя всю полноту ответственности за все, происходящее на Донбассе. Появление Оперативного штаба усложняло процесс поиска "стрелочников". Возможно, Порошенко это смущало. И под влиянием, в том числе и этих сомнений, он не дал проекту "зеленую улицу".
 
Резон четвертый ("внешнеполитический"). 
 
По логике лиц, отстаивающих эту версию, проект интересовал не как нормативный акт, а как инструмент воздействия на "наших западных партнеров". Угрожая наполнить слова "оккупация", "агрессия", "захват территорий" полновесным юридическим смыслом (от чего Вашингтон, Берлин и Париж постоянно удерживали Киев) Порошенко мог бы стимулировать мировых лидеров более активно давить на Россию. Чтобы заставить ее наконец-то пойти на полномасштабный обмен пленными/заложниками и/или обеспечить длительное полноценное прекращение огня. Банковая нуждается в новых успехах.
 
Скорее всего, взяться за разработку законопроекта, придающего новый правовой статус неконтролируемым территориям и военной операции на Востоке, президента побудил не один конкретный резон, а комплекс причин, раскрытых выше.
 
Собственные побудительные мотивы были и у куратора процесса Александра Турчинова. Ему, вероятно, нужен был яркий повод напомнить о себе. Новые правила игры теоретически могли позволить ему более активно влиять на происходящее на Донбассе, как минимум неформально. Симпатики Александра Валентиновича утверждают, что он больше Петра Алексеевича заинтересован и в упорядочивании происходящего на фронте/в прифронтовой зоне, и в ужесточении отношений с Россией. Юридическое признание фактов агрессии и оккупации, безусловно, Москву не порадовало бы.
 
"Исходники" и "апокрифы" 
 
По имеющейся информации, Турчинов рассчитывал, что в понедельник, 10 июля, проект закона "Об особенностях…" будет освящен решением СНБОУ, во вторник отправится в Раду как первоочередной и в четверг будет принят парламентом. Почему планам не суждено было сбыться, попробуем пояснить ниже. 
 
А пока о предполагаемой сути документа. После того как было принято решение отложить рассмотрение документа, его текст появился в прессе. Версия законопроекта, обнародованная в четверг на сайте "Громадського", совпадает с той, с которой днем ранее удалось ознакомиться мне. Три источника (из Совбеза, Кабмина и парламента) утверждали, что именно это — окончательный вариант, который в пятницу, 7 июля, был разослан всем постоянным членам СНБОУ. Три других источника (из АП и опять-таки правительства и Верховной Рады), — что "засвеченный" текст — лишь один из вариантов, причем не последний. 
 
Могу предположить, что обнародованный вариант был версией, предлагаемой Турчиновым. И что это вариант не вызвал одобрения Порошенко.
 
Даже если этот текст и не является "каноничным", он позволяет понять логику процесса и спрогнозировать причины неудовольствия отдельных его участников. 
 
Итак, проект фиксирует "преступный захват Российской Федерацией части территории Украины"; констатирует, что "применение Российской Федерацией вооруженной силы против Украины (…) является фактом вооруженной агрессии", "одним из последствий вооруженной агрессии Российской Федерации против Украины стала временная оккупация части территории Украины". Со ссылками на резолюцию Генассамблеи ООН "Определение агрессии", Гаагскую (1907 года) и Женевскую (1949 года) конвенции. По нашим сведениям, ряд юристов, привлекавшихся к экспертизе документа выступали против таких жестких формулировок, утверждая, что международные организации откажутся признавать оккупацию, предпочитая "гибридный" термин "эффективный контроль". Однако авторы под руководством Турчинова настаивали на своей правоте.
 
В тексте указывается, что государство Украина не несет ответственности за противоправные действия государства-агрессора на территории ОРДЛО.
 
