★★ Потихоньку отчаливаем в правильном направлении

[Euro]

Вы меня извините, пожалуйста, но я как-то не вижу прямой связи между ремонтом дорог и инвестиционными рейтингами. Ну поклацайте на калькуляторе, расскажите как изменится стоимость обслуживания долгов. И что это изменение лично для вас значит. Спасибо.

Дивно. Бо в барижну економіку ніколи не прийдуть інвестиції, достатні для реального поліпшення інфраструктури. Скільки б ви не раділи нікчемним позитивам.

Щодо автошляхів, на загальнодержавні 170 000 км потрібно мінімум 10 млрд баксів щороку, якщо не дуже красти. А в нас бахваляться мільярдом, даютьдекларують 0,78, а в реалі ще й навідкатять відсотків 30 мінімум.

 

Тобто, йдеться не про приниження досягнень, а про викриття відвертої брехні влади замість впровадження реформ і життєво необхідного покращення.

Змінено 26 серпня, 2017 користувачем Euro

[dmp]

, понимаешь, да, куча народу делает бизнес на крови, куча уродов использует войну для оправдания грабежа своего народа, возможно и Порох в их числе. Но какое отношение это имеет к стартовой новости? 

[Elguider]

, понимаешь, да, куча народу делает бизнес на крови, куча уродов использует войну для оправдания грабежа своего народа, возможно и Порох в их числе. Но какое отношение это имеет к стартовой новости? 

 Я не зловтішаюсь ,  я  тут знизу  реально  перемог  НЕ БАЧУ . Рейтинг  то добре ,  але й  радіти до небес  нема особистої  мотивації .

[Elguider]

----

 

доречі  про автошляхи  .  Не так все й  погано ,  бо 2014  це була дупа . Хоч  ями  прибрали .

[Euro]

Осенью резко подорожают любимые продукты украинцев

25 августа 2017 г., 13:55

 

К резко подорожавшим свинине и говядине присоединилась и курица, но это еще не конец

 

За последние дни тушка курицы взлетела в цене сразу на 1,2 грн./кг, до 52, 95 грн./кг, а стоимость филе превысила 80 грн./кг.

 

«Еще несколько месяцев назад мясо птицы в Украине было самым дешевым среди стран Восточной Европы. Но, как показывает наше последнее исследование, сейчас мы едва ли не на первых местах по цене по всем видам курятины — от тушки до крылышек», отметил глава Ассоциации поставщиков розничных сетей Алексей Дорошенко.

Если рост цен на говядину и свинину эксперты списывают на сокращение поголовья крупного рогатого скота и массовый мор животных из-за АЧС, то в случае с птицей этим аргументом не прикроешься.

«По состоянию на начало августа поголовье птицы в Украине, наоборот, выросло, хотя и незначительно — на 1% (до 237,3 млн голов). Для сравнения: стадо КРС за это же время уменьшилось на 1%, а свиней — на целых 8,3%», — отмечает заместитель главы Украинской аграрной партии Денис Марчук.

Сами птицеводы поясняют ценовую гонку повышением себестоимости производства курятины. Рост минимальной зарплаты, повышение тарифов на энергоносители и подорожание кормов, якобы, не оставили птицефабрикам выбора.

Впрочем, Алексей Дорошенко считает этот аргумент сомнительным.

Его слова подтверждают данные Лондонской фондовой биржи, согласно которым, «Мироновский хлебопродукт», который является крупнейшим производителем курятины в нашей стране, за первое полугодие этого года увеличила чистую прибыль на 89%, до $210 млн. Выручка компании за это же время выросла на 24%, до $600 млн.

Дорошенко в открытую говорит о том, что цены на курятину завышают монополисты.

«Только почему-то АМКУ этого не видит. Возможно, года через два предоставит обществу свои выводы о сговоре в этой отрасли, а может и не найдет в рекордных ценниках никакого криминала», — заявил эксперт.

По его словам, государство само развязало руки крупным производителям, отменив в прошлом году контроль за социально значимыми товарами, в том числе, и мясом. Напомним: в 2016г Кабмин решил не мониторить цены на еду сначала в качестве эксперимента, рассчитывая, что «рынок сам все расставит на свои места», а затем и на постоянной основе.

Денис Марчук также считает, что птицеводы повышают цены не в последнюю очередь за счет высокого спроса на свою продукцию.

Курятина остается самым дешевым видом мяса. Найти свинину или говядину до 100 грн./кг проблематично, а птицы за эти деньги даже сейчас, после подорожания, можно купить почти 2 кг.

А так как благосостояние большинства украинцев не растет, многие в качестве животных белков могут позволить себе исключительно курятину.

Кроме того, динамично растет экспорт мяса птицы. За первое полугодие этого года Украина поставила на внешние рынки 147,7 тыс.т, что на 42% больше, чем за аналогичный период 2016г. Учитывая, что общее производство мяса птицы за полгода составило около 590 тыс. т,  получается, что иностранным покупателям досталось четверть всей нашей курятины. А так как в этом году Украина договорилась с ЕС о возобновлении поставок курятины (их приостанавливали из-за птичьего гриппа), по итогам сезона цифры будут еще более впечатляющими.

Глава Союза птицеводов Украины Сергей Карпенко уже предупредил, что в сентябре возможно очередное подорожание мяса птицы и яиц.

Денис Марчук считает, что курятина подорожает еще на 5-10%. Такие же цифры называет и Дорошенко. Причем, по его словам, продавцы будут переписывать ценники не только на курятину, но и на другие виды мяса.

Если прогнозы экспертов оправдаются, то за килограмм говядины придется выложить до 150 грн., а за свинину — 110-130 грн./кг. Да и стоимость «доступной» курятины, в частности, филе, вплотную приблизится к 100 грн./кг.

 

Напомним, за последний год в стране уменьшилось количество потребляемого мяса.

Отметим, цены на хлеб до конца года могут вырасти на 10%. Также эксперты говорят о возможном спекулятивном росте цен на гречку.

 

 

[Olegik]

Как сообщает Урядовий портал, президент Корпорации частных зарубежных инвестиций Рей Вошберн (OPIC) заявил о намерении инвестировать в постройку объектов ветроэнергетики в южных областях Украины, в частности, в Запорожской области, около $400 млн. К сожалению, глава OPIC не уточнил на какие сроки рассчитаны эти инвестиции.

 

Инвестиции в развитие сегмента ветроэнергетики стали одной из тем, касающихся будущего энергетики Украины, обсуждаемых в рамках недавней встречи Вошберна с премьер-министром Владимиром Гройсманом.

 

В рамках первого визита в Украину новоиспеченный глава OPIC, вступивший в должность только в прошлом месяце, обозначил направления и проекты, которые наиболее интересны американскому фонду. Помимо упомянутой ветроэнергетики это также развитие малого и среднего предпринимательства, сотрудничество с государственным энергохолдингом «Энергоатом», модернизация подвижного состава государственного оператора железнодорожных перевозок «Укрзалізниця».

...

еще немного тут http://itc.ua/news/ssha-investiruyut-v-ukrainskuyu-vetroenergetiku-okolo-400-mln/

[Аквариус]

 

[mick]

"Укрпошта" подала заявку на отримання ліцензії на постачання природного газу в Україну.

 

Рішення про видачу ліцензії буде розглянуто на засіданні Національної комісії, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) 7 вересня 2017 року, передає '' Інтерфакс-Україна''. 

При цьому на сайті "Укрпошти" вже створено відповідний розділ (http://ukrposhta.ua/postachannya-gazu).

 

http://www.epravda.com.ua/news/2017/09/3/628618/

[Марта]

бандеролями будуть постачати?

[Euro]

Розпочалася практична підготовка до підвищення пенсій деяким пенсам. В рамках процесу усі пенси й непенси мають трохи скинутися. За перший тиждень приблизно по гривні з бакса.

http://picua.org/img/2017-09/07/1d8wlq1bsavnc85js8vrfxmo0.png

[Аквариус]

Y1 "Дельфін" від ДП "Одеський авіаційний завод"

 

[Citizen UA]

Картина маслом

 

В.Лановий

 

АГОНІЯ СИСТЕМИ

Україна виходить із олігархічного задзеркалля

Тенденції та обставини показують вкрай негативні перспективи для нашої країнив рамках сьогоднішнього олігархічного ладу. Руйнується економіка, втрачається її конкурентоспроможність в світі, знищуються інститути держави, відбувається депопуляція населення та посилюється злиденність серед людей. І багато підстав вважати, що це робиться не випадково.

