Перейти до змісту

О языке и мове - взгляд с другой стороны


Aldar

Recommended Posts

Після ІІ-ї Світової євреї навідріз відмовлялися сприймати Ваґнера, хоча той помер ще у 1883-му році. Чому? Бо був націоналістом і улюбленим композитором Гітлера.

 

Нещодавно (в історичному сенсі) якийсь диригент ризикнув виконати Вагнера в Ізраїлі. Виник скандал. Але зрештою ізраїльтяни погодились, що мабуть настав час Вагнеру пробачити.

 

Сподіваюсь, колись і в Україні україножерів Достоєвського, Булгакова, Ахматову й інших будуть сприймати без негативних емоцій. Але під час війни це важкувато робити.

Link to comment
Share on other sites

Скажу більше, тільки після переїзда в Штати, коли російське зомбування практично відпало я зміг свідомо оцінити скільки лайна матуся-росія все-таки наштовхала мені в голову. І це я, один з самих упертих.

Link to comment
Share on other sites

а про що мова? Про те, що українські російськомовні мають взяти рос. мову в свої руки і наваяти свій підручник російської, як штати, канада і австралія з англ.? Так я давно задавав питання - а хто вам заважає?

 

Вперед! Створюйте  ініціативні групи, починайте наукову дискусію з приводу "русского украинского".

 

Але ж ні. Ви не хочете, ви хочете залишатись русскімі із русской культурой. В Україні. І вас страшенно обурює, що вас ставлять на один рівень з якимись татарами, поляками та іншими народами. Та як ці хохли посміли!

  • Upvote 8
Link to comment
Share on other sites

Ви не хочете, ви хочете залишатись русскімі із русской культурой. В Україні. І вас страшенно обурює, що вас ставлять на один рівень з якимись татарами, поляками та іншими народами. Та як ці хохли посміли!

 

За предыдущее лайкнул, а вот это - экстримистская куйня, которую ненавистные вам москалюги тишком-нишком вбивают украиноязычным в голову, чтоб покоя и реально гражданского национализма у нас не дай бох никогда не появилось...

 

Я вот глянул сегодня интервью с любимой Ниной Матвиенко и настроение испортил себе на целый день. Мне татарин Джамилев или Беня Коломойский гораздо большие земляки, как оказалось...

Змінено користувачем Аквариус
Link to comment
Share on other sites

Ну в общем-то мною за последние 10 лет на ФУПе эта тема поднималась несколько раз, на счет того что явление русского языка в Украине нужно отделить и возглавить.

Но особо теплых откликов она не собирала ни тогда, ни тем более (думаю) сейчас. :)

 

Прашу прабачэння, выпадкова націснуў "мінус".

 

Шаноўнае спадарства, паспрабуйце глянуць збоку: "расейскае пытанне" УЖО разводзіць вас па розныя бакі. Вас, украінцаў.

Больш таго, гэта агульная тэндэнцыя: дзе ўзнікае яно, "расейскае пытанне", там непазбежна йдзе раз'яднанне народаў.

На маю думку, павінна быць адна дзяржаўная мова.

Кропка.

Хто хоча - хай сабе "спілкуецца" на якой жадае. Але надаваць ёй роўны статус з нацыянальнай мовай катэгарычна няможна.

Будзе так, як з яйкамі зязюлі: страціце сваю мову і культуру канчаткова. І не заўважыце, як гэта адбылося.

 

Шчэ не так даўно тут была тэма накшталт "Не разумею я гэтых беларусаў". Сэнс такі, што як можна адцурацца ад сваёй мовы на карысць расейскай?

А цяпер вы самі крочыце па нашых граблях.

Змінено користувачем Soloviev
  • Upvote 5
Link to comment
Share on other sites

 

 


Сэнс такі, што як можна адцурацца ад сваёй мовы на карысць расейскай? А цяпер вы самі крочыце па нашых граблях.