Согласно проекту, границы оккупированных территорий определяются по представлению Генштаба Министерства обороны, который отвечает за их актуализацию. На оккупированных территориях устанавливается особый правовой режим пересечения ее границ, реализации и обеспечения прав и свобод. Руководство силами и средствами, необходимыми для обеспечения безопасности и обороны в Донецкой и Луганской областях осуществляет Объединенный оперативный штаб. Все, кто привлекается к мерам по обеспечению безопасности и обороны, подчиняются начальнику Объединенного оперативного штаба. Начальник штаба (по согласованию с СБУ) определяет режим на линии размежевания, порядок перемещения через нее лиц и товаров. На штаб возлагается, в том числе, и руководство деятельностью военно-гражданских и военных администраций (в случае их создания). Начальник Объединенного оперативного штаба назначается президентом по представлению руководителя Генштаба.
 
За главой государства закрепляется право использования на Донбассе ВСУ и других военных формирований, а также право на введение военного положения.
 
Это — ключевые положения 11 статей проекта. "За кадром" остались заключительные положения, которые инициаторы "засветки" текста в СМИ решили засекретить. В них содержался тезис о незыблемости политики Украины по восстановлению суверенитета над Крымом. А также — перечень изменений, которые необходимо внести в ряд законов, в частности, в законы о ВСУ, о военно-гражданских администрациях и правовом режиме военного положения.
 
Насколько известно, секретарь Совбеза подталкивал президента к одобрению именно этой редакции законопроекта. А также убеждал в необходимости введения на территории Донецкой и Луганской областей военного положения. Президент, по словам наших источников, был категорически против этого. А в понедельник, 10 июля поставил на "стоп" и сам проект. 
 
Означало ли возможное принятие этого закона прекращение АТО? И да, и нет. АТО могла быть завершена приказом руководителя АТЦ генерала Маликова. А могла и продолжаться, но как локальная часть более масштабной, узаконенной военной операции. Которая, кстати, так и не была названа войной…
 
Причины и следствия
 
Отчасти, на причинах, заставивших президента отказаться от легитимизации законопроекта, мы остановились выше. Но были и другие. Источник в АП утверждает, что Порошенко не верил в успех прохождения документа через Раду сейчас, на фоне истории о снятии неприкосновенности и очередного обострения отношений между президентской фракцией и "Народным фронтом". Вряд ли это обстоятельство было определяющим, но учитывать его вполне могли.
 
По мнению источника в Кабмине, у юристов Банковой и у президента лично было много замечаний к тексту. Сомнения по поводу упоминания "агрессии" и "оккупации" оставались, не все соглашались с тем, насколько целесообразным в этом документе является упоминание о Крыме. Спорили о том, где именно (в "теле" документа или в заключительных положениях) и как именно следует упомянуть пресловутый Минский процесс. То, что ссылка на него обязательна — было изначальным требованием к разработчикам. Присутствовали замечания к перечню и характеру изменяемых законов. Некоторые эксперты настаивали, что в заключительных положениях следует предусмотреть более активную роль ведомств Черныша и Ревы, чтобы речь шла о реинтеграции, а не только о деоккупации. Были претензии даже к названию.
 
Но главные причины, на мой взгляд, очевидны. Их две. Субъективная: Порошенко пока не дозрел до столь радикального шага. Объективная: позиция "наших западных партнеров". Информация об их вовлеченности в процесс — отрывочная.
 
Попробуем суммировать полученную информацию. Насколько известно, решению об отмене рассмотрения вопроса предшествовали два "слива". Якобы один из промежуточных вариантов документа попал в Москву, а последняя версия оказалась в распоряжении посольства США в Украине. Реакция Мари Йованович, насколько можно судить, была резко негативной. И свое мнение до Госдепа она донесла. О реакции Кремля можно только догадываться, но легко предположить, что Путин употребил свое влияние на западных лидеров, чтобы воспрепятствовать принятию такого документа.
 