 

Україна - на дні і не може відштовхнутися від нього, як сподівалася ще недавно частина вітчизняних економістів. Навпаки, у першому півріччі 2017-го продовжилося падіння обсягів виробництва у промисловості та сільському господарстві. Тобто зростає не власне національне виробництво, а ввіз товарів з-за кордону, який збільшився за півріччя майже на третину. Урядові статистики говорять про зростання капітального будівництва, але сьогодні не купуються і пустують 3 з 4 побудованих у містах квартир. Натомість шалених обертів набирає інфляція цін: за 6 місяців споживчі ціни на овочі та фрукти стрибнули на 40%, оптові ціни на паливно-енергетичні матеріали - більш ніж на 60, тарифи на послуги з опалення житла - на 80%. Розвалена фінансова система, проценти за кредити зашкалюють та й позичок просто немає. Банківська система розграбована і банкам ніхто не довіряє. Уряд не тільки дозволяє казнокрадам ховатися за кордоном, а й перекладає на пересічних громадян (через сплату податків) фінансові зобов'язання олігархів-клептоманів, як це має місце з Приват-банком та ще з десятками інших кредитних установ. І на цьому фоні прем'єр і міністри зухвало повідомляють про ріст ефемерного ВВП, зарплати, особливо у чиновників, правоохоронців, державних топ-менеджерів, та про збільшення доходів бюджету. Народ у злиденному стані, а у чиновників все в ажурі.

 

Даремно очікувати товчка від дна, коли владі це байдуже. Таке враження, що усіх, хто приходить до влади, цікавить, на жаль, лише одне питання: як і на чому можна «зробити» гроші. Поголовна епідемія клептоманії. Усі шукають способи обкрадання бюджету, навіть у мінюсті діють, обходячи закони (самі собі встановили плату за державні виконавчі послуги і призначають премії у мільйони гривень від отриманних таким чином сум бюджетних доходів, що є прямим кримінальним правопорушенням), а Національне агенство із запобігання корупції виплачує своїм керівникам стотисячні премії із економії фонду зарплати цього агенства, цим самим привласнюючи відповідні суми державного бюджету, що також є порушенням закону. Олігархи, які формують органи влади і проштовхують кадри на посади, тільки таких спритних ділків і шукають. І ще, за вимогами олігархів, кандидати на високі посади повинні мати, вибачте за грубість, язик без кісток, а також повинні грати роль патріотів, що потрібно для переконливості їх брехні з телеекранів.

 

Саме становленням олігархічного ладу ми маємо завдячувати розростанню корупції у владі - виник клас, який загарбує незаконні прибутки, а тому має фонди для виплати чиновникам хабарів. Корупція - невід'ємна функція олігархономіки, а тому шлях її здолання пролягає через поле битви з олігархатом: тільки знешкодивши його, знищимо корупційні метастази.

 

Олігархономіку ми успадкували від епохи Кучми-Ющенка-Януковича, проте у сьогоднішньому політичному циклі домінуючий олігархічний устрій видозмінюється. Його найголовнішою особливістю стала концентрація влади не у всього олігархічного класу або тієї його частини, яка співпрацює з владою, а практично у одного олігарха. Ми отримали:

 

а) поєднання в одній особі головного бюрократа, верховного головнокомандувача підчас війни, олігарха, латифундиста. Таке враження, що він намагається експлуатувати і наживатися на усьому, що тільки є у національному господарстві. Може хтось захоче оскаржити таке твердження: наприклад, вказуючи на те, що Порошенко - не найбагатший з українських фінансових магнатів, що голова бюрократично-корупційної системи може бути незаплямованим, а на селі продукція росте сама собою. Але сила окремого олігарха оцінюється не сумою його власних активів, а силою приватного впливу на владу. І кращої позиції для цього, ніж президент країни, не існує. Окрім того, відомо, що правові докази щодо порушень у верховній владі - неможливі, поки персоналії на посадах не зміняться.

 

Що особливо прикро, у воєнну годину перша особа держави використовує своє верховне положення у бізнесі на війні, а у нашій державі ніхто з урядових органів не має права контролювати і перевіряти доходи від продажу військових і матеріально-технічних засобів для оборонних потреб. Поки що відомо тільки, що найкращі українські танки («Оплот») поставляються не на фронт, де працюють машини 60-х років минулого століття, а за кордон, бо отримання доларів для фінансово-олігархічного керівництва важливіше ніж збереження життя наших воїнів.

 

б) Спираючись на широку фінансову базу, чинний Президент, як мені видається, намагається побудувати систему владного абсолютизму з авторитарним управлінням державою, контролем за усіма гілками влади, усуненням з державної політики будь-яких здравих, але непотрібних йому, як олігарху, рішень. Це потрібно для довготривалого, бажано, пожиттєвого президентства, що гарантує йому правову недоторканність. Інший, традиційний варіант ухилення вищих чиновників від відповідальності - еміграція і переховування в іншій країні - є більш ризикованим, проте також можливим. До того ж продовження царювання в Україні дає можливості щоденного непомірного збагачення, а ідеал самозбагачення у нашого гаранта є також абсолютним. Як стає відомо (за показами, наприклад, депутата-олігарха Онищенка), він буквально вимагає від інших багатіїв частки прибутків їхнього бізнесу. Тобто відбувається процес як монополізації і авторизації влади, так і монополізації першою особою держави прибутків економіки. Не випадково його дії відзначаються особливою нахабністю, своєкорисністю і нанесенням величезних втрат і країні, і кожному нашому громадянину.

 

 

Як бачимо, сьогоднішня стадія олігархономіки суттєво відрізняється від попередніх - за президентства Ющенка і Януковича, - коли владна політична група мала своїх олігархів і усувала від урядових преференцій та розподілу національних багатств бізнес-партнерів опозиційної політичної сили. Тому раніше існувало протистояння й боротьба між олігархічними кланами при владі та їх фінансовими суперниками «в опозиції». Саме такі протистояння і боротьба за державне «корито» живило, як я бачу, матеріальними засобами Майдани у 2004 і 2013-2014 роках (зараз нам стало відомо про роль «опозиційних» олігархів у підготовці двох революцій).

 

Сьогодні ж головнокомандувач і олігарх не залишає можливостей ні опозиційним, ні наближеним до влади фінансовим верховодам. Так, він «віджав» бізнес чи гроші не тільки у регіоналів Ахметова, Фірташа, Григоришина, а й у «продемократичних» Коломойського, Жеваго, Мартиненка, Онищенка та інших. (Виключення складає група підконтрольних президенту бізнесменів, що сидять у фракції БПП чи в уряді і претендують на вакансії олігархів, але фактично вони виконують роль лише виконавців у загальнонаціональному холдингу верховного ділка). Він наносить удари усім - і своїм, і чужим (хоча ПОП, як відомо, добре себе почував за будь-якої владно-олігархічної групи - і соціал-демократичної (о), і нашоукраїнської, і регіональної, але «вдячністю» він не відрізняється).

 

Для нього дійсно немає недоторканих, але роблячи замах на майно й фінанси інших олігархів, він не має на меті знищити цей паразитуючий клас, як намагаються запевнити нас адепти чинної влади, і перетворити чужі олігархічні володіння у підприємницькі, конкуруючі на ринку бізнесові структури. Гарант націлений на вилучення багатств у попередніх власників і обернення їх на свою користь, тобто він націлений на укріплення свого особистого фінансового панування. При цьому, як можна побачити, він також не має намірів володіти й управляти новими виробничими об'єктами. Його цікавить лише грошове збагачення, а тому більшість захоплених активів виставляється на продаж з непередбаченими наслідками щодо їх подальшої долі. Особливо страждає банківський сектор разом із своїми господарськими кредиторами і боржниками, бо свавілля Нацбанку у цьому секторі немає меж. Найбільш яскравим прикладом є той же Приват-банк, який «націоналізований», як тепер відомо, за рахунок держбюджету, а метою є його перепродаж, з непрозорим поділом баришів.

 

Президент-олігарх в ідеалі бачить країну своєю власною імперією, а економіку - власною корпорацією, що робить нашу державну конструкцію схожою на планову централізовану систему з її злиднями і безправ'ям, в якій Україна перебувала більше 70 років. Такі плани - це глубокий паталогічний маразм, особливо з урахуванням міжнародних розкладів, а також того, що подібні дії прискорюють загнивання економіки. Але їх ініціатор сам себе не може зупинити.Він руйнує олігархічний лад, не усвідомлюючи цього.

 

Що характерно, ця поведінка сьогоднішнього українського керманича не унікальна. Будь-який олігарх, як соціальний тип, на вищій державній посаді діяв би точно так же.

Ще треба додати: задля продовження свого панування чинний президент України готовий догоджати усім, хто вирішує долю України - і Путіну, і Трампу. Якщо на вимогу першого з них треба віддати частину країни Росії та її кримінальним авторитетам у Криму та Донбасі, немає проблем. Головне - зберегти свої олігархічні володіння і свій президентський трон. Якщо Путін вимагатиме арешту Саакашвілі, то це буде зроблено. Якщо накаже не торкатися Ахметова, то Порошенко без слів «візьме під козирьок».

 

Зараз складається картина, що кремлівський фюрер захищатиме бандитські режими у Криму і Донбасі до останнього, не допускаючи реального повернення контролю Києва над цими регіонами. Фактично Ахметов доб'ється своєї мети: вивести південно-східну вотчину з-під українського підпорядкування і надати їй оскремий статус. Що тут скажешь: глибоке співчуття нашим людям, які будуть мешкати на цих територіях…

 

Можемо спрогнозувати, що у кінцевому підсумку царювання Петра Порошенка наш народ отримає і розвалену авторитарно-олігархічним управлінням державу, і скорочення людської чисельності, і втрату наших споконвічних земель.