 

Думаю, все ж в нас не станеться :D Це так, спроби "лагідної окупації", або як кажуть кацапи "не мьітьем - так катанием"

В нас все-таки ситуація краща, ніж в Білорусі - частина населення взагалі не розуміє російську, частина - розуміє, але не говорить, і це не така мала частина, тому їх "русіфіцировать" складно.

Так що ніякої "української російської" тут не буде на державному рівні, ну а створювати щось всередині діаспори - їм ніхто не заважає, це їх конституційне право.

  • Upvote 1
  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites

На создание темы меня вдохновило, собственно, чисто случайное событие - оказался в замкнутом пространстве на долгое время, и единственное что позволяло это время "убить" - был опус известного в узких кругах российского писателя Бушкова - очередной том его фантастической эпопеи о... ну конечно же, майоре ВДВ Свароге. И поскольку читать сие творение авторского гения можно только совершенно отключив моск от обдумывания содержания во избежание конгитивного диссонанса и прочих девиаций - думалось о другом. А поскольку читалась все же фантастика - думалось как раз о ней.

 

И вот потихоньку анализируя сей пласт литературы (а я себя почитаю за любителя и фантастики читаю много и разной) пришел к любопытным выводам. Начнем издалека. В конце 80-х - начале 90-х годов прошлого века рынок фантастики тогда еще огромного СССР захлестнула просто таки волна гаррисонов, шекли, ханлайнов и прочих азимовых. И не удивительно - ведь де-факто рынок был девственно пуст, а свято место пусто не бывает. А вслед за западными авторами - стали появляться отечественные. Заговорили о Лукьяненко, Перумове, Олдях, Дяченки, Звягинцеве... чуть осторонь стоял Валентинов, творчество которого не все вообще хотели называть фантастикой, придумав эдакое заковыристое слово "криптоистория".

 

Страна развалилась, Украина получила независимость - а авторы продолжали писать. И чем дальше - тем ярче, выпуклее, так сказать, стала видна РАЗНИЦА. Разница между авторами, идеями, идеологиями, ценностями, вопросами, которые подымают и на которые отвечают их книги. И как то так получилось, что фантасты поющие осанну государству, силе, личности, примату насилия как средства достижения цели - оказались в РФ. А те кто писал о совести, нравственности, выборе, цене решения, душе - оказались в Украине. Да, эти писатели русскоязычные, да, возможно даже русские (Ладыженский, Громов) - но они со своим происхождением, своим русским языком ВНЕ русского мира который строит нынешняя Россия. И не только вне. Все их творчество - это открытая борьба с этим самым миром, противостояние ему. Именно на их книгах выросло поколение вставшее на Майдане в казалось бы обреченном на поражение противостояние с молохом януковской камарильи. Именно эти мальчики и девочки, читавшие "Героя" и "Нопэрапон", "Мессию" и "Рубеж", верящие в добро, совесть и торжество справедливости взяли... и победили тогда, когда все предрекали поражение. Именно они сейчас в волонтерах, в окопах, на улицах, площадях, в своих квартирах каждый день борються с тем самым "русским миром по российски"...

 

К чему это я? К тому, что может пора нашим государственным мужам как то отреагировать на сложившуюся реальность? Может, правя украинский язык пора сделать маааленькое уточнение - разделить въевшееся "російській" на "російський" та "руський", щоб назавжди розділити ці по суті дуже різні терміни. І зробити це якомога швидше, щоб руські люди - громадяни й патріоти України раз за разом не чули про себе образливе для них "росіянин"? Чітко сказати що руські-громадяни Україні - то є невід'ємна частина народу України, її сини й дочки. Їх мова - руська мова - є мовою України разом з Українською. А всякій наволчі, що розкриває свою ротяку вякаючи про "ізик окупанта" заткнути ту ротяку раз і назавжди, заткнути разом з зубами запихавши в їх смердючу горляну те лайно, яке та наволоч лила и продовжує лити на тих, хто пліч опліч з україномовніми боровся, гинув та перемагав рятуючи НАШУ Україну. Може час зрозуміти, що написані російською... ні, РУСЬКОЮ мовою книги Валентинова та Олді, Дяченко та Васильєва, що вивели тисячі на майдани на боротьбу зі злом зробили для нашої держави набагато більше ніж найукраїномовніши орлиці, дрищі, юльки та швайки?