По сведениям из дипломатических источников, о подготовке законопроекта и о ключевых его положениях, Киев планово информировал Берлин и Париж. И там нам посоветовали не спешить, пообещав взамен усиление давления на Путина. Информаторы в МИД утверждают, что Меркель и особенно Макрон, считают, что смогут добиться от России определенных уступок, в частности, соблюдения режима прекращения огня, масштабного обмена пленными/заложниками, отказа от признания "паспортов" "ДНР" и "ЛНР" и возврата "отжатых" предприятий в ОРДЛО под юрисдикцию Киева. В обмен от Киева хотят снятия экономической блокады, отказа от введения дополнительных ограничений, предъявляемых к россиянам при пересечении украинской границы, а также прекращения активных действий по установлению контроля ВСУ над "серой зоной". Выглядит это малореалистично, но в Киеве есть люди, верящие в достижение подобных договоренностей. 
 
По информации от источников из АП, в ходе переговоров между Порошенко и Тиллерсоном, украинский президент информировал его о подготовке законопроекта. Однако, источник из МИДа подобные сведения решительно опровергает. Два источника в Верховной Раде уверяют, что с проектом документа был ознакомлен свеженазначенный спецпредставитель США по украинским вопросам Курт Уолкер. В любом случае США не советовали Петру Порошенко форсировать принятие закона, способного вызвать очевидное раздражение Кремля. 
 
Насколько известно, на заседании Совбеза его глава, Петр Порошенко, именно необходимость дальнейших консультаций с Западом назвал причиной, по которой законопроект, изменяющий правовой статус неконтролируемых территорий и режим проведения военной операции на Востоке Украины, должен быть отложен.
 
Источники в МИДе утверждают, что глава государства связывает особые надежды с Куртом Уолкером. На Банковой надеются, что Уолкер будет занимать более жесткую позицию, чем его предшественница Виктория Нулланд, что он окажется меньшим конформистом по отношению к инициативам Суркова, и что он способен найти болевые точки, вынуждающие Москву пойти на большие уступки в ходе реализации Минского процесса. Известно, что Уолкер намерен в ближайшее время посетить Москву, чтобы уточнить переговорные позиции россиян в Минском процессе и в течении ближайших двух месяцев сформулировать пакет конкретных предложений, способных вывести переговоры из тупика.
 
Ожидается, что новый толчок к размораживанию переговорного процесса должна дать телефонная конференция лидеров Нормандской четверки, предварительно запланированная на 24 июля.
 
Ряд источников в Администрации президента и правительстве убеждены, что, независимо от результатов предпринимаемых дипломатических усилий, Киеву до конца года придется принять документ, актуализирующий правовой статус ОРДЛО и режима военной операции. Предполагается однако, что документ будет подвергнут существенным правкам с учетом пожеланий Вашингтона, Берлина, Парижа и (возможно) Москвы. 
 
В то же время источники в Совете национальной безопасности и Верховной Раде полагают, что президент упустил реальный шанс провести этот закон через Верховную Раду. Точнее, провести собственно украинскую версию закона, а не компромиссную. Не фрагмент навязанной извне "дорожной карты".
 
Как это часто бывает, активизировать или окончательно похоронить процесс могут либо резкое военное обострение, либо новый социологический опрос, результаты которого лягут на стол кандидату на второй срок.

 

Змінено 15 липня, 2017 користувачем Citizen UA

[zero]

 

 

Чтобы победить в войне, необходимо, для начала, назвать ее по имени.

Чтобы победить в войне, необходимо, для начала, уничтожить врага, тогда будет конец войне.

[tom_cat]

 

 

Итак, проект фиксирует "преступный захват Российской Федерацией части территории Украины"; констатирует, что "применение Российской Федерацией вооруженной силы против Украины (…) является фактом вооруженной агрессии", "одним из последствий вооруженной агрессии Российской Федерации против Украины стала временная оккупация части территории Украины". Со ссылками на резолюцию Генассамблеи ООН "Определение агрессии", Гаагскую (1907 года) и Женевскую (1949 года) конвенции. По нашим сведениям, ряд юристов, привлекавшихся к экспертизе документа выступали против таких жестких формулировок, утверждая, что международные организации откажутся признавать оккупацию, предпочитая "гибридный" термин "эффективный контроль". Однако авторы под руководством Турчинова настаивали на своей правоте.