 

Ось деякі висновки, які випливають з особливої олігархічної політики чинного Президента України:

 

1) відбувається широка декапіталізація або повна ліквідація економічних об'єктів, які вилучаються у попередніх власників (і не тільки у олігархів) для корупційного перепродажу, що руйнує потенціал господарських систем і всієї економіки; з цих причин кризовий стан останньої ще далі поглиблюватиметься і зпричинятиме подальші глибокі соціальні руйнування;

 

2) перебування олігарха на вищій державній посаді, з якої він управляє діяльністю усієї правоохоронної, безпекової, оборонної, фінансово-контролюючої і фінансово-регулюючої систем, створює непереборні перешкоди на шляху викорінення всеохоплюючої корупції в органах влади та й взагалі блокує хоч якісь антикорупційні ініціативи; боротьба з корупцією підміняється переслідуванням непокірних політиків, бізнесменів і журналістів; не можуть дати необхідного ефекту й інфільтровані країнами Заходу спеціальні антикорупційні органи, бо при суцільній клептоманії у самих правоохоронних органах їх потуг явно замало;

 

3) йде перерозподіл фінансових ресурсів олігархічних кланів на користь групи президента (при загальному ослабленні стану олігархічних холдингів), який сподівається підчас виборчої компанії забити добутими грошима усі телеканали і усі виборчі округи та ділянки, і у той же час гарант має намір усунути з політичного поля інших фінансових гравців, аби упередити значне фінансування його конкурентів і не допустити приходу на престол інших персонажів;

 

4) посилення авторитаризму Президента з метою царювання назавжди ставить його в один ряд з авторитарними пожиттєвими диктаторами азіатського типу - Путіним, Лукашенком, Алієвим, Назарбаєвим, Карімовим, Ніязовим та іншими; він почав використовувати ті ж методи подавлення громадянських прав і свобод, які застосовують його авторитарні колеги: закриття альтернативних телеканалів, привласнення мас-медіа, відкриття кримінальних справ на політичних конкурентів та їх екстрадиція (або заборона в'їзду), неформальне підпорядкування собі судових установ з метою розправ над опонентами, заборона мітингів, арешт мітингуючих і громадянських активістів, нелегальне залучення штурмових загонів (так званих тітушок) для силового подавлення мітингів і зборів, усунення від виборів опозиційних партій тощо; це відкидає Україну у темряву тоталітарного ладу, який українці терпіти не будуть;

 

5) внутрішньо- і міжкланова боротьба у середовищі олігархату, де перша особа намагається збагатитися за чужий рахунок, в умовах загальної деградації олігархономіки, як об'єктивного і невідворотнього явища, приводить до послаблення цієї кримінальної управлінської системи; відносно сильним залишається лише її голова, який, як я бачу, стане практично «останнім із могікан» - ми поборимо олігархат, який до того ж поїдає сам себе; на жаль, поки що ахметови не розуміють чи не хочуть розуміти, що усі їх фокуси, як ціни «Роттердам+» та інші, приводять лише до розвалу і декапіталізації їх бізнесу, а за ним - і до розвалу усієї економіки. Їх бізнес-імперії - впадуть. Головне, щоб під уламками не були поховані наш народ і держава;

 

6) проте є вірогідність продовження царювання чинного гаранта на другий термін, що буде катастрофою для країни і народу, хоча така вірогідність дуже низька; скоріше Порошенко і К' не втримають ситуацію - або вони будуть зкинуті достроково (проте наші західні партнери не в захопленні від такого варіанту), або повністю програють наступні вибори; на жаль, за 2 роки, що залишилися до виборів, знищення нації буде величезним: війна на сході, розгортання безробіття, прискорення еміграції, ліквідація медичної допомоги для більшості громадян, зменшення пенсій та соціальної допомоги вразливим групам людей та інші наслідки олігархономіки зроблять свою згубну справу;

 

7) очевидно, не відбудеться повернення до олігархічної республіки, коли боротьба за владу обмежується конкуренцією між партійно-олігархічними кланами; час олігархів закінчився: з однієї сторонни, буде продовжуватися загнивання української економіки і держави і катастрофа, про яку згадувалося на початку статті, буде неминучою; з іншої сторони, люди зрозуміли, що за Порошенка та інших фінансових магнатів голосувати не можна.

 

Ще один урок: не можна обирати президентом не тільки олігарха, а й ставленика-маріонетку олігархів, якими були Ющенко і Янукович.

 

Ми не маємо права просто це констатувати і чекати занепаду паразитичного ладу. Боротися з олігархономікою і її апендицитом - корупцією - треба постійно і тотально, аби усунути їх. Про це трохи далі. А до того подивимось, як діє ця злоякісна пухлина.

 

(продовження буде)

 

Змінено 24 вересня, 2017 користувачем Citizen UA

[shurken]

Тоже мне открытие. Ляксеич не темная лошадка, с 96ого года в политике. 

[Citizen UA]

Продолжение предыдущей статьи http://uapolitics.com/topic/34243-potikhonku-otchalivaem-v-pravilnom-napravleni/?p=974841

 

В.Лановий

ДІАГНОЗ ВЛАДИ: МАНІАКАЛЬНЕ САМОЗБАГАЧЕННЯ ТА ЗГВАЛТУВАННЯ НАРОДУ

Існують прогнози міжнародних організацій на десятиліття, які передрікають обезлюднення сучасної територіїї України і зруйнування інститутів нашої держави. Можно згадати доповіді ООН, ЦРУ США, американських, польських та інших аналітичних центрів, які вказують на стійкі тренди депопуляції населення і зниження рівня життя українців через негативні економічні, соціальні і демографічні процеси останніх років. Причому їх походження - ендогенне, тобто вони породжені у більшості самою нашою державою та суспільством (хоча багато допомагала в цьому Москва). Тому те, що відбувається, є, на жаль, самознищенням країни.

 

Головними складовими депопуляції нашої країни, що відбувається, треба назвати: ріст еміграції, ранню смертність, зниження народжуваності та втрата суверенних територій. Варто зазначити, що усі названі фактори, окрім останнього, породжені чинниками економічного походження (правда, на зниження народжуваності впливають також неекономічні фактори). Скорочується число робочих місць, розчавлюється вільне підприємництво, бідність, яка не дозволяє народжувати дітей, будувати власне житло, повноцінно харчуватися, лікуватися, оздоровлюватися.

 

Зниження ж рівня життя людей є, зрозуміло, також наслідком абсурдної економічної політики, яка є продуктом домінуючого в нашій країні ладу, заряженного, як відомо, на маніакальне самозбагачення товстосумів. Отже, я не зроблю відкриття, якщо скажу, що депопуляція і падіння рівня життя є, у значній ступені, результатами сьогоднішнього управління країною. Варто зауважити, система корупційно-олігархічного управління є достатньо цілісною - особливої «довершенності» вона досягла за останні 3,5 роки, - охоплюючою усі сторони нашого життя, руйнуючою життя у всіх його складових, фактично гвалтуючою народ і ми це знаємо. Знаємо, що цю систему треба ліквідувати.

 

В чому ж її особливості? Для розгляду цієї системи скористаємося графічною моделлю, яка, на мій погляд, відображає взаємодію основних структурно-інституційних елементів економічної системи сучасного ринкового типу. Анализ полягатиме у накладанні української корупційно-олігархічної моделі на економічну систему ринкового типу.

Графічно така модель, як можна побачити, має вигляд рівностороннього перехрещеного діагоналями чотирикутника, де сторони і діагоналі показують зв'язки між основними елементами: державною владою - бізнесом - ринковою системою - соціальним захистом і соціальним розвитком (рис.1).

У цій моделі структурні елементи рівновіддалені один від одного, тому

модель рівностороння, представляє собою врівноважену фігуру, а економіка, як відомо, є

системою балансів і рівноваг.

 

Хрест, який проводять діагоналі моделі, складається з

вісей, навколо яких здійснюється загальний економічний оборот і які забезпечують

загальну рівновагу:

 

по горизонталі - вісь Бізнес - Ринкова система;

 

по вертикалі вісь - Державна влада - Соціальний захист і Соціальний розвиток.

 

В цих парах елементи не можуть існувати один без другого. Так, бізнес не може функціонувати без ринкової системи - вона дає бізнесу сигнали для активності, інвестицій і розвитку, а ринкова система не може без бізнесу (капіталу), який створює пропозиції товарів і послуг і породжує нові ринки та закриває старі. Державна ж влада (у другій парі) неможлива без соціуму та й існує задля соціуму. Останній потребує державної організації і держава є інструментом розвитку суспільства. Це - в ідеалі.У нас - по-іншому.