плюс мильйон

  • Upvote 1
  • Downvote 5
Link to comment
Share on other sites

За предыдущее лайкнул, а вот это - экстримистская куйня, которую ненавистные вам москалюги тишком-нишком вбивают украиноязычным в голову, чтоб покоя и реально гражданского национализма у нас не дай бох никогда не появилось...

 

ми це вже обговорили в темі про Фаріоншу і Бірюкова. Мова про держчиновників, які заявляють що будуть говорити російською, при цьому не пояснивши як вони збираються розуміти угорців, поляків і татар, які теж захочуть говорити своєю мовою. Просто їм (російськомовним) навіть на думку не спаде прирівняти себе до якихось там татар. Бо всі мови рівні ,але російська рівніша за інші, як і завжди.

 

До міжособистіного спілкування тема мови взагалі не стосується, говоріть хоч на суахілі, це ваша особиста справа.

Link to comment
Share on other sites

Так что тебя волнует - мое неуважение к украинскому (когда? где?) или все же уважение к русскому. И если второе - то почему тут же ставишь знак равенства - уважаешь русский=не уважаешь украинский? С каких, простите, куев? 

 

А з тих простих куйов, що окупанти не асимілюються. 

Хе-хе, ще трошки і узкій ізиг стане міткою ворога. 

Війна іде. Війна з кацапом.

Aldar, вже стає дуже помітно, що етнічних росіян на фронті дуже мало. 

Їм не довіряють, це потенційні зрадники - Голос Крові. 

(не плутати з російськомовними українцями)

Події в Криму все розкрили.

Ота вся кацапота, що була в українській армії перекинулась до Путіна.

Русскіє за Україну воювати не будуть. 

За Україну будуть воювати розумні русскіє, а їх одиниці.

А ти кажеш...

Link to comment
Share on other sites

На создание темы меня вдохновило, собственно, чисто случайное событие - оказался в замкнутом пространстве на долгое время, и единственное что позволяло это время "убить" - был опус известного в узких кругах российского писателя Бушкова - очередной том его фантастической эпопеи о... ну конечно же, майоре ВДВ Свароге. И поскольку читать сие творение авторского гения можно только совершенно отключив моск от обдумывания содержания во избежание конгитивного диссонанса и прочих девиаций - думалось о другом. А поскольку читалась все же фантастика - думалось как раз о ней.

 

И вот потихоньку анализируя сей пласт литературы (а я себя почитаю за любителя и фантастики читаю много и разной) пришел к любопытным выводам. Начнем издалека. В конце 80-х - начале 90-х годов прошлого века рынок фантастики тогда еще огромного СССР захлестнула просто таки волна гаррисонов, шекли, ханлайнов и прочих азимовых. И не удивительно - ведь де-факто рынок был девственно пуст, а свято место пусто не бывает. А вслед за западными авторами - стали появляться отечественные. Заговорили о Лукьяненко, Перумове, Олдях, Дяченки, Звягинцеве... чуть осторонь стоял Валентинов, творчество которого не все вообще хотели называть фантастикой, придумав эдакое заковыристое слово "криптоистория".