 

 

Насколько известно, решению об отмене рассмотрения вопроса предшествовали два "слива". Якобы один из промежуточных вариантов документа попал в Москву, а последняя версия оказалась в распоряжении посольства США в Украине. Реакция Мари Йованович, насколько можно судить, была резко негативной. И свое мнение до Госдепа она донесла. О реакции Кремля можно только догадываться, но легко предположить, что Путин употребил свое влияние на западных лидеров, чтобы воспрепятствовать принятию такого документа.

 

 

По сведениям из дипломатических источников, о подготовке законопроекта и о ключевых его положениях, Киев планово информировал Берлин и Париж. И там нам посоветовали не спешить, пообещав взамен усиление давления на Путина. Информаторы в МИД утверждают, что Меркель и особенно Макрон, считают, что смогут добиться от России определенных уступок, в частности, соблюдения режима прекращения огня, масштабного обмена пленными/заложниками, отказа от признания "паспортов" "ДНР" и "ЛНР" и возврата "отжатых" предприятий в ОРДЛО под юрисдикцию Киева. В обмен от Киева хотят снятия экономической блокады, отказа от введения дополнительных ограничений, предъявляемых к россиянам при пересечении украинской границы, а также прекращения активных действий по установлению контроля ВСУ над "серой зоной". Выглядит это малореалистично, но в Киеве есть люди, верящие в достижение подобных договоренностей.

 

Західні толєрастично-педерастичні суки. Єдине бажання - щоб вони, як ми - вмилися кров"ю, а хтось їм радив потерпіти та піти на уступки. Бляді!

А взагалі це піздець для країни - коли вона прийняття своїх внутрішніх законів погоджує з іншими країнами. Як з союзниками, так і з агресором....

[Citizen UA]

Західні толєрастично-педерастичні суки. Єдине бажання - щоб вони, як ми - вмилися кров"ю, а хтось їм радив потерпіти та піти на уступки. Бляді!

А взагалі це піздець для країни - коли вона прийняття своїх внутрішніх законів погоджує з іншими країнами. Як з союзниками, так і з агресором....

 

Закономірний підсумок дипломатії нашого  гетьмана-бариги. Про що не раз говорено ще на початку 2015го року одразу після другого мінського договорняку. Що це шлях до капітуляції і до глухого кута для країни під мантри порохососів "не розхитуйте човна"

[Euro]

Західні толєрастично-педерастичні суки. Єдине бажання - щоб вони, як ми - вмилися кров"ю, а хтось їм радив потерпіти та піти на уступки. Бляді!

А взагалі це піздець для країни - коли вона прийняття своїх внутрішніх законів погоджує з іншими країнами. Як з союзниками, так і з агресором....

Закономірний підсумок дипломатії нашого  гетьмана-бариги. Про що не раз говорено ще на початку 2015го року одразу після другого мінського договорняку. Що це шлях до капітуляції і до глухого кута для країни під мантри порохососів "не розхитуйте човна"

"Толєрастично-педерастичні суки" вже заіплися з настановленням нас на путь істіний, а ми їм наперекір все глибше ліземо у дупу. Не варто поспішати з прокльонами, допоки самі не станемо на шлях одужання. Я практично впевнений у швидкій зміні позиціонування до нас у тому випадку.

А зараз станьте на їхнє місце: як допомогти баригам, що сповідують на практиці усе те, проти чого їх цивілізований світ бореться?! Вони на двох майданах із піднесенням нас підтримували, бо сподівалися в перетворення нас на них. А ми усе просрали, і живучи в Європі, опустилися нижче багатьох африканських країн.