 

 

Ступінь ефективності функціонування моделі залежить, як відомо, від характеру і логіки зв'язків між її елементами. Таких зв'язків, які представлені лініями на рисунку, 6. У сучасних ринково-конкурентних соціально орієнтованих економіках системні зв'язки полягають у:

 

державному правовому та регулятивному контролі за бізнесом, захисті прав власності і господарювання суб'єктів економіки (1 лінія);

побудові владою дійсної ринкової системи, непрямому державному регулюванні ринкових процесів та підтримці конкуренції на ринках (2 лінія);

 

- соціальному захисті вразливих верств населення, стимулюванні соціального розвитку,

підвищенні рівня життя людей (3 лінія);

 

підпорядкуванні ринковій системі бізнесу, останній отримує сигнали з ринків і приймає

 

рішення щодо розвитку виробництва і запровадження інновацій (4 лінія);

 

соціальних зобов'язаннях бізнесу щодо допомоги немічним, соціального страхування

 

співробітників і підтримки соціального розвитку суспільства (5 лінія);

 

забезпеченні громадян усіма необхідними продуктами, одягом, житлом, послугами,

 

іншими цінностями у широкому асортименті, за обґрунтованими цінами та

 

належної якості (6 лінія).

 

Однак, олігархономіка спотворює таку модель і не дозволяє виконувати її об'єктивні функції (див. рис.1). Встановимо, що відбувається в ринковій економічній системі при захопленні влади і прав власності на основні господарські об'єкти олігархатом в сьогоднішній Україні.

 

Розглянемо кожну лінію зв'язків в моделі окремо.

 

1) Зв'язки по лінії: Державна влада - Бізнес. На жаль, держава за вказівками олігархічного керівництва закриває очі на такі ганебні явища, як:

 

а) рейдерство (незаконне захоплення олігархами і корупціонерами чужого бізнесу, активів, майна, що знаходяться у заставі під кредити рефінансування, інвестицій тощо) і створення кримінальних штурмових і бандитських загонів для нападок на опонентів, добровольців, громадських активістів, для політичних і майнових розборок;

 

б) масове руйнування об'єктів підприємництва, захоплення чужих земельних ділянок, вилучення з банків депозитів підприємців, злодійські оборудки з конвертації безготівкових засобів, неповернення з-за кордону валютної виручки, уникнення оподаткування за офшорними схемами;

 

в) створення за допомогою влади гіпервеликих олігархічних латифундистських корпорацій шляхом примусу селян-дрібних землевласників до здачі земель в оренду за принизливо малу плату;

 

г) застосування кримінально-тіньових схем приватизації державних підприємств, крадіжки державного майна, фіктивні банкрутства та фіктивні націоналізації підприємств і банків;

 

Методи приватизації продовжують сприяти укріпленню імперій олігархів, оскільки нові

об'єкти передаються фактично без конкурсу, за кулуарними домовленостями,

продаються в одні руки великими пакетами акцій (90% і більше), без допуску до

приватизації громадян; олігархи, поки при владі Порошенко, поспішають привласнити

найбільш високотехнологічні державні корпорації: Турбоатом, Хартрон, Одеський

припортовий, а може й Южмаш, Антонов, як приховано приватизували Мотор-Січ

(тепер, не виключено, останнім заволоділи китайці і росіяни).

 

д) корупцію при отриманні суб'єктами економіки бюджетних коштів (невже є сумніви щодо саме такого виділення високоприбутковому холдінгу олігарха Костюка 40 % усієї суми дотацій, передбаченої для мільйонів селян), встановленні завищених тарифів і цін на споживчі товари і послуги, нецільового використання державних коштів та їх привласнення чиновниками й керівниками державних підприємств;

 

е) несправедливу систему оподаткування прибутків громадян, яка використовує ставку 18 %, порівняно з оподаткуванням дивідентів власників корпорацій (5 %);

 

є) застосування обмежувально-дозвільних, реєстраційних, податково-митних, ліцензійних процедур, якими притискають дрібне і середнє підприємництво і заохочують хабарництво у адміністративно-регуляторних органах влади;

 

ж) ухилення від виконання податкових зобов'язань (для імітації боротьби за такі порушення заарештовані голова ДПС Насиров і ще десятки керівників податкової інспекції, проте немає жодного випадку їх покарання) та від повернення банківських боргів Нацбанку України;

 

з) уникнення заборгованостей олігархів перед вкладниками банків та кредиторами (постачальниками) через перевід (уступка, списання) цих заборгованостей у зобов'язання держави або закриття банків без виконання зобов'язань перед вкладниками; наслідком є експоненційне зростання державного боргу, обслуговування якого вже у цьому році потребує щорічних витрат бюджету у біля 100 млрд.грн. із реальною загрозою дефолту по внутрішніх та зовнішніх зобов'язаннях у найближчі роки; .

 

Спроби антикорупційних слідчих і прокурорів відкрити провадження проти системної корупції залишаються марними, зокрема, через, по-перше, антагонізм їх діям з боку усієї правоохоронної і судочинної систем, в тому числі з причини тотального хабарництва у поліції, прокуратурі та судах; по-друге, відсутність у владі зовнішньо- і внутрішньо-відомчих ревізійних і аудиторських органів, через що антикорупціонери вступають у справу лише після письмових заяв до них громадян, що є вкрай малим джерелом інформації для слідства; по-третє, певну економіко-правову некваліфікованість (або недостатню силу волі) працівників НАБУ і САП, які, наприклад, не змогли притягти до відповідальності очільників НКРЄКП, як таких, що навмисно і по замовленню олігархів завищили тарифи на вугілля та електроенергію по формулі Ротердам+, в той час як на самому ділі має місце організоване злочинне угрупування за участю членів Комісії та енергетиків, які діяли у власних інтересах, в тому числі встановлюючи собі мільйонні зарплати.

 

2) Державна влада - Ринкова система. І тут влада діє контрпродуктивно:

 

а) у ручному режимі встановлює параметри і умови здійснення операцій на ринках (прикладом може бути порядок централізованого встановлення цін і тарифів, або виходячи з цін на зовнішніх ринках, або виходячи із собівартості продукції - що суперечить закону України про ціноутворення - на ринках вугілля, газу, енергетики, транспорту, зв'язку, послуг житлово-комунального господарства та інших);

 

б) підтримує процеси монополізації ринків (хоча економіка у більшості галузей залишається після СРСР високомонополізованою, демонополізація в галузях ще не починалася), сприяє форсованій концентрації капіталу (як наприклад, розбудова крупних агрохолдингів за допомогою державних інвестицій, дотацій, кредитів, податкових пільг), утворює державні і приватн монополії шляхом об'єднання раніше самостійних підприємств, як створені Нафтогаз України, Укроборонпром, Укравтодор, Укрзалізниця, Укртелеком, Укрмед, Укрспирт та інші;

 

в) не помічає зловживання монополістів-виробників товарів і послуг (встановлення непомірно високих цін і тарифів, завищення обсягів послуг, відносно реально наданих - перш за все через блокування процесу встановлення лічильників і неможливості контролювати постачальників, викривлення інформації про товари і послуги тощо); всіляко заохочує їх до зловживань, як наприклад, спроба встановлення Національною Комісією (НКРЄКП) додаткової абонентної плати для споживачів електроенергії тощо;

 

г) встановлює норми, які обмежують незалежним підприємцям доступ до ринків, транспортних і енергетичних мереж, ліцензованих видів бізнесу, що штовхає до корупційних оборудок;

 

д) обмежує доступ селян-одноосібників-власників земельних ділянок до створення і функціонування сімейних та інших фермерських господарств шляхом недопущення їх до фінансових ресурсів і юридичних прав;

 

є) встановлює нерівні умови господарювання для різних підприємств і банків, наприклад, при розподілі між ними чи між різними галузями потоків бюджетного фінансування (багатомільярдні субсидії на оплату послуг ЖКГ надходять у нафто-газовий, вугільний і енергетичний сектори), при докапіталізації державних банків та інших;

 

ж) робити державну протекцію корпораціям олігархів шляхом встановлення пільгових режимів повернення сплаченого ПДВ, заниженням їх податкових зобов'язань, встановленням надзвичайних митних платежів (як наприклад, при ввозі в Україну автомобілів, що робить їх неконкурентоспроможними порівняно з російськими і корейськими автомобілями внутрішньої зборки на заводах олігархів) тощо.

 

Як можна побачити, діючи в інтересах олігархів, держава подавляє конкуренцію, не виконує антимонопольних функцій, створює незаконні переваги і протекцію олігархічним і державним постачальникам, фактично блокує становлення ринкової системи.