 

Страна развалилась, Украина получила независимость - а авторы продолжали писать. И чем дальше - тем ярче, выпуклее, так сказать, стала видна РАЗНИЦА. Разница между авторами, идеями, идеологиями, ценностями, вопросами, которые подымают и на которые отвечают их книги. И как то так получилось, что фантасты поющие осанну государству, силе, личности, примату насилия как средства достижения цели - оказались в РФ. А те кто писал о совести, нравственности, выборе, цене решения, душе - оказались в Украине. Да, эти писатели русскоязычные, да, возможно даже русские (Ладыженский, Громов) - но они со своим происхождением, своим русским языком ВНЕ русского мира который строит нынешняя Россия. И не только вне. Все их творчество - это открытая борьба с этим самым миром, противостояние ему. Именно на их книгах выросло поколение вставшее на Майдане в казалось бы обреченном на поражение противостояние с молохом януковской камарильи. Именно эти мальчики и девочки, читавшие "Героя" и "Нопэрапон", "Мессию" и "Рубеж", верящие в добро, совесть и торжество справедливости взяли... и победили тогда, когда все предрекали поражение. Именно они сейчас в волонтерах, в окопах, на улицах, площадях, в своих квартирах каждый день борються с тем самым "русским миром по российски"...

 

К чему это я? К тому, что может пора нашим государственным мужам как то отреагировать на сложившуюся реальность? Может, правя украинский язык пора сделать маааленькое уточнение - разделить въевшееся "російській" на "російський" та "руський", щоб назавжди розділити ці по суті дуже різні терміни. І зробити це якомога швидше, щоб руські люди - громадяни й патріоти України раз за разом не чули про себе образливе для них "росіянин"? Чітко сказати що руські-громадяни Україні - то є невід'ємна частина народу України, її сини й дочки. Їх мова - руська мова - є мовою України разом з Українською. А всякій наволчі, що розкриває свою ротяку вякаючи про "ізик окупанта" заткнути ту ротяку раз і назавжди, заткнути разом з зубами запихавши в їх смердючу горляну те лайно, яке та наволоч лила и продовжує лити на тих, хто пліч опліч з україномовніми боровся, гинув та перемагав рятуючи НАШУ Україну. Може час зрозуміти, що написані російською... ні, РУСЬКОЮ мовою книги Валентинова та Олді, Дяченко та Васильєва, що вивели тисячі на майдани на боротьбу зі злом зробили для нашої держави набагато більше ніж найукраїномовніши орлиці, дрищі, юльки та швайки?

мінусувати не буду, бо поважаю інші точки зору, але дозволю не погодитись

Спеціалісти-філологи та історики думають інакше, ніж ТС. І серед російськомовних активістів було повно російськомовних українських націоналістів, які теж вважають інакше, ніж ТС...

Link to comment
Share on other sites

мінусувати не буду, бо поважаю інші точки зору

Як демократично!

А як бути з точкою зору Гітлера, Чикотила? 

Де межа толерантності!?

Змінено користувачем Бартка
Link to comment
Share on other sites

 Українці таки унікальна нація. Тільки з ними можна вести дискусію нащо їм потрібна рідна мова коли російською воно зрозуміліше і доступніше. Тут хіба братерська Білорусь врятує за рівнем іпанутості.

Змінено користувачем outsider
Link to comment
Share on other sites

 

 