Змінено 15 липня, 2017 користувачем Euro

[tom_cat]

Ось хоча б за це:"международные организации откажутся признавать оккупацию, предпочитая "гибридный" термин "эффективный контроль"." їх варто називати толєрастичними суками. Саме це озвучувала "говоряща голова Туки". І це до корупції відношення не має. Це - до міжнародного права...

[Vad_Sv]

Ось хоча б за це:"международные организации откажутся признавать оккупацию, предпочитая "гибридный" термин "эффективный контроль"." їх варто називати толєрастичними суками. Саме це озвучувала "говоряща голова Туки". І це до корупції відношення не має. Це - до міжнародного права...

 

Ознаки окупації

На сьогодні немає консенсусу у визначенні вичерпного переліку ознак, за якими можна було б однозначно кваліфікувати певний випадок як окупацію. Виділяють такі ознаки окупації:

1. Тимчасовість місії, непостійний статус.
2. Обов'язкова наявність держави-жертви, адміністрації захопленої території як сторони у відносинах.
3. Обов'язкове перебування в стані війни де-юре або де-факто, насильницький характер вторгнення збройних сил окуповуючої сторони.
4. Обов'язкове прийняття на себе функцій управління, встановлення своєї адміністрації на окупованій території.
5. Обов'язкова відповідність нормам міжнародного права.
6. Міжнародне визнання.

 

 

 

З точки зору міжнародного права немає на Донбасі окупації.

Є "збройний конфлікт неміжнародного характеру."

Щоб там не прийняли наші дебіли.

 

 

Буроменський М.В. Міжнародне публічне право (2006) §2. Види збройних конфліктів. Учасники збройних конфліктів

 

Розрізняють міжнародні збройні конфлікти та, збройні конфлікти не міжнародного характеру.

 

Згідно з положеннями Женевських конвенцій 1949 р. міжнародними визнаються такі конфлікти, коли один суб'єкт міжнародного права застосовує збройну силу проти іншого суб'єкта. Сторонами в такому конфлікті можуть бути держави, нації і народи, що борються за незалежність, міжнародні організації, що здійснюють заходи з підтримки миру та міжнародного правопорядку. Стаття 1 Додаткового протоколу І також до міжнародних відносить конфлікти, у яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування й іноземної окупації та проти расистських режимів за здійснення свого права на самовизначення.

 

Збройний конфлікт між повстанцями та центральним урядом є, як правило, внутрішнім конфліктом. Повстанці можуть визнаватися стороною, що воює, якщо вони: мають свою організацію; мають на чолі відповідальні за їхню поведінку органи; встановили свою владу на частині території; дотримуються у своїх діях «законів і звичаїв війни». Визнання повстанців такою стороною, що воює, виключає застосування до них національного кримінального законодавства про відповідальність за масові безладдя тощо. На захоплених у полон поширюється статус військовополонених. Повстанці можуть підтримувати правовідносини із третіми державами та міжнародними організаціями, отримувати від них припустиму міжнародним правом допомогу. Влада повстанців може створювати на контрольованій нею території органи управління та видавати нормативні акти. Таким чином, визнання повстанців стороною, що воює, як правило, свідчить про набуття конфліктом статусу міжнародного і є першим кроком до визнання нової держави.

 

Збройні конфлікти неміжнародного характеру — це всі збройні конфлікти, які не підпадають під дію Додаткового протоколу І, що відбуваються на території будь-якої держави між її збройними силами чи іншими організованими збройними групами, які, знаходячись під відповідальним командуванням, здійснюють такий контроль над частиною її території, який дозволяє їм здійснювати безперервні й узгоджені військові дії та застосовувати положення Протоколу П. Збройні конфлікти неміжнародного характеру мають такі ознаки: застосування зброї й участь у конфлікті збройних сил, у тому числі поліцейських підрозділів; колективний характер виступів (дії, що спричиняють обстановку внутрішнього напруження, внутрішні безладдя не можуть вважатися такими конфліктами); певний ступінь організованості повстанців і наявність органів, відповідальних за їхні дії; тривалість і безперервність конфлікту (окремі спорадичні виступи слабоорганізованих груп не можуть розглядатися як збройні конфлікти неміжнародного характеру); здійснення повстанцями контролю над частиною території.