 

3) Державна влада - Соціальний захист і Соціальний розвиток. Цейсистемний

напрямок державного управління виглядає для нашої влади зайвим і другорядним. Вона намагається:

 

а) якомога більше грошей витягти з бюджету та інших фінансових джерел держави на потреби свої і своїх компаній; так, за три останні роки (2014-2016) соціальні витрати бюджету, за винятком фінансування сфери житлово-комунальних послуг (разом із субсидіями), зросли на 28,6%, в той час як увесь бюджет збільшився на 65%, а видатки на утримання внутрішніх військ і нацгвардії, які охороняють саму владу, зросли за ці роки майже у 4,4 рази (з 16,3 до 71,7 млрд.грн.);

 

б) знижувати бюджетні видатки при народженні і на виховання дітей - за 10 років сума виплат на одну народжену дитину впала з приблизно 8 тис. до 1.8 тис.дол. ( до того ж, гроші надаються з відстрочкою, ставки виплат за другого, третього та наступних дітей знижені до рівня першої дитини);

 

в) максимізувати ставку ПДВ (яка складає в Україні 20%) на усі товари і послуги соціального, побутового і культурного змісту, в той час як в європейських країнах такі товари і послуги оподатковуються за нульовою чи пониженою ставкою (як правило, до 6%);

 

г) зменшувати реальні доходи пенсіонерів ніби-то для подолання дефіциту пенсійного фонду - так за три роки після 2013 року реальний рівень доходів престарілих людей впав більше ніж у 3 рази і тепер цей рівень складає лише 20 % від середньої зарплати працюючих українців (раніше співвідношення пенсій і зарплат було на рівні 39-40 %);

 

д) постійно скорочувати реальне фінансування охорони здоров'я, науки і освіти (за 3 останні роки воно скоротилося у більш ніж у 2 рази) і провокувати у соціальних сітях ідеї скасування державного фінансування вищої освіти (комусь конче потрібно понизити освітній рівень нації), а у парламенті проштовхувати законопроект, який передбачає перехід на фактично повну платну медицину;

 

е) мінімізувати фінансування національного телебачення, кіноматографу і книговидавництва; уникати зобов'язань з фінансування безкоштовного інтернету;

 

Олігархи і їх прислуга при владі забрали гроші пенсіонерів, інвалідів, хворих, чорнобильців,

дітей і одиноких матерів, школярів, студентів, діячів соціальної сфери для поповнення

своїх банківських і офшорних рахунків та розгортання внутрішніх збройних формувань

(поліції, нацгвардії, особистої охорони, бандформувань) для своєї оборони проти

власного народу.

 

є) практично звести нанівець державне фінансування будівництва житла (так, як в останні роки було нуліфіковане бюджетне фінансування фонду молодіжного житлового будівництва та державного іпотечного фонду).

І цей список можна продовжити.

 

Діючи таким чином, чинна влада демонструє, що одним з головних її пріоритетів є зменшення суспільних витрат на соціальні потреби української громади, що веде до зниження освітнього, культурного й інтелектуального рівня і депопуляції нації. Олігархату потрібна лише робоча сила, причому такого ж примітивного кваліфікаційного рівня, як і їхні архаїчні комбінати. Така антисоціальна політика віддаляє нас від Євросоюза, в країнах якого соціальна орієнтація економіки є непорушним постулатом, і наближає до азійського досвіду, де матеріальна допомога непрацюючим і людям похилого віку є мінімальною.

 

4) Зв'язки по центральній вісі: Бізнес - Ринкова система.

 

Олігархічний бізнес підпорядкував собі ринкову систему, замість того, щоб самому підпорядковуватися ринковому саморегулюванню. Навпаки, бізнесові корпорації поділили ринки. З цією метою функціонують квазіринкові компанії, зокрема, олігархічні холдинги, які створені як вертикально інтегровані об'єднання підприємств (це дозволяє контролювати ринки отримання сировини і диктувати ціни на неї - ті ж формули Ротердам+ , Шанхай+ на залізну руду та німецькі ціни на газ), та державні монополії, що є горизонтальним об'єднанням підприємств однієї галузі (які раніше у радянські часи були самостійними) з повною ліквідацією будь-яких ознак конкуренції серед виробників.

 

Ще одна сфера незаконного встановлення тарифів - послуги правоохоронних, юридичних, реєстраційних та інших державних органів, де повне вседозвілля, а також сфера так званих «природніх» монополій (енерго-, газо-, тепло-, водо-, газопостачальницькі компанії), які залишилися такими з радянських часів. Вони взагалі «не бачать» споживачів, не чують їх вимог до договорів, у більшості не заключають останні, не несуть жодної відповідальності за їх порушення, не дозволяють запроваджувати альтернативні джерела і методи постачання, не потрапляють у банкрутство, перекладаючи усі борги на державу, отримують від неї або дотації, або їм списуються заборгованості, або надаються субсидії (як в останні роки).

 

Жодним чином не обмежені і загарбницькі інстинкти сітьових монополістів - мобільного і стаціонарного зв'язку, кабельного телебачення, інтернет-провайдерів. Тут порушення обов'язків компаній перед клієнтами навіть не фіксуються, тарифні плани змінюються без згоди споживачів, нарахування платежів довільні і не підлягають оскарженню. В Євросоюзі забаганки таких компаній подавляють директивно загальноєвропейськими регуляторами. Так, тарифи мобільного зв'язку за останні 5 років знижені там загалом більш ніж у 2 рази, у нас же монополісти ігнорують і Антимонопольний комітет, і національного регулятора.

 

У сільському господарстві олігархічний бізнес, використовує позички іноземних патронів-інвесторів, змушує селян-дрібних землевласників передавати їм свої угіддя в оренду, за мізерну, нікчемну плату. Створюються монопродуктові латифундії для продажу продукції за кордон за заниженими цінами - так звана модель «бананової республіки». В результаті виникає дефіцит зерна на внутрішньому ринку, не допускаються конкуренція на селі і альтернативні напрямки аграрного господарювання, через беззастережну експлуатацію знижується якість угідь. Селяни продовжують жебракувати і не можуть заробити гроші, достатні для аграрних і соціальних інвестицій.

 

Бізнес також намагається захопити фінансові ринки, не дозволяючи об'єктивно перерозподіляти кредити та інвестиції у найбільш ефективні і прогресивні виробництва. Фінансово-кредитні і фондові ринки руйнуються, по-перше, карколомним знеціненням гривні через масштабні адресні інтервенції рефінансування комбанків з боку Національного Банку України (відомо, що це банки олігархів); по-друге, волюнтаристськими рішеннями щодо закриття банків; по-третє, запровадженням механізму зберігання (депонування) грошей банків на рахунках в НБУ під високі відсотки (зараз - 20 %) (!); по-четверте, вилученням з обігу акцій приватизованих державних корпорацій, коли на конкурсах продаються майже 100 %-ні пакети акцій, а решта викуповується нуворишами.

 

Можна сказати, що в Україні фактично не започаткована і не розгорнута ринкова

система. Від планового народного господарства радянського періоду наша економіка

перейшли до кримінально-олігархічного капіталізму і суцільного монополізму, які ведуть

до загнивання і нічого спільного з вільною конкурентною системою не мають.

 

5) Лінія: Бізнес - Соціальний захист і Соціальний розвиток (див. рис.1).

 

Чи виконує соціальну функцію український бізнес? - Тільки в окремих виключних випадках, наприклад, коли під телезапис магнати повідомляють про свою пожертву на лікування людини чи на проведення бізнес-ланчу. Але благодійництво - це допомога стражденним, яку не рекламують на телеканалах, як це роблять фонди Ахметова або Пінчука. Типовим же явищем є уникнення нашими товстосумами фінансової відповідальності перед своїми громадянами - як перед талановитими, так і перед немічними, як перед своїми співробітниками, так і перед будь-якими іншими українцями. Тобто зв'язок між бізнесом і соціальними потребами громадян у сьогоднішній Україні фактично відсутній, а самі олігархічні узурпатори не мають сумлінь щодо своїх громадян.

 

Інша сторона взаємовідносин між бізнесом і соціальною сферою стосується стану і використання природи і усього навколишнього середовища. Захарачуючи повітря, воду, землю, рослинний і тваринний світ, бізнес погіршує умови життя і підривають здоров'я людей. Причому, як відомо, забруднюють навколишнє середовище не тільки промислові і транспортні, а й сільське господарство, де зернотрейдери-латифундисти виснажують плодородний шар угідь, а великі птахофабрики і свиноферми забруднюють повітря й водойми.

 

Ми залишаємося на найнижчому культурному рівні, як і в радянські часи підносимо виробництво і зневажаємо умови життя і здоров'я людей.

 

6) Останній напрямок зв'язків: Ринкова система - Соціальний захист і Соціальний розвиток.

 

Фіктивна, спотворена олігархічними впливами ринкова система, завищуючи ціни (тарифи) та інші фінансові параметри і фальсифікуючи якість товарів і послуг, не надає нормальних можливостей споживання, розвитку, оздоровлення.

 

Так, можна згадати про: беззупинний ріст тарифів на послуги ЖКГ (за останні 3 роки у 8-10 разів), що перетягує суспільні доходи на користь компаній-постачальників, які належать виключно олігархам, і знижує рівень життя людей; встановлення завищених цін на вугілля, електроенергію; галопуюче зростання цін на соціально важливі товари і послуги, як наприклад, фрукти, овочі, продукти, насичені білками, ліки тощо; більш ніж трьохкратну девальвацію валютного курсу гривні та інші. Вони завдають потужного, жорстокого удару по добробуту громадян, і жодні соціальні допомоги чи житлово-комунальні субсидії захистити людей не можуть. Тобто розвал ринкових механізмів, найкволіші темпи економічного розвитку, реального зниження доходів майже усіх наших громадян не можна компенсувати патерналістськими методами.

 

Нагадаю, що Україна займає останні місця за показниками динаміки рівня і якості життя серед усіх цивілізованих країн Європи і не тільки Європи.