Прашу прабачэння, выпадкова націснуў "мінус".   Шаноўнае спадарства, паспрабуйце глянуць збоку: "расейскае пытанне" УЖО разводзіць вас па розныя бакі. Вас, украінцаў. Больш таго, гэта агульная тэндэнцыя: дзе ўзнікае яно, "расейскае пытанне", там непазбежна йдзе раз'яднанне народаў. На маю думку, павінна быць адна дзяржаўная мова. Кропка. Хто хоча - хай сабе "спілкуецца" на якой жадае. Але надаваць ёй роўны статус з нацыянальнай мовай катэгарычна няможна. Будзе так, як з яйкамі зязюлі: страціце сваю мову і культуру канчаткова. І не заўважыце, як гэта адбылося.   Шчэ не так даўно тут была тэма накшталт "Не разумею я гэтых беларусаў". Сэнс такі, што як можна адцурацца ад сваёй мовы на карысць расейскай? А цяпер вы самі крочыце па нашых граблях.
Наша пазіцыя як ўкраінскіх нацыяналістаў заключаецца ў тым, што дзяржаўная мова ў Украіне павінен быць адзін, і ў тым што ў ідэале рускай мовы нам у Украіне зусім не трэба.
Тым не менш, у нас фактычна ёсць велізарная колькасць рускамоўных, якія на ўкраінскі не пяройдуць ні заўтра, ні паслязаўтра.
З гэтым штось трэба рабіць.
Я - досыць падступная асоба, думкі і метады ў мяне адпаведныя. Мой план заключаецца ў тым, што калі не можам выкараніць сілай, то трэба спачатку аслабіць.
Для гэтага, рускую мову ў Украіне варта перайменаваць у, напрыклад, донбасской дыялект украінскай мовы; стварыць у Кіеве інстытут такога дыялекту, напоўніць яго украинизмами ў ступені яшчэ большай, чым ён ужо наводнены на дадзены момант.
І гэта будзе першым крокам да кантролю.
Так што мы па сутнасці гаворым пра выбар паміж трыма стратэгіямі. Першая - пакінуць усё як ёсць, і чакаць, пакуль там "памрэ апошні савецкі пенсіянер". Гэта цяперашняя стратэгія, на мой погляд цалкам нікуды не вартыя. Другая - правесці жорсткую ўкраінізацыю; практыка паказвае што мы на гэта няздольныя нават маральна. Трэцяя - тое, што я прапаную.
Калі выбіраць паміж першай і трэцяй, то мой выбар - тры.
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

 Українці таки унікальна нація. Тільки з ними можна вести дискусію нащо їм потрібна рідна мова коли російською воно зрозуміліше і доступніше. Тут хіба братерська Білорусь врятує за рівнем іпанутості.

 

Я тебе пару раз плюсовал по языковому вопросу, но по уровню ебанутости ты, пожалуй, вне конкуренции.

Правда, есть тут еще один такой, всегда готовый судить огулом другие народы.

Змінено користувачем Soloviev
Link to comment
Share on other sites

 Українці таки унікальна нація.

Тільки з ними можна вести дискусію нащо їм потрібна

рідна мова коли російською воно зрозуміліше і доступніше.

Тут хіба братерська Білорусь врятує за рівнем іпанутості.

Така нація не існує. Померла. 

Вмерла мова - вмерла нація.

  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites

 

 


Бо було офіційно заявлено агресивним сусідом: Там де російська мова - там Росія. І крапка. Не встигнеш ввести російську - як завтра тебе візьмуть під захист "ввічливі чоловічки".

Я не собираюсь вводить русский.

 

 


Ідея креолізації України кацапами?

Ні, просто трохи більш хитродупий метод аніж лобова атака.

Link to comment
Share on other sites

И как к примеру я, которому колыбельные на русском пели и сказки про Перьмь рассказывали, который стоял на Майдане - со своим родным русским - против русского мира - в твои рамки умещаюсь? И что продуктивнее будет - рамки подрехтовать - или меня такого непонятного на тот свет - как ты уже предлагал? Ну нет человека - нет проблемы - да?

я бы на Вашем месте был снисходительнее и не втягивался в этот спор.  

просто есть категория людей, которая думает как бы сделать так, чтоб проблем у нас стало меньше, а есть категория, которая прется от того, что проблемы создает)  Нормальные они люди в большинстве своем эта вторая категория просто максимализма подросткового избыток имеют)  Поэтому будьте снисходительны

Змінено користувачем Veni-vidi
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Я тебе пару раз плюсовал по языковому вопросу, но по уровню ебанутости ты, пожалуй, вне конкуренции.

Правда, есть тут еще один такой, всегда готовый судить огулом другие народы.

 

Гм... я звичайно поважаю твої вражені почуття, але істина доржче. Мова білорусам в масі похуй.

Link to comment
Share on other sites

 

Першая - пакінуць усё як ёсць, і чакаць, пакуль там "памрэ апошні савецкі пенсіянер".

 

 

от же ж вчепився ти в "останнього пенсіонера" )) Сорока мав наувазі інше, ми не будемо мати спокою, поки не відійде покоління совкових військових пенсіонерів, яких не переробиш ніякою пропагандою. Вони завжди будуть за рашу і комуністів, хай симоненко хоч сам із золотим батоном ходить.