 

До збройних конфліктів неміжнародного характеру слід віднести всі громадянські війни та внутрішні конфлікти, що виникають зі спроб державних переворотів тощо. Вони відрізняються від міжнародних конфліктів передусім тим, що в останніх обидві сторони, що воюють, є суб'єктами міжнародного права, у той час як у громадянській війні стороною, що воює, визнається лише центральний уряд. Держави не повинні втручатися у внутрішні конфлікти на території іншої держави. Але на практиці здійснюються певні збройні заходи, що отримали назву «гуманітарні інтервенції» , які вживаються для зупинення конфліктів, що супроводжувалися масовими людськими жертвами.

 

З погляду міжнародного права законні учасники збройного конфлікту, які належать до збройних сил сторін конфлікту, діляться на комбатантів (тих, що воюють) і не комбатантів (тих, що не воюють). До комбатантів відноситься весь склад збройних сил (особовий склад сухопутних, військово-морських, військово-повітряних сил), а також ополчення, добровольчих і партизанських загонів, рухів опору, які відповідають таким умовам: мають на чолі особу, відповідальну за підлеглих, мають визначені та видимі здалеку відмітні знаки; відкрито носять зброю; дотримуються у своїх діях правил ведення війни. Також до рих відносяться члени екіпажів торгівельних суден і цивільних літаків, які допомагають воюючим, населення, яке при наближенні ворога взялося за зброю. При взятті в полон вони набувають статусу військовополонених.

 

До некомбатантів відносяться особи, які входять до складу збройних сил, але безпосередньо не беруть участь у бойових діях: медичний персонал, духовенство, військові кореспонденти, юристи, інтенданти. Вони можуть мати особисту зброю для самозахисту.

 

Розвідники — це особи, які входять до складу збройних сил сторін, носять військову форму та проникають на місце розташування ворога з метою збирання інформації про нього для свого командування. При захопленні в полон набувають статусу військовополонених. Від них треба відрізняти лазутчиків (шпигунів) — осіб, які, діючи таємним способом чи під неправдивими приводами, збирають відомості в районі бойових дій. На цих осіб режим військового полону не поширюється.

 

Іноземні військові радники й інструктори — це особи, які входять до збройних сил іншої держави, які відповідно до міжнародних угод здійснюють допомогу в освоєнні бойової техніки та навчанні особового складу збройних сил. Вони не беруть участь у конфлікті, а тільки навчають веденню бойових дій, в іншому разі вони прирівнюються до комбатантів.

 

Найманці не є комбатантами (ст.. 47 Додаткового протоколу І). Це особи, які спеціально завербовані для ведення бойових дій, фактично беруть участь у них із метою отримання винагороди, не є громадянами держави, що знаходиться у конфлікті, не проживають на її території, не входять до особового складу збройних сил сторін конфлікту Найманство кваліфікується як злочин.

 

Від найманців треба відрізняти добровольців, які є законними учасниками конфлікту. Це особи, які через політичні або інші переконання (не матеріальні міркування) вступають на службу до армії воюючої сторони та включаються до особового складу збройних сил.

Змінено 16 липня, 2017 користувачем Vad_Sv

[Citizen UA]

Ознаки окупації

На сьогодні немає консенсусу у визначенні вичерпного переліку ознак, за якими можна було б однозначно кваліфікувати певний випадок як окупацію. Виділяють такі ознаки окупації:

1. Тимчасовість місії, непостійний статус.
2. Обов'язкова наявність держави-жертви, адміністрації захопленої території як сторони у відносинах.
3. Обов'язкове перебування в стані війни де-юре або де-факто, насильницький характер вторгнення збройних сил окуповуючої сторони.
4. Обов'язкове прийняття на себе функцій управління, встановлення своєї адміністрації на окупованій території.
5. Обов'язкова відповідність нормам міжнародного права.
6. Міжнародне визнання.