 

Аналіз корупційно-олігархічної економічної системи, проведений вище, показує її деструктивну дію практично у кожному функціональному напрямку. Продовження її існування несумісне з виходом України з кризи і не дозволяє посилити наші позиції у війні проти Росії. Цю систему по кожному напрямку необхідно очистити від усього накипу, нанесеного олігархами, і запровадити в країні сучасну економічну систему, яка дасть змогу почати відроджувати українську націю.

 

( Далі буде)

 

Змінено 30 вересня, 2017 користувачем Citizen UA

[Euro]

усіх, хто приходить до влади, цікавить, на жаль, лише одне питання: як і на чому можна «зробити» гроші. Поголовна епідемія клептоманії. Усі шукають способи обкрадання бюджету, навіть у мінюсті діють, обходячи закони (самі собі встановили плату за державні виконавчі послуги і призначають премії у мільйони гривень від отриманних таким чином сум бюджетних доходів, що є прямим кримінальним правопорушенням), а Національне агенство із запобігання корупції виплачує своїм керівникам стотисячні премії із економії фонду зарплати цього агенства, цим самим привласнюючи відповідні суми державного бюджету, що також є порушенням закону. Олігархи, які формують органи влади і проштовхують кадри на посади, тільки таких спритних ділків і шукають. І ще, за вимогами олігархів, кандидати на високі посади повинні мати, вибачте за грубість, язик без кісток, а також повинні грати роль патріотів, що потрібно для переконливості їх брехні з телеекранів.  

 

Саме становленням олігархічного ладу ми маємо завдячувати розростанню корупції у владі - виник клас, який загарбує незаконні прибутки, а тому має фонди для виплати чиновникам хабарів. Корупція - невід'ємна функція олігархономіки, а тому шлях її здолання пролягає через поле битви з олігархатом: тільки знешкодивши його, знищимо корупційні метастази.

Нарешті докладно й адекватно!

Шкода, що свідки відчалювання ніасілят.

 

Дочекаємось закінчення і остаточних резюме, але вже напрошується - до найвищої влади можна допускати лише тих, хто у минулому засвітився відсутністю клептоманських нахилів і рефлексів особистого збагачення, особливо за наявності таких можливостей.

Ці люди мусять знати й поділяти бачення Ланового стосовно економічного стану України, включно з висновками.

Існуюча корупційно-олігархічна економічна модель найближчим часом мусить бути знищена і замінена сучасною економічною системою. Інакше кранти.

Змінено 30 вересня, 2017 користувачем Euro

[Citizen UA]

Продовження статті Ланового

 

Початок тут

 

http://uapolitics.com/topic/34243-potikhonku-otchalivaem-v-pravilnom-napravleni/?p=974841

http://uapolitics.com/topic/34243-potikhonku-otchalivaem-v-pravilnom-napravleni/?p=976666

 

АБО МИ ВИКОРІНИМО ВЛАДУ ТОВСТОСУМІВ, АБО ВОНИ РОЗПРОДАДУТЬ І ЗНИЩАТЬ НАС

 

Попередня стаття в деталях розкрила вплив олігархічного управління на внутрішню економіку. Тепер розглянемо, як знекровлюється наше суспільство махінаціями фінансових магнатів у зовнішній сфері.

 

Ми маємо сьогодні, на жаль, жалюгідні результати зовнішньоекономічної діяльності України. Після 2013 року щорічно знижуються основні параметри цієї діяльності: обсяги міжнародної торгівлі та експорту українських товарів і послуг впали за 3 останні роки майже удвічі, частка відносно високотехнологічних експортних поставок знизилася з 25 до 15%, залишок обсягів прямих іноземних інвестицій в українське господарство зменшився у 2014 р. з 54 до 43 млрд. дол. Після цього щорічний приріст ПІІ досягав 4 млрд.дол., а у 2017 р. він складе не більше 1,5-1,7 млрд. Нагадаємо, що у 2006-2008 рр. цей показник досягав 6-8 млрд. баксів. За три останні роки у небачених у світі масштабах був провалений валютний курс гривні - більш ніж у 3,4 рази. Паралельно нестримними темпами зростає зовнішній борг держави (щороку, мінімум, на 17-20%), який до кінця року перевищить 50 млрд.дол. Україна на шаленій швидкості несеться до дефолту по суверенних зовнішніх зобов'язаннях і немає ніяких надій хоча б на зупинку зростання чи якесь погашення цього боргу.

 

Чи є підстави стверджувати, що ці негативні показники є об'єктивним віддзеркаленням функціонування олігархічного ладу? Згадаймо, що в зовнішньо-економічній діяльності олігархи дотримуються таких цінностей і пріоритетів:

 

- вивести і продати за кордон усе, що можна і що там куплять - продукцію, електроенергію, землю, усе вирощене зерно (зараз воно в дефіциті і це в Україні!), необроблену деревину (кругляк), бізнес тощо;

 

- якомога меншу частину валютної виручки від продажів цінностей повернути в Україну, а більшу частину залишити за кордоном; для цього використовуються як легальні, так і нелегальні методи, як наприклад, відстрочки платежів за отриману продукцію, заниження митних цін на експортну продукції, кредитування закордонних покупців, укладання фіктивних чи дійсних офшорних угод та інше;

 

- основну частину інвестицій - і виробничих, і споживчих - вкладати в економіку інших країн, що свідчить не тільки про небажання легально працювати на Батьківщині, а й про зневіру фінансових магнатів у перспективу зростання нашого національного господарства, його фінансову стабільність і у стійкість купівельної спроможності гривні;

 

 

 

 

 

- не дозволяти включатися у процес приватизації державних підприємств, права на які продаються, як відомо, за заниженими цінами, іноземним інвесторам, аби самим захопити працюючі промислові об'єкти. Виключення робиться лише для росіян, за яких клопотає сам Путін (або до нього - Єльцин). В результаті морально застарілі виробництва радянської доби залишаються немодернізованими і неконкурентоспроможними на світових ринках, а підприємства, уступлені росянам, зупинені, знищені, демонтовані, вивезені у Федерацію або

працюють на вкрай малому обороті - це Запоріжські алюмінієвий і сталеплавильний, Одеський і Лисичанський нафтопереробні, Миколаївський глиноземний заводи, калушський концерн «Оріана» та інші;

 

- перепродати іноземцям максимум земель сільгосппризначення, які перебувають у довгостроковій оренді у латифундистів (до них відноситься і глава української держави), а до того - максимум зерна та інших продуктів землеробства, вироблених завдяки іноземним кредитам, експортувати на принизливих умовах, продиктованих кредиторами (модель «бананової республіки»); чисті прибутки зернотрейдерів досягаються при цьому за рахунок мінімізації орендної плати (це означає, що вони відбирають більшу частину абсолютної земельної ренти у селян-дрібних власників) і суми повернутого ПДВ (20% обсягів експорту);

 

- для максимізації надприбутків крупних агрохолдингів збільшувати продаж за кордон і зменшувати поставки їх продукції на внутрішний ринок (в основному це стосується виробників м'яса птиці); надприбутки цих агрохолдингів складаються з сум повернення ПДВ при експорті і отримання бюджетних дотацій (хоча агрохолдінги є високоприбутковими і без таких дотацій, оскільки птахофабрики використовують для кормів своє власне зерно і за потужністю є найбільшими у Європі, що дозволяє мінімізувати собівартість продукції);

 

- максимальний обсяг доходів, отриманих всередині країни, конвертувати в іноземну валюту з наступним вивозом за кордон, в тому числі за допомогою злочинних так званих «конвертаційних центрів»;

 

- добиватися проведення девальваційної монетарної політики в країні (їх утриманці - корупціонери ощасливили нас повідомленням про падіння курсу гривні у наступному році до 31 грн./дол.) і за рахунок різниці в курсах збільшувати свої номінальні гривневі надходження від експорту продукції та від інвалютних кредитів; хоча девальвація гривні збільшує витрати бюджету на обслуговування зовнішнього боргу, чиновники не хочуть про це чути і діють всупереч інтересам держави;

 

- отримувати максимально можливі обсяги комерційних кредитів у іноземній валюті як всередині країни, так і за її межами і при цьому гальмувати їх повернення, збільшуючи загальні суми заборгованості; фактично фінансові верховоди досягають капіталізації своїх компаній завдяки збільшенню валютного боргу;

 

- в умовах сьогоднішньої міжнародної некредитоспроможності українських корпорацій (відомо, що корпорації Ахметова і інших фінансових мародерів об'являли в 2013-2014 роках дефолти за своїми міжнародними облігаціями) валютне кредитування олігархічних банків здійснювати за допомогою державних іноземних запозичень, в тому числі і за рахунок траншів МВФ; отримання валютних позичок - основний пріоритет олігархату, задля цього влада готова виконувати будь-які умови кредитних угод з МВФ і Євросоюзом, щоб потім продавати або передавати її олігархату (через різні оборудки - конвертаційні операції, отримання державних замовлень, оформлення фіктивних імпортних поставок тощо);

 

Варто зазначити, що нестримне зростання зовнішнього боргу держави наближає нашу

економіку до дефолту і подальшого провалу валютного курсу гривні. Реструктуризація

повернень зовнішніх боргів, які здійснені урядом Яценюка у 2015 році (на

19 млрд.дол.) і урядом Гройсмана у 2017 році (на 3 млрд.дол.), які відклали виконання

зобов'язань - відповідно, на 5 і 12 років - мали наслідками зростання процентних

платежів, а також запровадження у першому випадку додаткових преміальних

відрахувань кредиторам (так званих деривативів).