Link to comment
Share on other sites

 

 


от же ж вчепився ти в "останнього пенсіонера" )) Сорока мав наувазі інше, ми не будемо мати спокою, поки не відійде покоління совкових військових пенсіонерів, яких не переробиш ніякою пропагандою. Вони завжди будуть за рашу і комуністів, хай симоненко хоч сам із золотим батоном ходить.

Будь-яку категорію людей можна переробити пропагандою. Те, що ви в це не вірите - ваше суверенне право. :) 

Link to comment
Share on other sites

Будь-яку категорію людей можна переробити пропагандою. Те, що ви в це не вірите - ваше суверенне право. :)

 

можна - це питання часу. У випадку радянських пенсіонерів це займе більше часу ніж їм залишилось жити, от і все.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

ну а створювати щось всередині діаспори - їм ніхто не заважає, це їх конституційне право.

 

Ты б лучче с Ниной Матвиенко пообщалась. Она украиноязычная, да. Вата. Но, как я понял из твоих высказываний, хамских, как вышеприведенное, относительно твоих же сограждан,  вата тебя не коробит, лишь бы нипарюску.

 

Поздравляю, дорогая. Ты только что потеряла мое уважение.

Змінено користувачем Аквариус
  • Upvote 1
  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites

Гм... я звичайно поважаю твої вражені почуття, але істина доржче. Мова білорусам в масі похуй.

 

Праўда ў тым, што народ не з'яўляецца маналітнай масай. Заўжды ёсць тыя, хто "за", "супраць" і "усё роўна".

Звярні ўвагу, пра што гэта тэма.

Ідзе спрэчка аб наданні рускай мове роўнага статусу з украінскай.

Як бачым, ці не палове прысутных украінцаў як раз "пофиг", што ўкраінская мова можа загінуць. Можа, яны проста не ўсведамляюць гэтага?

Пры гэтым ты дазваляеш сабе называць беларусаў іпанутымі. У люстра паглядзі.

Link to comment
Share on other sites

 

 


можна - це питання часу. У випадку радянських пенсіонерів це займе більше часу ніж їм залишилось жити, от і все.

Зараз може й так, але я цей аргумент ще з 90х у "шляху перемоги" бачу.

Link to comment
Share on other sites

Праўда ў тым, што народ не з'яўляецца маналітнай масай. Заўжды ёсць тыя, хто "за", "супраць" і "усё роўна".

Звярні ўвагу, пра што гэта тэма.

Ідзе спрэчка аб наданні рускай мове роўнага статусу з украінскай.

Як бачым, ці не палове прысутных украінцаў як раз "пофиг", што ўкраінская мова можа загінуць. Можа, яны проста не ўсведамляюць гэтага?

Пры гэтым ты дазваляеш сабе называць беларусаў іпанутымі. У люстра паглядзі.

 

Взагалі-то я сказав що ми можем позмагатися у рівні іпанутості. І те що у вас є реальний шанс нас перемогти.

Link to comment
Share on other sites

 

 


Для гэтага, рускую мову ў Украіне варта перайменаваць у, напрыклад, донбасской дыялект украінскай мовы; стварыць у Кіеве інстытут такога дыялекту,

 

Ви цим створите реальну причину для сепаратизму, це власними руками створити етнос, якого наразі не існує, бо таки все починається з мови, як би тут не намагались довести протилежне. Тобто створити наукове підгруття для подальшого виокремлення населення Донбасу в  новий субетнос чи навіть етнос.

Цим, до речі кацапи гарно вміють користуватися, он  на Закарпатті заклали русинську міну, створивши  язичіє - абсолютно штучну, мертву мову ще в кінці 19ст., а ми зараз маємо русинів і їх бажання "слицца в абятьях с матушкой-Разеей".

  • Upvote 1
  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites


×
×
  • Створити...