З точки зору міжнародного права немає на Донбасі окупації.

Є "збройний конфлікт неміжнародного характеру."

Щоб там не прийняли наші дебіли.

 

 

Про що мова? Консенсусу ж немає. То хай ідуть до дупи із своєю словесною еквілібристикою. 

 

ps

 

Збройний конфлікт між повстанцями та центральним урядом є, як правило, внутрішнім конфліктом. Повстанці можуть визнаватися стороною, що воює, якщо вони: мають свою організацію; мають на чолі відповідальні за їхню поведінку органи; встановили свою владу на частині території; дотримуються у своїх діях «законів і звичаїв війни». Визнання повстанців такою стороною, що воює, виключає застосування до них національного кримінального законодавства про відповідальність за масові безладдя тощо. На захоплених у полон поширюється статус військовополонених. Повстанці можуть підтримувати правовідносини із третіми державами та міжнародними організаціями, отримувати від них припустиму міжнародним правом допомогу. Влада повстанців може створювати на контрольованій нею території органи управління та видавати нормативні акти. Таким чином, визнання повстанців стороною, що воює, як правило, свідчить про набуття конфліктом статусу міжнародного і є першим кроком до визнання нової держави.

 

Збройні конфлікти неміжнародного характеру — це всі збройні конфлікти, які не підпадають під дію Додаткового протоколу І, що відбуваються на території будь-якої держави між її збройними силами чи іншими організованими збройними групами, які, знаходячись під відповідальним командуванням, здійснюють такий контроль над частиною її території, який дозволяє їм здійснювати безперервні й узгоджені військові дії та застосовувати положення Протоколу П. Збройні конфлікти неміжнародного характеру мають такі ознаки: застосування зброї й участь у конфлікті збройних сил, у тому числі поліцейських підрозділів; колективний характер виступів (дії, що спричиняють обстановку внутрішнього напруження, внутрішні безладдя не можуть вважатися такими конфліктами); певний ступінь організованості повстанців і наявність органів, відповідальних за їхні дії; тривалість і безперервність конфлікту (окремі спорадичні виступи слабоорганізованих груп не можуть розглядатися як збройні конфлікти неміжнародного характеру); здійснення повстанцями контролю над частиною території.

 

От для чого тут херню тулити з методичок Хуйла про громадянську війну, повстанців і внутрішнй збройний конфлікт  "неміжнародного характеру" ? Зрозуміло, що кацапам, европідарам та "міжнародній спільноті" така постановка питання вигідна і зручна. А нам воно нахуя?

Змінено 16 липня, 2017 користувачем Citizen UA

[Euro]

"говоряща голова Туки"

Дорівнює зливному бачку. Причому, через нього завжди зливають непотреб з невизначеною часткою достовірності заради отримання якихось впливів.

 

Збройні конфлікти неміжнародного характеру мають такі ознаки: застосування зброї й участь у конфлікті збройних сил, у тому числі поліцейських підрозділів; колективний характер виступів (дії, що спричиняють обстановку внутрішнього напруження, внутрішні безладдя не можуть вважатися такими конфліктами); певний ступінь організованості повстанців і наявність органів, відповідальних за їхні дії; тривалість і безперервність конфлікту (окремі спорадичні виступи слабоорганізованих груп не можуть розглядатися як збройні конфлікти неміжнародного характеру); здійснення повстанцями контролю над частиною території.