 

Фактично ці дві події представляють собою дефолти - відмову вчасно повертати борги, а тому наша

сторона і змушена була підняти ставки. Надвисокі проценти ( з урахуванням

деривативів та премій посередникам - 8-9 %) треба буде оплачувати інвалютою. Її

треба буде або купувати на внутрішньому ринку, або брати нові позички за кордоном і

ще збільшувати зовнішній борг. Уряду потрібно буде купувати на внутрішньому ринку

щорічно, мінімум, 4 млрд. дол. і внаслідок такого зростання попиту на валюту курс гривні

провалюватиметься все глибше кожного року.

 

Якщо ж влада для виплати відсотків за боргами буде запозичати іноземну валюту, то сума міжнародного державного боргу України

зросте за 5 років на щонайменше на 20 млрд.дол., а щорічні відсотки за новими боргами

збільшаться ще на 2 млрд., тобто щорічно треба буде виплачувати не 4, а більше 6 млрд.

дол. Окрім того, без погашення раніше отриманих позичок і без прийняття бездефіцитного

бюджету продовжиться прогресивне наростання боргу і підштовхування ставок процентів

угору.

 

Тим самим валютно-борговий зашморг на шиї України буде затягуватися усе сильніше.

А це вигідно іноземним кредиторам та їх українським «партнерам» - корупціонерам.

Заробляють усі, страждає - Україна. І це шлях у боргову безодню із загрозою часткової або

повної втрати державного суверенітету. Розраховуватися треба буде підприємствами,

територією, землею тощо.

 

- знайти собі тепле місце поза межами країни, перебазуватися в інші країни (перш за все - в країни західного світу), в тому числі купуючи там комерційні, виробничі, офісні та інші прибуткові об'єкти. Навіть в умовах війни вони вкладають інвестиції в економіку Росії - можна назвати корпорації Мотор-Січ, Рошен, Епіцентр та інші. Для олігархічних монстрів вивід капіталів - це процес оптимізації структури свого бізнесу, зокрема, в умовах банкрутства їхніх підприємств на українській території та через корупційно-силовий тиск, що йде від першої особи;

 

- важливіше накопичувати власне багатство ніж захистити українську державу, а тому на першому плані не допомога армії, а експорт найкращої зброї, нехай це має наслідком збільшення смертей наших героїв і загрожує збереженню країни. Ми досі не можемо укріпити оборону через недостатнє військово-технічне забезпечення, а також через корупційне розкрадання грошей на шляху від бюджета до передової - за даними іноземних спеціалістів, на цьому шляху втрачається до 2/3 фінансових фондів;

 

- краще не захищати Україну, а віддати частину території (як мінімум, Крим і Донбас) і державного суверенітету, якщо це допоможе збільшенню експорту їхньої продукції до ворожої держави, як це демонструють Пінчук, Ахметов, Новінський та деякі інші узурпатори нашої економіки;

 

- не сподіваючись на інші можливості просування свого бізнесу і отримання власних прибутків, окрім залучення зовнішніх валютних кредитів, не розглядати плани збільшення робочих місць для українців і бути абсолютно байдужими до виїзду робочої сили за кордон (зараз емігрувало біля 7 млн. чол.). Більше того, валютні переводи заробітчан збільшують внутрішню валютну базу країни, а отже дають більші можливості олігархам накопичувати долари для своїх закордонних потреб. Фактично їх владарювання виштовхує активну частину громадян за межі України, тим самим прискорюючи обезлюднення нашої землі;

 

- готові наймати і у свої фірми, і у виконавчі органи влади іноземних спеціалістів і політиків, платити їм високі гонорари, бо розглядають їх як провідників відносин із західними країнами і міжнародними фінансовими організаціями - основними кредиторами нашої країни (зокрема, американка Яресько і литовець Абромавічус, які займали посади ключових міністрів, представляють інтереси західних кредитно-інвестиційних компаній); при цьому у більшості випадків не настільки важливими є якості і кваліфікація іноземців, а тому ми й розчаровані у результатах їх діяльності на високих державних посадах;

 

- ще одна мета запрошення іноземних фахівців - прикрасити гучними іменами свою бездарну політику; для цього вони наймають за величезні гонорари бальцеровичей і бальчунів, не вимагаючи від них жодних «подвигів» в економіці. Роль цієї групи іноземців інша - пускати пил в очі безплідними апологетичними промовами. Проте, те ж саме роблять найняті владою українські «експерти», але у них інша проблема: як дивитися в очі своїх синів, коли ті запитають, чому ви побудували державу, за яку соромно?

 

Можна сказати, що у грошових мішків основні принципи: «все на продаж за кордон», «ніяких іноземних конкурентів у приватизації», «неповернення боргів як основне джерело капіталізації бізнесу», «максимальний вивіз капіталу і робочої сили», «перетворення гривні у цукерову обгортку » і «ми байдужі до результатів війни у Донбасі і Криму». Це економіка - навиворіт. Звичайно, за таких обставин ці негласні володарі країни діють проти національного господарства, проти прямих внутрішніх і зовнішніх інвестицій, проти твердої гривні, проти відродження України. Тому говорити сьогодні, в умовах олігархономіки про зміну тренда зовнішньоекономічних показників і відновлення країни - даремна справа. Або ми викорінемо владу товстосумів, або вони розпродадуть і знищать нас.

 

Європа : олігархам вхід заборонено

 

В контексті міжнародних економічних відносин напрошуються запитання: чому нам відмовляють у членстві і глибокій кооперації в Євросоюзі та навіть у підготовчих кроках, які наступають після виконання країною лісабонських критеріїв? Серед останніх: мінімальне відхилення за рік курсу національної валюти до євро від початкового, мінімальні рівні дефіциту держбюджету, торгівельного балансу і державного боргу та інші. Чому нашу торгівлю обмежили квотами, як Китай, П.Корею та інші неєвропейські країни?

 

Першопричина - в Європі немає політичного домінування олігархів, там недопустима кулуарно-корупційна приватизація і купівля фінансовими магнатами результатів виборів, як це має місце у нас. Їм не потрібні депутати і міністри від України у органах влади ЄС, які будуть пробивати там інтереси своїх монополістів і бариг. Вони бачать це і не можуть прийняти. В їх очах ми країна атавістична, неєвропейська.

 

Нас кинули в обійма МВФ, який в основному має справу з країнами третього світу (Азії, Африки, Латинської Америки) і відповідає за обслуговування їх боргів перед розвинутими країнами, в той час як в Європі є свої міжнародні фонди і банки, в тому числі ті, що працюють з колишніми соціалістичними державами. Нам МВФ і Євросоюз за кредити пропонують здійснити не реформації, а профанації (як пенсійна реформа і дозвіл на безмитний вивіз лісу-кругляка та інші), бо не вірять, що чинна влада здатна проводити європейського рівня трансформації (хоча ще десяток років назад питання стояло про імплементацію в нашій державі європейського права, бо планувалося входження України у ЄС).

 

Якщо виходити з цієї логіки, то не важко спрогнозувати, що нам відводять роль

латиноамериканської країни, неспроможної впорядкувати державне управляння,

розрахуватися з іноземними боргами, зупинити розграбування країни своїми

узурпаторами і організувати рівну співпрацю із західними інвесторами і корпораціями.

Зокрема, прогресивне зростання зовнішнього боргу, аграрний бізнес на принципах

бананової республіки свідчать, що латиноамериканські перспективи вже не за горами.

 

Те ж саме може бути в паливно-енергетичному комплексі, де без іноземців ніби-то ми

не здатні видобувати газ і нафту на глибинах і шельфі. Як закінчуються

латиноамериканські режими відомо: військовими або соціалістичними переворотами

(Нікарагуа, Чилі, Куба, Венесуела, Парагвай, Аргентина, Панама, Гренада, та інші).

Нам це не потрібно, але поки що ми йдемо по тому ж шляху.

 

Навіть наші найближчі друзі - литовці - висловилися проти входження України в Євросоюз, очевидно, спостерігаючи нездатність і крадійкуватість нашого державного керівництва. Саме тому вони ініціюють надати нам спеціальну міжнародну фінансову допомогу обсягом до 5 млрд. євро на рік (гроші будуть надходити на зворотній основі), яка б виконала місію, аналогічну тій, яку після другої світової війни виконала програма США - так званий План Маршала.

 

Цю ініціативу треба вітати особливо в умовах, коли Голандія, Австрія та деякі інші країни Євросоюзу добилися включення в постанову про ратифікацію договора щодо асоціації Україна-ЄС положення про обмеження (фактично недопущення) військової і фінансової допомоги нашій країні. Литовці, мабуть, знають ще більше про негативне відношення до нас у Євросоюзі.

 

Позитивним є те, що інвестиції за Планом Маршала мають піти не у державний бюджет з прилипанням їх частини до рук чиновників, а у реальний сектор, у проекти відбудови, реконструкції, модернізації та інновацій. До міжнародних надходжень не можуть бути допущені і, я сподіваюсь, не будуть допущені українські корупціонери і фінансові барони. Якщо ж інвестиції транслюватимуться через уряд, то литовці та інші європейці й американці будуть сильно розчаровані. Українські чиновники постараються, аби інвестиції надійшли саме до об'єктів олігархів. Якщо так станеться, то увесь цей План перетвориться у фікцію і він буде зупинений. Кошти розтащать по «коморах», відновлення об'єктів буде лише частковим, стара деградована економіка залишиться домінуючою, а Україна - переферією світового процесу. Відношення ж до нас стане ще гіршим.

 

На мій погляд, громадськість повинна звернутися до литовців і запропонувати відкласти західні інвестиції за Планом (я теж включуся у ряди громадськості), бо вони будуть просто розкрадені. А наслідком стане тільки форсоване збільшення міжнародного боргу України при тому, що він і так наростає прискореними темпами. У підсумку Україна знову зганьбиться перед цивілізованим світом. Вже було сказано вище, що сьогоднішня владна камарілля орієнтована на розграбування кредитних надходжень і максимізацію державного боргу без жодних сумнівів щодо перекладання відповідальності на наступні кабміни і на плечі простих громадян.

 

Мені здається, що легше видалити з української політики фінансових магнатів-паразитів начолі з президентом-олігархом, ніж навчити і змусити наших урядовців виконувати норми європейської службової етики, несумісні з хабарництвом і казнокрадством.

 

Що ж нам, українцям, робити: дати розорювати країну і жебракувати на своїй землі, спокійно спостерігати за нахабним бізнесом олігархів і чекати у «сінях», коли європейці визнають нас рівними собі і запросять до світлиці?

 

Будь-ласка, європейці, не давайте маршалівські гроші корупціонерам. Американці, не

дозволяйте українському уряду випускати єврооблігації, ставки за якими приводять до

пограбунку країни. Давайте разом повернемо з офшорних рахунків в Україну вкрадені

корупціонерами долари і євро та розкриємо офшорні схеми утаємничення доходів, як це

зробили 5 років назад ФРН і Швейцарія, коли на прохання німецького уряду країна-

цитадель банків розкрила усі офшорні рахунки німецьких громадян на своїй території.

 

А наша задача - позбавити олігархів можливості заробляти на пограбуванні України та її розпродажі. Укріпити і переозброїти армію, відновити український суверенітет над окупованими територіями і дати людям нормально жити.

Чи отримаємо ми нову якість української політики після наступних виборів? Чи зможемо повернутися на шлях входження до Євросоюзу і пройти його, очистившись від фінансових паразитів і продажних політиків? Відповіді - у наступній статті.

 

(Далі буде)

 

 

 

 

Змінено 11 жовтня, 2017 користувачем Citizen UA

[Euro]

 

 

Можна сказати, що у грошових мішків основні принципи: «все на продаж за кордон», «ніяких іноземних конкурентів у приватизації», «неповернення боргів як основне джерело капіталізації бізнесу», «максимальний вивіз капіталу і робочої сили», «перетворення гривні у цукерову обгортку » і «ми байдужі до результатів війни у Донбасі і Криму». Це економіка - навиворіт. Звичайно, за таких обставин ці негласні володарі країни діють проти національного господарства, проти прямих внутрішніх і зовнішніх інвестицій, проти твердої гривні, проти відродження України. Тому говорити сьогодні, в умовах олігархономіки про зміну тренда зовнішньоекономічних показників і відновлення країни - даремна справа. Або ми викорінемо владу товстосумів, або вони розпродадуть і знищать нас.

[Euro]

Орієнтир для правильного сприйняття наступної інформації: номінальний світовий ВВП зростає на 4% в рік.

За встановлення такої мети ця банда мусить бути відправлена на смітник з усіма її прибічниками.

 

13.10.17 08:10 Ми повинні досягти зростання ВВП на рівні 5% на рік - Гройсман

Прем'єр-міністр Володимир Гройсман хоче, щоб зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) в Україні становило не менш ніж 5%, і вважає, що цього можна досягти.

Як передає Цензор.НЕТ, про це він заявив в 

.

"Зараз для мене дуже важливо, щоб ми збільшили зростання національної економіки. Ось ми сьогодні зростаємо на три відсотки на рік, я маю на увазі у 2018 році. Я хочу, щоб ми зросли не менш ніж на п'ять. Це моє бажання. Чи можливо цього досягти - можливо", - сказав Прем'єр.

Гройсман також зазначив, що 3% зростання економіки для порівняння - це понад 400 млрд гривень виробленої продукції і послуг.

 

Змінено 13 жовтня, 2017 користувачем Euro

[Euro]

Please wait.. Loading

[Йожин з бажин]

О-о! А ветка хорошая получилась. Какие корчи вызывает у зрадоёбов. Приятно смотреть.

 

Подолью маслица в огонь...

 

На Закарпатті завершилася прокладка нового Бескидського тунелю.

 

 

http://cfts.org.ua/news/2017/10/06/interbudmontazh_zavershil_stroitelstvo_beskidskogo_tonnelya_43307

[Citizen UA]

О-о! А ветка хорошая получилась. Какие корчи вызывает у зрадоёбов. Приятно смотреть.

 

Это не корчи, а макание порохососов носом в их же дерьмо

[Elguider]

Это не корчи, а макание порохососов носом в их же дерьмо

а  вони його й  далі  жруть ,  бо то  шиколяд 

[Citizen UA]

а  вони його й  далі  жруть ,  бо то  шиколяд 

 

Колір схожий, а так нє 

[Йожин з бажин]

Это не корчи, а макание порохососов носом в их же дерьмо

Ты так ничего и не понял. Но, то таке...

 

Зрадоёбской истерикой удовлетворён

[Euro]

+2% Йожине, коли світовий ВВП зростає на 4, означає щорічне відносне падіння на 2%! Куди відчалювання?!

Ти розумієш, що якщо б небагата Польща зупинилася в зростанні повністю, а ми вийшли на фантастичний рівень +15%, то зрівнялися б з нею лише за 12 років?

Але трагедія не лише у таких цифрах, а й у відсутності визнання цієї проблеми і планів її вирішення у відчалювателів. Що дорівнює планам повернення під хуйловський протекторат заради фізичного виживання рештків країни.

Змінено 18 жовтня, 2017 користувачем Euro

[Йожин з бажин]

Фу-х-х-........

 

Ну, что вы вцепились в этот ВВП? Ну, ок. Вы можете описать за счёт чего можно достичь роста хотя бы в +5%?

[Elguider]

+2% Йожине, коли світовий ВВП зростає на 4, означає щорічне відносне падіння на 2%! Куди відчалювання?!

Ти розумієш, що якщо б небагата Польща зупинилася в зростанні повністю, а ми вийшли на фантастичний рівень +15%, то зрівнялися б з нею лише за 12 років?

Але трагедія не лише у таких цифрах, а й у відсутності визнання цієї проблеми і планів її вирішення у відчалювателів. Що дорівнює планам повернення під хуйловський протекторат заради фізичного виживання рештків країни.

та  ц  Йожина всьо заіпісь ,  платять -  клепає  букви й  слова . Що йому  розуміти ? 

[Йожин з бажин]

Проходи мимо, балоболка.

[Kumpel]

Кабінет Міністрів України припинив дію угоди з урядом Росії про збереження спеціалізації підприємств та організацій, що беруть участь у виробництві продукції військового призначення.

 

Як передає кореспондент агентства "Інтерфакс-Україна", відповідне рішення було ухвалене на засіданні уряду в середу.

Прем'єр-міністр Володимир Гройсман зачитав це рішення серед ухвалених урядом на засіданні без обговорення.

Угода від 21 грудня 2000 року передбачала, що Україна та Росія сприяють збереженню виробничої та науково-технічної спеціалізації, яка склалася, підприємств та організацій, які беруть участь у розробленні, виробництві та випробуваннях озброєння і військової техніки, наданні послуг військового призначення та постачанні необхідних для цього матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, навчального та допоміжного майна.

 

При цьому передбачалося, що сторони угоди не продаватимуть або не передаватимуть третій стороні, зокрема іноземним фізичним та юридичним особам і міжнародним організаціям матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, документацію та інформацію, отримані в рамках угоди, без попередньої письмової згоди сторони, яка їх поставила.

Як повідомлялося, 9 серпня уряд України розірвав міжурядову угоду з РФ від 18 липня 2003 року, що регулює порядок взаємодії сторін під час експорту продукції військового призначення до третіх країн.

 

http://ua.interfax.com.ua/news/general/455610.html

 

От это сильнейший ход. Главное своевременно как отчалили, просто песня...

 

[Elguider]

 Ідьот  чітвьортий  год вайни ,  баєвиє дєдушкі   мінстеця  так же  хараши .  Бздят  ровно .