А як з відкритими кордонами з країною-окупантом (Крим також не забуваємо!), наявністю двох армійських корпусів з сотнями одиниць бронетехніки та систем РСЗВ, яких ніколи не перебувало на тій території у такій кількості? За часи правлілння хуйла йому на догоду Україна фактично зробила східні області демілітаризованою зоною. За найменшого бажання це дуже легко довести документально. З таким фактажем ніякі міжнарождні інституції не зможуть заперечити факту міжнародної агресії, якщо Ураїна затвердить цей статус юридично. Не варто повторювати хуйлотези слідом за Тукою. 

Змінено 16 липня, 2017 користувачем Euro

[Vad_Sv]

Дорівнює зливному бачку. Причому, через нього завжди зливають непотреб з невизначеною часткою достовірності заради отримання якихось впливів.

 

А як з відкритими кордонами з країною-окупантом (Крим також не забуваємо!), наявністю двох армійських корпусів з сотнями одиниць бронетехніки та систем РСЗВ, яких ніколи не перебувало на тій території у такій кількості? За часи правлілння хуйла йому на догоду Україна фактично зробила східні області демілітаризованою зоною. За найменшого бажання це дуже легко довести документально. З таким фактажем ніякі міжнарождні інституції не зможуть заперечити факту міжнародної агресії, якщо Ураїна затвердить цей статус юридично. Не варто повторювати хуйлотези слідом за Тукою. 

Документально можна довести лише військову допомогу одній з сторін внутрішнього конфлікту.

Що може бути основою звинувачень у втручанні у внутрішні справи.

Але такі звинувачення Росії до сраки, відтоді як ми передали їм ядерні головки.

Рада звісно може натягнути сову на глобус, але жодних наслідків це не викличе.

Тим більше що ми маємо тісні економічні зв'язки з як мінімум недружньою країною, і не видно жодних спроб ці зв'язки припинити.

З однієї сторони кричимо про агресію, а з іншою маємо безвізовий режим перетину кордону з агресором.

Дебільна ситуація, яка робить смішними навіть розмови про якусь окупацію.

[Vad_Sv]

Про що мова? Консенсусу ж немає. То хай ідуть до дупи із своєю словесною еквілібристикою. 

 

ps

 

 

 

От для чого тут херню тулити з методичок Хуйла про громадянську війну, повстанців і внутрішнй збройний конфлікт  "неміжнародного характеру" ? Зрозуміло, що кацапам, европідарам та "міжнародній спільноті" така постановка питання вигідна і зручна. А нам воно нахуя?

Та да, нам насрати на те що думає "міжнародна спільнота". Приймемо черговий дебільний закон, а вони хай хоч із сміху помруть, нам байдуже, ми самі всіх переможемо.

[Euro]

Документально можна довести лише військову допомогу одній з сторін внутрішнього конфлікту.

Що може бути основою звинувачень у втручанні у внутрішні справи.

Так, але масштаби "допомоги" важкою технікою через відкритий кордон в обсягах озброєнь цілих європейських країн не можуть не бути взятими до уваги. Навряд сотні танків і градів можна обізвати лише допомогою.

 

Тим більше що ми маємо тісні економічні зв'язки з як мінімум недружньою країною, і не видно жодних спроб ці зв'язки припинити.

З однієї сторони кричимо про агресію, а з іншою маємо безвізовий режим перетину кордону з агресором.

Дебільна ситуація, яка робить смішними навіть розмови про якусь окупацію.

Тут згідний цілком. Саме це дає Заходу залізні підстави тиснути на нас в плані політичного замирення з коцапським "партнерами".

[tom_cat]

Тут два моменти.

1. Ми бездарно просрали двічі можливість оголосити Росію країною-агресором, а території окупованими - під час Іловайська і Дебальцево, коли туди масово заходили їхні регуляри. Очевидно керівництву держави то було не на часі.

2. А Крим - там хто зараз? Якщо б наше шоколадне керівництво послідовно і цілеспрямовано не розділяло питання Криму і лугандону - проблеми з оголошенням окупації знову ж таки б не було.